Дніпрянин Аркадій Мількін став колекціонером випадково. Все почалося ще в 2003-му році, коли він зайшов до комори своєї бабусі. Там чоловік побачив фотоапарат «ФЕД-2», виготовлений в Харкові. Він пильно розглянув техніку. Виявилося, що з її допомогою можна робити знімки, але їхня якість не відповідає тому часу, який завжди диктує нам свої умови. Довелося купувати новий апарат, а потім – ще і ще, пише idnepryanin.com. На десятому Аркадій зрозумів, що вдома у нього вже зібралася ціла колекція.
Що таке колекціонування
Приємно усвідомлювати, що перша техніка в асортименті Мількіна саме українського виробництва, незважаючи ні на що. Але, перш ніж говорити про інші примірники, давайте для початку визначимо, що таке колекціонування? Це діяльність, в основі якої лежить систематизоване збирання та вивчення будь-яких об’єктів. Отже, місцевий житель оточив себе сотнею радянських фотоапаратів, ще приблизно стільки ж він хоче придбати.
Радянські фотоапарати ще можуть стати в нагоді
За 18 років колекціонування дніпрянин встиг сформувати свій список бажаної техніки, а деяка з них – просто мрія. Здавалося б, зараз за допомогою Інтернету можна знайти все що завгодно. Але це не зовсім так. Наприклад, представників другої половини вісімдесятих: «ФЕД-50», «Зміна-35», дитячий «Етюд» і так далі – рідко де-небудь зустрінеш. Адже любителі красивих кадрів давним-давно в прямому сенсі повісили старі «фотики» на цвяхи. У багатьох з них немає комп’ютерів, а онукам навіть в голову не приходить, що радянське обладнання комусь ще може стане в нагоді.
Інша частина власників радянський фотоапаратів мислить інакше. Не шкодуючи техніки, її представники несуть свої мильниці на блошиний ринок. Герой нашого матеріалу в курсі, де знаходяться такі місця. Так як в ті часи доводилося виходити з ситуації рейдами на подібні торгові точки. Тепер завдяки перекупникам у Аркадія є яскрава колекція камер, якими активно користувалися радянські фотолюбителі в період з 60-х по 80-і роки.
Будь-якому колекціонеру нова модель в його наборі найчастіше влетить в копієчку. Один з вищезазначених «фотиків» може обійтися в триста чи п’ятсот гривень, і це ще дешево. Деякі з них оцінюються набагато дорожче. Тому нескладно порахувати загальну вартість колекції Мількіна. До слова, чоловік додавав туди і апарати іноземних виробників, проте зрозумів, якщо вчасно не вибрати вузьку спеціалізацію – примірників буде занадто багато.