Недарма фахівці вважають, що вічною згадкою про талановитих архітекторів залишаються створені ними будинки. Реалії часу тільки підтверджують цей постулат. Дослідники історії Дніпра називають архітектора Дмитра Івановича Щербакова одним із патріархів післявоєнної архітектурної школи. Але інформації про нього майже не збереглося, тільки – про будинки, які він створив для міста протягом свого життя. Однак за близького знайомства з цими проєктами можна визначити моменти, які демонструють певні риси характеру метра від архітектури. Далі на idnepryanin.com.
Короткі відомості з біографії
Народився Дмитро Щербаков у жовтні 1912 року в Катеринославі в родині залізничника. Яку школу закінчив, де проводив дитинство та юність, чим захоплювався та де був у роки революції та громадянської війни – невідомо. Збереглася інформація, що навчався майбутній метр на факультеті архітектури у Харківському художньому інституті, диплом отримав у 1937 році. Щоправда, у бесіді з журналістами інтернет-видання “Gorod.dp.ua”, які відвідали архітектора на його 91 році життя, Дмитро Іванович згадав, яким був махновський Катеринослав та сам Нестор Махно. Але більше говорив про свою роботу, яка стала головним сенсом життя і єдиним захопленням.
У 1940 році Дмитро Щербаков отримав другу вищу освіту – Київського художнього інституту (сучасна Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Працював в Управлінні проєктування та розвитку Дніпропетровська, створював нові будівлі. Чим займався в роки Другої світової війни – невідомо, але у 1946 році прийшов працювати до державного проєктного інституту “Облпроєкт”. На той час там зібрали найкращих архітекторів міста. Поступово Дмитро Іванович піднявся кар’єрними сходинками до посади головного архітектора інституту. З 1960 року став членом Національної спілки архітекторів України, де до останніх своїх днів залишався одним із найшанованіших діячів. У 1972 році отримав звання Заслуженого архітектора УРСР.
Творчість, що застигла в будинках
На післявоєнні роки припав найпотужніший сплеск творчої діяльності майстра. Тоді був у фаворі сталінський ампір, і архітектор зумів представити у 1950 році найкращий проєкт житлового будинку для заводу “Червоний Профінтерн” на головному проспекті міста. Він виділявся масштабами: розмірами з квартал, до речі, зберігся й на початку 2020 років. Майстер додав ще й елементи італійського ренесансу 16 століття, що подарувало витвору індивідуальність. У будинку виділяються незвичайні для того часу лоджії, балюстрада з великими елементами декору, ворота, над якими збереглася дата забудови.
Унікальність Щербакова в тому, що він вмів проєктувати будинки в одному стилі, але несхожими один на одного. Вони різняться за розмірами, деталями, декором. Повторити такі творчі проєкти ніхто більше не зміг. Варто порівняти 3 найвідоміші житлові будинки Щербакова: для заводу “Червоний Профінтерн”, під магазин “Смарагд” на першому поверсі та для дніпропетровського заводу металургійного обладнання на нинішній вулиці Вернадського. Дмитро Іванович умів “вписати” свої будинки в будь-який стиль вулиці, тому й отримував значну кількість замовлень від міста.
Будинок з баштою – гордість маестро від архітектури
Цю споруду називають архітектурними символом Дніпра, розташована вона на розі вулиці Сєрова. Зводили будинок, як житловий для робітників заводу імені Петровського. Але оскільки це була територія колишнього найкращого дореволюційного кварталу, Щербаков дещо запозичив із силуетів минулого. Йшов 1952 рік. Таке рішення було ризикованим, але обійшлося. Архітектор створив незвичайний будинок з двоповерховою вежею та оригінальним, подібним до груші шпилем, без характерного загострення.
Вийшов незвичайний синтез сталінського ампіру та бароко, форми будівель нагадують витвори архітектора Бартоломео Растреллі. Дослідники довели: другого такого будинку немає не лише в Дніпрі, а й в усіх містах колишнього Радянського Союзу. Всі ці проєкти характеризують Дмитра Щербакова, як людину не лише талановиту, а й оригінальну, сміливу та амбіційну, як майстра, який вільно орієнтувався в часі та просторі, легко синтезував архітектурні стилі, розв’язував будь-які задачі.
Водна станція – наступне оригінальне рішення
Цей проєкт теж називали маленьким шедевром. Зазвичай архітектори спеціалізуються на малих чи великих формах, але – тільки не Щербаков. Той, здавалося, міг все. Тому взявся за проєкт водної станції заводу імені Карла Лібкнехта, яку запланували в парку імені Воронцова (сучасний Сагайдак). Після війни почали віддавати перевагу декоративному ажурному оформленню, для Дмитра Івановича таке рішення не було новим. Він оригінально поєднав різні матеріали, щоб сконструювати дивної краси корпуси, кают-компанію, відкриті тераси. Вийшов незвичайний архітектурний ансамбль, схожий на корабель, готовий до плавання. На жаль, цей витвір мистецтва не зберігся.
Місцеві дослідники вважають, що і водна станція Дніпропетровського заводу металургійного обладнання на Монастирському острові у парку імені Шевченка – теж витвір Щербакова. І подивитися на неї можна й на початку 2020 років 21 століття. Але архітектурним шедевром цей проєкт не назвати, тому своєрідною компенсацією бути не може.
Новий іспит, котрий склав на “відмінно”
Проєктувати з нуля талановитий архітектор вмів. Він був одним із керівників з відновлення центральної частини міста ще наприкінці 1940 років минулого століття. Але перед майстром поставили нову задачу: реконструювати дореволюційні будинки так, щоб вони вписалися в стиль сталінського ампіру. Це здавалося неможливим, але під керівництвом Дмитра Івановича таки розробили концептуальний варіант та ескізний генеральний план із великими комплексами громадських будівель.
Результатом зусиль став оновлений колишній будинок Азово-Донського банку на сучасному проспекті Яворницького, архітектурний ансамбль Привокзальної площі. До речі, це єдина у Дніпрі площа, яку забудовували в єдиному стилі й творчому задумі. Результат можуть оцінити й сучасні дніпряни. Невідомо, чи намірював Дмитро Щербаков своїм будинкам стільки років, але вони стоять і на початку 21 століття, немов своєрідний пам’ятник величезному таланту.
Другий виклик для відомого архітектора
Дмитро Щербаков був визнаним майстром сталінського ампіру, з власним почерком. Аж раптом архітектурні тенденції круто змінилися, на зміну “сталінкам” прийшли “хрущовки”. Можливо, хтось інший покинув би “сцену”. Але тільки не Дмитро Щербаков. Він і тут зумів проявити свої таланти, його незабаром стали називати одним із “батьків” “хрущовок” в архітектурі Дніпра. Перед архітектором поставили задачу спроєктувати великий житловий масив, котрий отримав назву Вузівського.
Розташувати його планували на Вузівській вулиці (колишній Табірній), яку подовжили від сучасної вулиці Казакова до підстанції. Наприкінці 1950 років розпочалося будівництво, яке тривало до 1965 року, керував процесом Щербаков. Він не забув і про громадські споруди та розваги для дніпрян. Презентував землякам кінотеатр “Космос” на 490 місць. На початку 21 століття кінотеатр перетворився на магазин, а от житловий комплекс залишився. І вийшов мало схожим на стандартні “хрущовки”.
Характерний почерк скульптора
Відзначився Дмитро Щербаков не тільки в проєктах будинків. У 1957 році він розробив архітектурну частину пам’ятника Леніну перед будівлею Палацу культури імені Ілліча. А у 1972 році долучився до створення монументальної стели з червоного граніту з барельєфом Леніна, яку було встановлено неподалік спроєктованої Щербаком будівлі обкому партії. Найбільш помітним витвором майстра став монумент екіпажу літака, який повторив подвиг Гастелло у серпні 1941 року, знищивши ворожу переправу. Пам’ятник, над архітектурною частиною якого працював Щербаков, було встановлено у жовтні 1967 року у Нових Кайдаках, у парку імені Леніна (сучасному Молодіжному).
Незавершений проєкт майстра
Дмитро Щербаков подарував місту чимало архітектурних шедеврів, і навіть на заслуженому відпочинку продовжував творити. Пішов з життя у 2006 році, похований був у рідному місті, якому зберігав відданість все своє життя. Коли журналісти “Gorod.dp.ua” спілкувалися з Дмитром Івановичем за три роки до його подорожі у вічність, той похвалився новим проєктом, який, на жаль, так і не втілив у життя. Це був пам’ятник театральному художнику, дизайнеру, скульптору, філософу і архітектору Фредерику Кіслеру, який народився в Чернівцях, а завершив свій життєвий шлях у Нью-Йорку. Вислів, котрий приписують цьому творцю, цілком міг би стати життєвим кредо й самого Щербакова: “Архітектура – це мистецтво робити зайве необхідним”. Про видатного архітектора не забули дніпряни, один із проспектів Дніпра перейменували на честь Дмитра Щербакова.
Джерела:
- https://gorod.dp.ua/news/137429
- https://gorod.dp.ua/news/213528
- https://dnepr.info/ru/news/otets-hrushhevok-y-avtor-samogo-dlynnogo-doma-na-tsentralnom-prospekte-kakye-zdanyya-proektyroval-v-dnepre-arhytektor-shherbakov/
- https://www.facebook.com/prokurat.arhitectura/posts/3611385528982377/?ysclid=lyuf8uach0521506198
- https://studylib.ru/doc/2606316/ekaterinoslav-dnepropetrovsk.-arhitektura-i-arhitektory
- https://www.facebook.com/100064515259784/posts/3611385528982377/