Степове Подніпров’я після монголо-татарської навали було малонаселеним, або взагалі не заселеним. У другій половині XV століття в цих місцях засновували нові поселення втікачі від тиску поміщиків, ремісники і селяни з різних регіонів. З’явились і козацькі поселення. В сорокових роках XVI сторіччя була заснована Запорозька Січ, яка стала центром українського козацтва, пише idnepryanin.
Запорозька Січ
На території нинішнього міста Марганець, що на Дніпропетровщині, є пагорб, який сьогодні нагадує про місце розташування першої на нашій території Запорозької Січі. Знаходиться він між Каховським водосховищем та річкою Томаківкою. В історії зафіксовані навіть приблизні роки існування першої Січі: 1530-1593 роки. Ця місцевість називалась «Великим Лугом». Річкові плавні, просторі балки, багата рибою ріка належали до території Запорозької Січі. Козаки навіть складали пісні про багату природу рідного краю: «Ой, Січ – мати, а Великий Луг – батько», – слова з козацької пісні, що дійшла до наших днів.
Січ була оточена високими валами, на яких поставили гармати. Між валами на широкій площі в куренях (казармах) жили запорожці. Постійно перебувало 2-3 тисячі озброєних козаків. Решта проживали в зимівниках. А загалом численність досягала до десяти тисяч навчених, добре підготовлених вояків.
На території Січі була церква, школа і інші адміністративні споруди.
Тут не було ні кріпацтва, ні феодальної власності на землю. Громада поділялась на курені. Військова козацька рада була вищим органом влади. Рада обирала кошового отамана , старшину і спільно вирішувала всі проблеми. Був тут і козацький військовий суд, що карав за вбивство, пияцтво,образу жінки.
У школі навчались діти козаків. Письмо, церковне читання, співи, музика були основними предметами. Історія зберегла свідчення особливого ставлення козаків до грамоти і до книги.
Микитинська Січ
Колись давно, поблизу сучасного міста Нікополя, що на Дніпропетровщині, була переправа через Дніпро. Саме тут десь у 1683 році козаки заснуали нову Січ і назвали її Микитинською. Проіснувала вона до 1652 року і стала найвідомішою Січчю в історії . Саме з нею пов’язаний в XVII столітті початок визвольної війни українського народу з-під панування Речі Посполитої.
Обмеження українських прав, відсутність своєї державності спонукали українців відстоювати свою незалежність.
Початком національно-визвольної боротьби вважається обрання гетьманом Війська Запорозького Богдана Хмельницького у 1648 році. Тоді за козацьким військом піднялася вся Україна. Саме під час війни формувалась українська державність, створювались місцеві органи влади.
В 1654 році відбулася Переяславська рада і Україна перейшла під протекторат Московії. Але то вже інша, довга, трагічна сторінка історії нашої держави.
Чортомлицька Січ
Розташування Микитинської Січі з часом виявило стратегічні недоліки. Відкрита місцевість, на підвищенні, була доступна з трьох боків. Тому в 1652 році було прийняте рішення перенести Січ в гирло ріки Чортомлик ( поблизу сучасного села Капулівка Нікопольського району). Військове містечко оточували сім річок : Павлюк, Підпільна,Корівка, Прогній, Скажена, Скарбна, Чортомлик.
Січ укріпили глибоким ровом і земляним валом навколо. На валу розмістили бійниці, набили дерев’яні палі, розмістили коші, наповнені землею. На території Січі збудували високу вежу для стрільби. Була там і церква Покрови Богородиці. На Січі перебувало від шести до десяти тисяч козаків. Чортомлицька Січ вважалась переважною над іншими.
Нова Січ
Нова Січ стала останньою. Україна була вже під російським протекторатом. У 1734 році козакам було дозволено створити Січ на річці Підпільній ( теперішнє село Покровське). Наглядав за нею російський уряд.
Підпорядковувались Новій Січі паланки. На території нашого регіону розмістились Кодацька і Самарська паланки. За кілька кілометрів від Січі царський уряд звів укріплення для контролю над козаками, постійним перебуванням російського коменданта з гарнізоном.
Нова Січ увійшла в історію як місце утворення незалежного козацького угрупування – гайдамаків. У 1734 році розпочався гайдамацький рух на захист прав і свобод українців.
Саме з Нової Січі вирушило Військо Запорозьке на російсько-турецьку війну.
Знищення Нової Січі
1775 рік став останнім в історії Нової Січі. Закінчилась російсько-турецька війна, в якій воювали запорожці, і російський генерал П.Текелій направив армію проти козаків . Запорожці готові були захищатись, але кошовий отаман Петро Калнишевський за порадою заможних старшин і священика здав Січ без бою. За наказом Катерини ІІ Нова Січ була зруйнована і анульовані Вольності Війська Запорозького. Українців масово виселяли з півдня і заселяли землі росіянами і німецькими колоністами.
Джерело української культури і духовності
Запорозька республіка в часи свого розквіту була розташована на великій території. Сучасні Дніпропетровська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська і частина Донецької області – історичні місця козацтва. Хутори, зимівники, слободи – всього близько чотирьох тисяч населених пунктів об’єднувало запорізьке козацтво.
Вже в ті часи українці бачили шлях до самостійності не лише у боротьбі, але і в освіченості громади, розвитку національної мови і в духовності. Система освіти , бібліотеки, друкарні – все це існувало в Україні в часи, коли в Росії вважали , що «черні» не потрібна освіта. Перша школа відкрилась в 1576 році , поблизу сучасного Новомосковська , що на Дніпропетровщині. В ній навчались усі , хто бажав і мав схильність до грамоти. Вік був необмеженим і для дітей, і для дорослих. Рівень навчання для тих часів був досить високий. Викладали виключно рідною мовою. Шкільні предмети включали старослов’янську, українську мови, письмо, закон божий, лічбу і співи.
Після знищення козацтва багато освічених українців виїхали за кордон, знищувалась національна культура і мова . Україна стала перетворюватись на відсталу провінцію.
Історія повторюється, якщо не знати її і не робити правильних висновків.