В історії будь-якої країни є такі епізоди, які хочеться забути як страшний сон. Але, з іншого боку, саме такі сторінки історії забувати не можна. Як мінімум тому, щоб не допустити їхнього повторення. Історія винищення євреїв під час Другої Світової війни відноситься саме до таких сторінок. Дніпропетровськ ця доля, на жаль, стороною не оминула. Далі на idnepryanin.
Філософ Адольф Гітлер
ХХ століття було проривним періодом для людства загалом. Вік науки, виробництва, освіти. Більшість винаходів, якими ми регулярно користуємося у побутовому та соціальному житті, були здійснені саме у ХХ столітті. І в цей же час у Європі відбувалися події, які були настільки протиприродними, що навіть сьогодні викликають збентеження: людей убивали лише через те, що вони належать до «неправильної» національності.
Все почалося в 1933 році, коли в Німеччині до влади прийшла Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (більш відома у нас як НСДАП) та її керівник Адольф Гітлер. Як всякий ватажок великої справи, Гітлер вважав себе особливою людиною. Не Іммануїлом Кантом, але десь поряд. Гітлер був упевнений, що знає, як вирішити питання світового облаштування. Він мав власну філософію, яка незабаром стала єдино дозволеною в Третьому Рейху ідеологією.
Расові відмінності
У світогляді Гітлера національність і раса були тотожними поняттями, тому ми вживатимемо термін «раса» (чотири літери замість 14-ти). Людина будь-якої раси є носієм певних характеристик, які їй дістаються у спадок від батьків. Ці ж характеристики успадковують потім її діти. Природні характеристики, які людина отримує разом із генами, на думку Гітлера, перевершити неможливо. Вся історія людства – це історія расових протистоянь.
Сподвижники Гітлера, які заразилися такими ідеями, вважали, що самі характеристики зародилися в перших людей ще на зорі виникнення людства. І вони включають: а) зовнішній вигляд, фізична будова тіла; б) інтелект, рівень мислення, творчі здібності, уміння воювати. Далі нацисти використали теорію Дарвіна про те, що виживає найсильніший і найбільш пристосований. Виживає за рахунок тих якостей, якими наділила його природа. Кожна раса прагне збільшення своєї чисельності, а місця на землі мало, тому війни неминучі. Змішання рас, на думку нацистів, було неприпустимим, оскільки цей процес веде до виродження раси.
Чому євреї?
Юдаїзм, на думку нацистів, була релігія, яка вже зжила себе. А євреїв вони розглядали як расу, яка, як біологічно бідна, паразитує за рахунок інших рас. Євреїв було оголошено пріоритетною расою, яка підлягає знищенню. За ними йшли цигани, потім слов’яни.
Нацисти не мали сумніву, що така ідеологія повністю відповідає законам природи. А німці, як представники вищої раси, не лише можуть, а й мають обнулити поголів’я «шкідливих рас». Так само в німецькому суспільстві був розвинений колективізм, тому що Гітлер проголосив, що вища цінність людини визначається не особистими характеристиками, а його приналежністю до раси. Польща, яка у 1939 році перша зазнала нападу Німеччини, повною мірою відчула на собі наслідки панування расової теорії.
Кривавий сезон
У Польщі масові вбивства євреїв проводились у концтаборах. В окупованих частинах СРСР євреїв масово розстрілювали прямо на очах інших жителів. На думку істориків, це робилося цілеспрямовано з метою залякування. І підкреслювало зневагу представників «вищої раси» до недолюдів. На території Радянського Союзу та України зокрема нацисти взагалі дозволяли собі те, що, наприклад, у Франції вважали б за військовий злочин.
Перша акція проти євреїв відбулася у Львові. Єврейський погром продовжувався з 30 червня по 2 липня 1941 року. У погромі брали участь і місцеві жителі, яких підбурювала німецька адміністрація. Далі була Бердичівська трагедія (масове знищення євреїв у Житомирській області), розстріли у Кам’янці-Подільському, Бабин Яр у Києві, масові страти під Вінницею, розстріли на Волині. А у серпні 1941 року нацистські війська увійшли до Дніпропетровська.
За завітами фюрера
Спочатку німці в нашому місті поводилися відносно пристойно. Тобто займалися лише пограбуваннями. Плюс створювали хибну ілюзію безпеки своєї присутності. Як і скрізь, вони проголошували, що борються із комунізмом, а місцевому населенню нічого не загрожує. Але мешканці міста (і євреї в тому числі) вже чули про діяння нацистів в інших містах, тому розуміли, що не все так райдужно. Хто мав можливість – евакуювалися вглиб країни. Але таких було небагато.
Розв’язка настала 13 жовтня 1941 року. За наказом окупаційної адміністрації, євреї зібралися у районі нинішнього ТЦ «Пасаж». Їх вишикували в колони, які охороняв посилений конвой з німецьких солдатів. По вулиці Грушевського колони повели до району Довгої балки (зараз на цьому місці ботанічний сад ДНУ). Згодом цей шлях назвуть Шляхом смерті. Спочатку євреї не розуміли, куди й навіщо їх ведуть. А коли зрозуміли, то насамперед почали викидати з колон маленьких дітей. Яких ловили випадкові перехожі. Або просто виштовхували дітей у кущі. В одному з ярів Довгої балки всі були розстріляні. Німці не звертали уваги на стать і вік – нижча раса має бути знищена.
Така сама історія повторилася і наступного дня. За два дні було розстріляно 12 тисяч людей. Потім настало затишшя. Але у листопаді розстріли поновилися. Тепер уже на перехресті вулиць Янгеля та Енергетичної. На цьому місці радянські війська, які тримали оборону Дніпропетровська, викопали величезний протитанковий рів. Він мав зупинити просування нацистських військ. А став братньою могилою для шести тисяч дніпропетровських євреїв. Усього за роки війни у Дніпропетровській області було вбито щонайменше 35 тисяч євреїв. Врятуватися вдалося одиницям.
Вулиці імені Праведників
У Дніпрі є дві вулиці, названі на честь Праведників світу (людей, які рятували євреїв під час Голокосту). Це вулиці Яна Ходоровського та родини Зубкових.
Чоловік та дружина Зубкови не мали дітей та мріяли усиновити дитину. У їхніх сусідів у 1941 році гостювала 9-річна Неллі Гордон. Неллі мала бути вбита разом з іншими євреями в Довгій балці. Але її врятував дідусь, закривши від куль власним тілом. Неллі вдалося вибратися з-під гори трупів і обдурити німців, які зустріли її, коли вона залишала місце розстрілу. Неллі сказала їм, що вона росіянка, приїхала з Донбасу до родичів. Оскільки зовнішність дівчинки була нетиповою для єврейки, німці їй повірили. Іти дівчинці не було куди і вона прийшла до сусідів, поряд з якими жила. Василь Зубков зміг зробити для Неллі документи, а після війни разом із дружиною Марією удочерили дівчинку.
Ян Ходоровський був поляком, родом із Львівської області. Він володів німецькою мовою та працював на німецьку будівельну компанію. В окупованому Дніпропетровську він опинився, щоб відібрати працівників для дніпропетровської філії організації. Ян сформував групу із 35 осіб, 26 з яких були євреї. Для єврейської частини групи Ходоровський дістав документи, за якими вони були українцями чи поляками. Аж до звільнення України від німецьких військ група займалася ремонтом приміщень, які використовувалися вермахтом. 26 людей, які мали бути знищеними в Довгій балці, залишилися живими.
