16 Серпня 2022

Життя серед айсбергів: Перша Світова війна та Катеринослав

Related

Як жити дніпрянам, коли за кілька сотень кілометрів бойові дії: поради місцевого психолога

Люди сваряться, хтось когось засуджує за елементарні прогулянки, відпочинок...

В Дніпрі презентували художню виставку про війну: «Як у кіно»

Роботи виставки виконані зі старого картону, дерева чи емалі...

Мені не боляче: історія медицини Катеринослава

Медицина завжди була важливою галуззю в історії людства. Не...

Щит та меч: сторінки військової історії Дніпра

Нашому місту за свою недовгу історію довелося пережити всяке....

Роман «Стокгольм»: як пройшла презентація книги дніпровського письменника?

Український письменник із Дніпра Валентин Поспєлов під час благодійного...

Share

Перша Світова війна вибухнула 28 липня 1914 року. Катеринослав не був плацдармом бойових дій, але війна так чи інакше торкнулася кожного мешканця міста. А Україна взагалі мимоволі виявилася однією з причин цієї війни. Далі на idnepryanin.

Між ковадлом і трьома молотами

Напередодні війни дві великі держави – Російська імперія та Австро-Угорщина мали територіальні претензії одна до одної. Росія вважала Західну Україну своїми землями, Австро-Угорщина претендувала на Волинь та Подільську губернію. Німецька імперія взагалі відводила Україні роль своєї колонії. За планами німецького керівництва, з України слід було вивозити сільськогосподарську продукцію та корисні копалини, а сюди завозити для збуту промислові товари. Словом, мрії кожної зі сторін були грандіозні.

Особливий трагізм війни для України полягав у наступному. Оскільки українська територія тоді була поділена між Росією та Австро-Угорщиною, до російської армії було призвано 4,5 мільйона українців, до австрійської – від 250 до 700 тисяч. Українці опинилися по різні боки фронту та змушені були воювати один з одним.

Настрої сторін

Німецьке керівництво війни не боялося. Німецька армія, як вважали, була добре підготовлена ​​і могла впоратися зі своїми супротивниками. За умови, що ті не встигнуть розгорнути у Європі свої основні сили. Австро-Угорщина теж не сумнівалася у вдалому для себе результаті війни. Країни Антанти не намагалися вирішити протиріччя шляхом переговорів, вони теж були впевнені у своїх силах. Ніхто не уявляв, на який період затягнеться війна. Британський військовий діяч Герберт Кітченер, коли його в серпні 1914 року призначили військовим міністром, сказав, що німці воюватимуть доти, доки не опиняться розбитими вщент, а на це потрібно від трьох до семи років.

Як втратити ґрунт під ногами

Як ми вже згадували, українці, які проживали в Російській імперії та Австро-Угорщині, опинилися в різних окопах. Наймасштабніші бойові дії відбувалися у Галичині та Буковині. Спочатку війна складалася для Росії успішно. Восени 1914 року російська армія зайняли і Галичину, і Буковину. Весною 1915 року австро-угорські війська були розбиті в Карпатах. Потім усі ці території були втрачені під час німецького контрнаступу. В результаті таких гойдалок у лавах російської армії намітилися революційні настрої та загальна деморалізація.

Проте за рік, навесні 1916 року, Росія сильним ударом повернула майже всі втрачені території. Цим вона змінила хід війни, схиливши перевагу на бік Антанти. Але заплатила за війну надто високу ціну. Економіка Російської імперії затріщала по всіх швах, влада слабшала з кожним днем, протестні настрої зміцнювалися. Закономірним результатом стала Лютнева революція, що призвела до краху самодержавства.

Українське питання

Зречення Миколи II та загальна плутанина в країні стали приводом для втілення в життя ідеї української державності. У березні 1917 року була створена Центральна Рада, яка прийняла на себе управління краєм. Очолив Центральну Раду Михайло Грушевський. Заявленою метою Центральної Ради було створення української автономії у складі Росії. Тимчасовий уряд, до якого перейшла влада в Петрограді після зречення Миколи II, ясно дав зрозуміти, що жодна українська автономія до їхніх планів не входить. Таким чином, аж до Жовтневої революції статус України залишався невизначеним.

Після приходу до влади більшовиків, відносини між ними та соціал-демократами у Києві стали стрімко погіршуватися. У листопаді 1917 року Центральна Рада Третім Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки. Знову ж таки у складі Росії. Німеччина та Австро-Угорщина, які все ще перебували у стані війни з Росією, визнали УНР, чого більшовики робити не збиралися. Увійшовши в союз із Німецькою імперією та Австро-Угорщиною, УНР отримала від них військову допомогу в обмін на сировину та продовольство у величезних кількостях. Німецькі та австро-угорські війська витіснили більшовиків із території УНР. Але проблем із союзниками виявилося не менше, ніж із зовнішнім противником. Німців не влаштовували соціалістичні настрої діячів УНР та їхній лівий радикалізм. Тому вони привели до влади більш поміркованого у своїх мріях та устремліннях гетьмана Скоропадського.

У листопаді 1918 року Перша світова війна закінчилася. Німецькі та австро-угорські війська змушені були залишити територію України, а влада перейшла до Директорії УНР, яку очолювали Винниченко та Петлюра. 1 листопада у Львові було створено Західноукраїнську республіку, щоб сусідні держави не надумали відібрати ці землі на свою користь. 22 січня 1919 року УНР та ЗУНР формально стали однією державою. Але військові успіхи що УНР, що ЗУНР, без яких нова держава була нежиттєздатною, залишали бажати кращого. ЗУНР поступово захоплювали Польща, Румунія та Чехословаччина, УНР зазнала поразок від Червоної Армії. Усе закінчилося проголошенням УРСР.

Спокійно, але тривожно

З початку війни Катеринослав перетворився на один величезний госпіталь. Сюди звозили поранених на лікування та відновлення. У міста вже був напрацьований аналогічний величезний досвід під час Кримської війни. Госпіталі розвертали буквально у кожному відповідному місці. Наприклад, у Потьомкінському палаці.

Це головний, але не єдиний подвиг Катеринослава під час Першої світової війни. Коли розгортається глобальний військовий конфлікт, великою проблемою стають біженці, які добровільно чи примусово переселяються із зони бойових дій у тил. Перші біженці з’явилися у нашому місті на початку серпня 1914 року. Тобто буквально за тиждень після початку війни. За кількістю переселенців жителі міста могли судити про успіхи чи невдачі російської армії на фронті. З серпня по грудень біженці приїжджали до Катеринослава – найчастіше, залізницею. У місті тоді діяли благодійні організації, які займалися питаннями розселення вимушених переселенців, облаштуванням їхнього побуту, постачанням продовольством та наданням медичної допомоги. За великим рахунком, це були волонтери, які не отримували від держави жодної підтримки, надаючи допомогу на добровільні пожертви. Держава, зазнаючи величезних проблем, не втручалася.

Влітку 1915 року німецька армія провела масштабну наступальну операцію у Польщі та Прибалтиці. Це посилило потік біженців углиб країни. Одним із таких кінцевих маршрутів стала Катеринославська губернія. Рахунок біженців пішов уже на десятки тисяч. Для губернської влади це вилилося в сильний головний біль: обрушилася економіка, підскочила вулична злочинність, почалися епідемії інфекційних хвороб. Стався величезний дефіцит житла, катастрофічно не вистачало фінансової підтримки. Щоб взяти ситуацію під контроль, знадобилося створення спеціальних комітетів, які діяли вже від імені держави. Як би держава не хотіла помічати поточних проблем, це довелося робити. Інакше захлинулися б просто всі.

Катеринослав не став місцем проведення боїв, але знову здобув величезний досвід – вже в організації адміністративних та соціальних проблем. Який не менш важливий, ніж воєнний досвід.

.