Друга світова війна забрала життя 9 мільйонів українців, залишивши по собі ще й чимало “білих” плям в історії, хоча їх дуже намагалися зафарбувати радянські ідеологи. Лише на початку 21 століття почали повертатися втрачені імена героїв та видатних діячів, серед них – Івана Гвая. Кожен чув про легендарну “Катюшу” – самохідну багатозарядну пускову установку, яка била реактивними снарядами, її, мов вогню, боялися гітлерівські загарбники. Але лише через багато років після війни стало відомо, що одним із її винахідників був інженер Іван Гвай, котрий формувався, як майбутній спеціаліст, саме у Катеринославі. Далі на idnepryanin.com.
Як пробивався талант
Народився Іван Гвай у грудні 1905 року у Гродненській губернії, а у 1914 році родина перебралася до Катеринослава. На той час місто було одним із популярних центрів Російської імперії, знайшлося місце для роботи батькові й навчання сину. Всі революційні події початку століття пережив Іван у Катеринославі. У 1921 році поступив до Катеринославського політехнікуму шляхів сполучення, де познайомився з майбутнім поетом Дмитром Кедріним. Обидва захоплювалися літературою, новинками техніки, відвідували поетичне об’єднання “Молода кузня”.
У Івана до музики та слова були великі здібності, але він обрав Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. Відслужив у армії, влаштувався працювати на завод імені Петровського. У 1929 році отримав направлення до Ленінграда на завод імені Марті, проєктував мостові крани. Паралельно навчався в інженерно-педагогічному інституті. Талановитого молодого спеціаліста помітили, і у 1935 році запросили до Москви, працювати старшим інженером-конструктором Реактивного НДІ Народного комісаріату танкової промисловості.
Робота на оборону країни
Запрошення до Москви було на ті часи величезним проривом у кар’єрі. Іван увійшов до групи найталановитіших конструкторів, які працювали над створенням пускових пристроїв. Щобільше, він цю групу очолив, працював разом з такими відомими вченими, як Сергій Корольов, Федір Цандер, Юрій Побєдоносцев. Перед інженерами стояла задача створити легкі літакові пускові установки, першим цінним винаходом Івана Гвая стала така конструкція, котра отримала назву “Флейта”. Ракетні снаряди розміщували під крилами літаків, з установкою для них виникли проблеми. Громіздкі моделі негативно позначалися на аеродинаміці. Гвай запропонував легкий варіант, який за форму й назвали “Флейтою”. Блискуче показав себе цей винахід у 1939 році у боях на Халхин-Голі.
Як створювали легендарну “Катюшу”?
Перший зразок інженери представили ще влітку 1938 року, але випробування виявили серію недоліків. Багато часу забирало заряджання, стріляти можна було тільки перпендикулярно до поздовжньої осі автомобіля. А ще установка починала розхитуватися, що збивало влучність. Проєкт довелося переробляти. Іван Ісидорович скористався напрацюваннями “Флейти”. Влітку 1939 року була вже готова нова розробка – 6 установок на вантажівках підвищеної прохідності ЗІС-6, на 16 зарядів.
Ще через рік Гвай знову удосконалив установку, вона вже заряджалася 132-міліметровими реактивними осколково-фугасними снарядами. Вчені могли б досягти більшого, але група розпалася. Як “вороги народу” були заарештовані Валентин Глушко, Сергій Корольов, директор інституту Іван Клейменов, головний інженер Георгій Лангемак. Івана Гвая ця біда обминула, він продовжив роботу. Рішення про серійне виробництво пускових установок “Катюша” та снарядів до неї Рада народних комісарів СРСР ухвалила 21 червня 1941 року.
А 30 червня на заводі імені Комінтерну вже зібрали перші машини, які успішно витримали випробування на полігоні. На фронті “Катюша” дала вагому перевагу радянським військам, за її створення Іван Гвай отримав звання кандидата наук. І коли у 1943 році представники Вищої атестаційної комісії поцікавилися, де ж його дисертація, вчений чесно відповів: “Стріляє на фронті”. Внесок Івана Ісидоровича у створення цього винаходу був беззаперечним. Коли наприкінці 1980 років комісія Генпрокуратури Радянського Союзу розглядала справи про репресії, зокрема, Сергія Корольова і Валентина Глушко, виникли сумніви щодо авторства проєктувальників “Катюші”. Однак ретельні дослідження довели: авторами цієї легендарної фронтової зброї були вчені Костиков, Гвай та Аборенков.
На завершенні життєвого шляху
За свої досягнення Іван Гвай був нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, “Знаком Пошани”. Один із небагатьох вчених, хто двічі став лауреатом Сталінської премії. В останні роки роботи інженер-винахідник дуже зацікавився науковими працями Ціолковського, навіть опублікував 2 роботи, присвячені вченому. Все своє життя Іван Ісидорович займався проєктуванням реактивної військової техніки, але погоджувався з Ціолковським, що головним у майбутньому стане не нова зброя, а пошуки можливості концентрації розсіяної у Всесвіті енергії.
Пішов із життя талановитий винахідник у липні 1960 року, похований у Москві. На згадку про нього у 1966 році Комісія з місячних найменувань Академії наук СРСР надала ім’я Івана Гвая одному з кратерів на звороті Місяця. Але не забули вченого й у місті, де він ріс та формувався, як фахівець. На будівлі Дніпровського коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури можна побачити меморіальну дошку, на якій значиться, що в цьому закладі навчався один із винахідників реактивної зброї Іван Ісидорович Гвай.