У Дніпрі знаходиться єдина в Україні психіатрична лікарня суворого нагляду. Цей спадок дістався нам від Радянського Союзу і до 2018 року залишався каральним за своїм статусом і за умовами, в яких перебували хворі. Утримувались в ній пацієнти , які були визнані неосудними за скоєні злочини з причин психічних розладів. Була і інша категорія людей – політичні в’язні, яких насильно закривали тут на довгі роки і «лікували» психотропними речовинами. Це була справжня катівня для бунтівних правозахисників, що виступали проти діючої влади, пише сайт idnepryanin.
Все таємне колись стає явним
Психлікарня суворого нагляду була побудована у місті в шістдесяті роки минулого сторіччя. Під вивіскою лікарні ховали практично тюремний заклад.
Можливо ця таємниця не набула б широкого розголосу, якби не публікація у французькій газеті статті про Леоніда Плюща, правозахисника, якого насильно помістили у цей заклад.
Репресивними органами була розроблена ціла система «приборкання непокірних». В психлікарні відправляли абсолютно здорових людей. Діагноз фабрикували, умови тримання були жорстокими, та найстрашніше було катування психотропними препаратами. Людину намагались зламати, стерти її пам’ять, довести до стану дійсного божевілля. Про це говорять архіви, знайдені в лікарні нещодавно. Збереглися медичні картки, протоколи так званого лікування, діагнози, документи, які потребують ретельних досліджень і оприлюднення інформації.
Політичні в’язні
Пацієнтами психіатричної лікарні суворого режиму в радянські часи були Леонід Плющ, Василь Рубан,Микола Плахотнюк, Анатолій Лупиніс та інші.
Василь Рубан, український письменник і поет, потрапив до психлікарні після другого арешту у 1972 році за статтею «Зрада Батьківщини». Його звинувачували в анти державній діяльності з метою повалення існуючого ладу. Рішення суду – примусове лікування.
Микола Плахотнюк був лікарем. Заарештований теж в 1972 році за проукраїнські погляди, активну правозахисну діяльність.
Анатолій Лупиніс вів активне політичне протистояння, в тюрмах став інвалідом, ходив на милицях. Після кожної «відсидки» ще активніше включався в боротьбу.
Леонід Плющ – математик, правозахисник, публіцист, дисидент провів у закладах каральної психіатрії три роки. Був звільнений лише під натиском міжнародної спільноти. Емігрував до Франції. В архівах лікарні знайдені листи і папка з лікувальними картками, а по суті з медичними експериментами над Леонідом Плющем.
Таких людей не зламали тюрми, тому їх катували психотропними препаратами, щоб зламати волю.
Реорганізація лікарні
Лише у 2018 році черга дійшла до цього страшного закладу. Згідно Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» права пацієнтів психлікарень розширились . Зокрема тепер за бажанням осіб їх утримання має бути забезпечене в межах адміністративно-територіального місця проживання. Це відповідає міжнародним та національним. До цього в лікарні перебували хворі не лише з України, а і іноземці, що не відповідало нормативно-правовим актам.
Психіатрична лікарня суворого режиму була приєднана до Центру психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України. Частина пацієнтів написали заяви про переведення їх в відповідні заклади ближче до місця проживання, щоб рідні могли частіше відвідувати їх.
Але, як стверджує директор Центру Сергій Шум, коли розпочалась процедура переведення,то проти виступили Асоціація психіатрів України і прокуратура. Вони аргументували це тим, що на місцях немає відповідних заходів безпеки. Але насправді вимоги безпеки однакові як для психіатричних лікарень суворого нагляду, так і для подібних закладів посиленого і звичайного нагляду.
Реорганізація стосується і умов утримання, і головне – надання повноцінного лікування, опіки і нагляду. Тому що пацієнти цієї лікарні,які скоїли тяжкі злочини, є перш за все хворі, які потребують лікування. Метою примусу є саме лікування,тому що вони визнані неосудними.
На сьогодні реорганізація лікарні не завершена. Радянська спадщина викорінюється довго і важко.
