На зламі століть Катеринослав жив передчуттям нових змін. У місті, де гуркотіли заводи та виблискували вогні розкоші, зароджувалася нова мрія – про небо. Хоча осередками авіації тоді були Петербург, Москва та Одеса, хвиля повітряного ентузіазму дісталася й Катеринослава. Туди приїздили відважні льотчики – гості з півдня, щоб показати диво польоту. І коли над містом вперше прорізався гул моторів, кожен, хто дивився у небо, розумів: стартує нова сторінка в історії країни. Далі на idnepryanin.com.
Початок епохи неба
Захоплення авіацією в Європі на початку XX століття поступово дісталося Катеринослава – міста, яке на той час повернуло собі славу південної столиці імперії. Саме у вирі промислового розквіту та міської елегантності зародився інтерес до новинки прогресу. Важливою подією для губернського центру стало відкриття місцевого відділення Імператорського Російського технічного товариства. Його очолив енергійний інженер Іван Тихонов, який вірив, що наука здатна створити диво. І сподівання виправдалися. У 1903 році Катеринослав побачив демонстрацію металевого дирижабля, створеного Григорієм Кириловим. Глядачі аплодували стоячи, бо вперше відчули, що повітря реально підкорити.
Душею катеринославського авіаруху були студенти. Пам’ятною для молоді стала лекція про нову науку – авіабудування, яку у 1908 році прочитав у Гірничому училищі професор Микола Делоне. Його слова про підіймальну силу, баланс і крила планера полонили слухачів настільки, що студенти зібрали кошти, щоб самим збудувати літальний апарат за кресленнями вченого. Два роки потому при училищі сформувався перший у місті гурток повітроплавців. Його очолив Петро Леонтовський, чиє прізвище стало символом катеринославського ентузіазму.
Перші крила Катеринослава
Влітку 1910 року губернський центр готувався до Південноросійської промислової виставки – масштабної події, покликаної продемонструвати силу науки й техніки. Серед сотень експонатів, машин і винаходів головною темою стала авіація. Хтось пропонував польоти на повітряних кулях, хтось – показові виступи на аеропланах. Та заявки відхиляли: місцевому авіатору Краузе – без пояснень, парижанину Жильберу – через брак дозволів. Ще гурт невідомих ентузіастів пропонував побудувати власний літак коштом виставкового комітету, щоб катеринославці могли побачити диво польоту.
І все ж таки свято відбулося. Його подарував Катеринославу популярний у ті часи авіатор Сергій Ісайович Уточкін. Славетний одесит, спортсмен та льотчик записав губернський центр до маршруту свого повітряного турне. Афіші з його прізвищем прикрашали вітрини, квитки на польоти продавали заздалегідь у найкращих магазинах і кав’ярнях, а газети нагадували дівчатам про новий тип героя – “відважного льотчика”. Варто згадати, що демонстраційні польоти Сергія Уточкіна збирали натовпи у різних містах.
Відвага на висоті
У місті спеціально облаштували аеродром, місцем обрали двір 2-го реального училища на розі проспекту Пушкіна (сучасний Лесі Українки) та Єлисаветградської вулиці (сучасна вулиця Савченко). Та небо, як і слава, потребує випробувань. Перший політ Сергія Уточкіна завершився невдало: його аероплан “Фарман-4” пролетів між спорудою училища і Міським парком (сучасний парк імені Глоби) і впав у саду. Пілот пояснив невдачу малими розмірами майданчика. Тому терміново, лише за кілька днів, представники міської влади створили новий аеродром – на околиці, біля тодішньої вулиці Польової (сучасний проспект Олександра Поля).
Коли відремонтований “Фарман” знову злетів, натовп вибухнув оплесками. Газети писали, що того дня жоден мешканець губернії не втримався вдома. Візники подвоїли ціни, трамваї були переповнені, а ті, хто не мав квитка, дерлися на паркани й дахи, щоб побачити диво у небі. Коли літак опустився на землю, натовп зустрів авіатора як переможця. Люди супроводжували Сергія Уточкіна до готелю, аплодуючи й вигукуючи побажання щасливих польотів. Катеринослав того дня вперше повірив, що небо реально підкорити.
Моноплан серед хмар і сонця
На початку літа 1912 року Катеринослав вдруге зустрічав людину, яка вже встигла вписати своє ім’я в історію світової авіації. 9 червня до міста прибув Михайло Єфімов – один із найперших і найсміливіших авіаторів Російської імперії. Вчився він у Франції, у школі братів Фарманів. Перше диво, про яке писали газети всієї країни, Єфімов продемонстрував у 1910 році в Одесі. На очах 100 000 глядачів пілот 5 разів підіймався над містом на своєму “Фармані”. Коли він виліз із кабіни, вдячні одесити вшанували Єфімова лавровим вінком із написом “Першому російському авіатору”.
У Катеринославі льотчик планував показовий політ на моноплані “Блеріо”. Стартовим майданчиком обрали нижню терасу Потьомкінського саду (сучасний парк імені Шевченка). Місце було занадто вузьким, з обох боків – телеграфні стовпи, а далі – крутосхил до Дніпра. Чимало містян пророкували катастрофу за таких складних умов. Але моноплан легко набрав висоту, пройшов над Дніпром, зробив коло над садом і покружляв у небі 20 хвилин. Тисячі катеринославців аплодували, не вірячи очам. Коли літак плавно приземлився за містом, здавалося, вся губернія вибухнула шаленими оплесками.
Володар неба Олександр Васильєв
Ще через два роки у катеринославському небі знову загуркотів мотор. До міста прибув Олександр Васильєв – пілот, відомий від Варшави до Тифлиса. Цей вихованець французької школи Блеріо та дипломований льотчик став ще одним символом нової епохи. Ще у 1910 році він встановив рекорд висоти у Нижньому Новгороді, коли підійнявся аж на 1000 метрів. Наступного літа здійснив нечуваний переліт із Петербурга до Москви: понад 24 години у дорозі, з них 9,5 – у повітрі. Газети називали його володарем неба.
У 1914 році у Катеринославі Васильєв виконав 5 показових польотів із місцевого іподрому. Натовп бачив те, що здавалося фантастикою: “мертві петлі” Нестерова, стрімкі пікірування, раптові віражі. Особливо пам’ятним став момент, коли аероплан раптом пішов у вертикальне падіння – і лише за кілька метрів від землі плавно вирівнявся. Люди кричали, сміялися, плакали, аплодували стоячи. Газети друкували портрет авіатора та великі інтерв’ю з ним, що було нечуваною розкішшю для того часу.
Вогонь у серцях
Сергій Уточкін та інші авіатори розбудили у Катеринославі захоплення небом. Завдяки невтомним ентузіастам із гуртка повітроплавання при Гірничому училищі польоти планерів стали регулярними й проходили неподалік Феодосійських казарм. Навіть з’явилися сміливці, які прагнули підкорити небо майже без технічних засобів. Літо 1916 року принесло курйозний подвиг: Олександр Фунтік стартував із дерева і, махаючи крилами, пролетів майже 20 метрів.
У лютому 1918 року повітроплавання у Катеринославі зробило ще один крок уперед: пілот Туренко наважився поставити його на комерційну основу. Він розмістив у місті оголошення: “Усіх, хто бажає відправити пошту до Одеси, ласкаво просимо до готелю “Асторія”. Вартість перевезення – 4 карбованці”. Так народився перший поштовий авіарейс у Російській імперії.
Небо як символ нової ери
У 1923 році катеринославську авіацію вже використовували для практичних цілей: від авіахімічних робіт для знищення гессенської мухи до створення музею авіації у будинку на вулиці Московській. Там центральним експонатом став літак “Лебідь”, що уособлював мрії людства про небо. Музей проіснував до червня 1941 року, зберігаючи пам’ять про відвагу катеринославських авіаторів.
Перші польоти, зустрічі під грім оплесків, захоплені вигуки натовпу під час шоу Сергія Уточкіна та інших авіаторів на початку XX століття були не просто розвагами. А великими міськими святами, урочистостями, що символізували нову добу технічних див і тріумфу спорту. На думку сучасних дніпровських науковців, то були “золоті дні” буржуазного Катеринослава, які згодом поглинула революція 1917 року. Але все ж таки в історії міста залишилися записи очевидців та спогади про події, коли мрія катеринославців про небо стала реальністю.
Джерела: