Скіфську пектораль із кургану Товста могила, датовану ІV століттям до нашої ери, називають знахідкою століття. Звістка про неї облетіла весь світ, інформацію друкували десятки видань Європи наприкінці минулого століття. Сам факт її знаходження називали дивом, бо курган неодноразово навідували грабіжники і чомусь не помітили дивовижні прикраси: пектораль та парадні речі небіжчиків. Далі на idnepryanin.com.
“Чорним копачам” забракло якихось 10 сантиметрів, аби дістатися до знахідок. Друзі археолога Бориса Мозолевського, який відшукав старовинні прикраси, та й сам науковець, називали цей факт подарунком долі не лише через високу історичну та археологічну цінність знахідок. Пектораль врятувала опального археолога від звинувачень і арешту з боку КДБ. Але окремої уваги варта не лише прикраса, а й зображені на ній символи. Навіть у 21 столітті їх продовжують розшифровувати дослідники і зібрали чимало цікавих гіпотез.
Порятунок, дарований давніми скіфами
Щоб краще зрозуміти, чому знахідку вважали містичною, варто згадати про постать археолога Бориса Мозолевського. Талановитий поет, дослідник, науковець, закоханий у розкопки та степ, випускник історико-філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1965 році потрапив під щільний нагляд КДБ через організований творчий вечір, присвячений поетам-шістдесятникам. Згодом, у 1968 році, його звільнили з посади редактора видавництва “Наукова думка” за те, що редагував книгу Олени Опанович “Збройні сили України”, яку назвали буржуазно-націоналістичною.
Археолога визнали неблагонадійним, від арешту врятувало лише заступництво вчителя, професора Олексія Тереножкіна. Професор зумів влаштувати Мозолевського заступником начальника Північно-Рогачицької експедиції, яку тоді очолював. Молодий фахівець їздив і на розкопки Гайманової, Хоминої Могил, брав участь і в інших експедиціях Інституту археології. Завдяки великому досвіду, у 1970 році Борису дозволили очолити Орджонікідзевську експедицію, яка працювала на кургані Товста могила. Це місце вважали неперспективним для розкопок, бо грабіжники вже неодноразово туди навідувалися. Мозолевський пізніше згадував, що тоді відчував, як стискається на шиї зашморг КДБ, які були б раді звинуватити в невдачі.
Як пробивався до знахідки?
Аргументи ідеологічно неблагонадійного фахівця, який доводив перспективність досліджень Товстої могили, науковці слухати не збиралися. Дослідження було необхідне для звітів, бо на тому місці планували відкрити кар’єри. Проте Мозолевського постійно вабила Товста могила, йому навіть здавалося, ніби чує там стукіт копит. Але Борис умів захоплювати ідеями, що визнавали всі, хто його знав. Умовив директора гірничо-збагачувального комбінату в Орджонікідзе Георгія Середу, що цінні знахідки неодмінно будуть. І той допоміг молодому археологу коштами й технікою, виділив грейдери, потужні землерийно-транспортні машини. А коли пішли обвали, які не давали дістатися до поховальної камери, направив ще й досвідчених гірників на допомогу.
Мозолевський розумів, що врятувати його може лише відкриття світового значення. Але на такий царський подарунок навіть не сподівався. Поховання скіфської цариці з дитиною виявилося дуже щедрим. Крім пекторалі, археологи відшукали й інші археологічні знахідки: золоті підвіски, браслети, персні, намисто, бронзове дзеркало, коштовний посуд. Винесли на поверхню також срібний ритон, круглу чашу й ритуальний глечик. Навіть там, де рилися грабіжники, залишилися лускоподібний залізний панцир, бойовий пояс, залишки поховальної колісниці, сагайдаки та золоті пластини.
Особливості знахідки
Вчені визначили датою виготовлення цінних речей середину IV століття до нашої ери. Пектораль була схована в дромосі – триметровому коридорі, який вів від поховальної катакомби до головної камери. У своїй книзі “Скіфський степ” Мозолевський згодом писав, що лише 10 сантиметрів віддаляло це місце від того, де хазяйнували грабіжники. Поруч із золотою пектораллю лежали окутий золотом меч і золоті оздоби нагая. Чому ці речі при похованні поклали в дромос, ніхто з археологів сказати не міг. Знахідку зафіксували 21 червня 1971 року о 14:30. Мозолевський саме розчищав долівку підземелля, коли пальці зачепилися за щось гостре. Був певен, що ця річ чекала саме на нього, і цю мить запам’ятав на все життя.
Назвати знахідку пектораллю запропонував археолог Євген Черненко: “пектус” перекладається з латини, як “груди”, це була нагрудна прикраса. Пізніше її називали ще нагрудником або гривною. Увечері того ж дня про знахідку вже доповіли самому Генсеку Леоніду Брежнєву, вранці на розкопки примчав друг і захисник Мозолевського, професор Олексій Тереножкін. Про унікальну пектораль писали не лише радянські, а й європейські газети та журнали. Сам Борис потім згадував, що фактично вистраждав собі Товсту могилу, а в нагороду замість Мордви потрапив до кола визнаних археологів. Увага науковців світу, трикімнатна квартира від Академії наук, посада в Інституті археології, премії… Але головним для молодого фахівця було те, що вдалося врятувати цінні речі від знищення. Склеп вже був на межі зникнення, люди працювали по коліна у воді, яка почала заливати камеру через початок робіт у кар’єрах.
Що розповіла світу старовинна пектораль?
Цінна знахідка зберігається в Музеї історичних коштовностей України, понад півстоліття її досліджують вчені й досі не відкрили всіх таємниць. Коштовність виготовлена із золота 958 проби, чистого сонячного кольору, має аж 3 яруси. Сам Мозолевський стверджував, що прикраса відбиває уявлення скіфів про світобудову: надра землі, поверхня з людьми й тваринами та астрально-космічна сфера.
Всі зображення – горельєфні, на звороті мають плавне заглиблення. Каркас зроблено з порожнистих трубок, щоб прикраса була легшою, вона й важила лише 1150 грамів. А виглядала дуже масивною. Хоча можливо, що каркас зробили із трубок, щоб зекономити золото, таку версію теж висували археологи.
Картини нижчих ярусів таємничої пекторалі
Прикраса складається зі 160 окремих деталей, з них 48 – люди, тварини, птахи, містичні істоти. Розміри фігурок невеликі – від 0,5 до 6 сантиметрів. Науковці визначили, що їх робили окремо, а потім поєднували. В центрі нижнього ярусу зображені сцени: боротьби коня з грифонами та дикого кабана й оленя з леопардом і левом. Трохи далі зобразили як собака заганяє зайця. У наступному сюжеті можна побачити коників, котрі співають шлюбну пісню.
Тлумачення від фахівців
Провідний науковий співробітник Музею коштовностей України Юрій Полідович поділився з журналістами інтернет-видання “Localhistory.org.ua” своїм тлумаченням. За його словами, майстер хотів показати, що заєць, тікаючи, розриває смертельне коло, бо коні, олень і кабан вже загинули від лап грифонів та леопардів. А коники уособлюють перемогу життя. Про це ж свідчать і картини середнього ярусу – великі квіти, інкрустовані блакитною емаллю, та 5 птахів.
Сюжети на верхньому ярусі пекторалі
Невідомий майстер зобразив чоловіків, які шиють хутряне вбрання, розтягуючи його за рукави. Ліворуч і праворуч стоять кобили, корови з телятами, вівці, яких доять хлопчики, кози з козенятами. Науковці вивчили деталі крою одягу скіфів і навіть розкрили невеличку таємницю минулого. Виявляється, тоді люди підгинали тканину і вставляли всередину шнур, щоб зафіксувати речі на талії. Завершується ярус картиною, як птахи розлітаються врізнобіч. На думку вчених, це символізує безмежність простору.
Корисна інформація з минулого: пояснюють спеціалісти
На думку завідувачки відділу історії ювелірного мистецтва Музею історичних коштовностей України Любові Клочко, скіфи в цих сюжетах намагалися показати свій побут. Вона розповіла журналістам “Localhistory.org.ua”, що представники цих давніх племен вміли прясти вовну, хай навіть на примітивних верстатах. А це досить складно в кочових умовах. І козячий пух використовували. Корови на верхньому ярусі схожі на представниць м’ясної та робочої порід, вівці ж скоріше належать до цигайських.
Таємниця головної сцени
Центральні фігури верхнього ярусу – чоловіки, які розтягують річ. Нібито. Але вчені висунули вже аж 23 трактування цієї сцени, тому остаточно сказати складно, що майстер таки хотів показати. Але є нюанс. Поруч з чоловіками лежать горити – футляри для луків і стріл, і от саме на них теж є крихітні малюнки. Вони зображують двобій із Чудовиськом, це напівлюдина, напівзмій. Скіфолог Юрій Полідович побачив у цьому зображення бога-героя, який переміг Зло. У скандинавів це Тора, у греків – Геракл, в індоаріїв – Індру. Тож, напевне, і у скіфів були свої боги-покровителі.
Хто ж автор?
Це питання теж має значення, адже йдеться про рівень майстерності давніх племен. Науковці Музею історичних коштовностей України певні: працював над пектораллю грецький майстер. Вплив греків на скіфську культуру тоді був дуже великий, та й такою технологією виготовлення скіфи не володіли: порожнисті джгути, золоті дротинки, лиття дрібної пластики, шарнірне з’єднання. Ці аргументи навів на підтвердження своєї версії скіфолог Юрій Полідович.
А от закоханий у скіфську культуру Борис Мозолевський дотримувався іншої думки. Він писав, що майстри, які виготовляли пектораль, були греками за походженням, а в душі – скіфами, бо жили на цих землях. І взагалі скіфи – не дикі степовики, як деякі вважають, бо вміли цінувати такі дивовижні витвори. Навіть, якщо виготовляти самі ще добре не навчилися.
Унікальність скіфської прикраси
Розповідати про символи пекторалі можна багато, але краще побачити її самому. Зображення нагрудника легко відшукати на сайті Музею історичних коштовностей України. До речі, цей заклад створили у 1969 році на території Києво-Печерського заповідника, щоб не віддавати цінні знахідки України до російського Ермітажу. І вчасно. Пектораль туди прибула у 1972 році. Лише двічі її вивозили на реставрацію: у 1972 році до Ленінграда і у 1991 році до реставраційного центру Романо-Германського центрального музею міста Майнц. На міжнародних виставках представники України демонструють гальванокопії, створені найкращими майстрами у минулому столітті.
Джерела:
- https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/prochitati-pektoral-do-iuvileiu-znakhidki-khkh-stolittia-rozkrivaiemo-yiyi-sekreti/
- https://localhistory.org.ua/texts/statti/vriatovanii-pektoralliu/
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/project&prj_id=250
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/Skifska_pektoral_yak_vidobrazhennya_sfer_svitobudovy_1