На початку XX століття світ спорту жив під знаком сили, честі й духу змагань. Йоганн Поль – ім’я, яке лунало на європейських аренах, мов виклик. Цей чемпіон світу з французької боротьби поєднував у собі холодний розрахунок німця та шляхетний азарт спортсмена, для якого боротьба була не ремеслом, а покликанням. Та мало хто знає, що всесвітньо відомий борець, зірка європейських арен Йоганн Поль залишив помітний слід і на українській землі. Його доля несподівано переплелася з історією Катеринославщини зокрема містом Кам’янське, яке Джон Поль обрав не за славу чи титули, а заради кохання. Далі на idnepryanin.com.
Шлях сили
Майбутній силач народився у 1867 році у німецькому містечку Ратиборі (сучасний Ратцебург), серед спокійних вулиць і ремісничих майстерень Північної Німеччини. Батьки назвали хлопчика Йоганом. Згодом родина Пауль перебралася до портового Гамбурга – міста моряків, торговців і циркових атлетів. Саме там юний Йоган вперше побачив борців на аренах і захопився цим видом спорту. Почав тренуватися самотужки, і гамбурзькі змагання швидко принесли йому перші перемоги.
Сила юнака дивувала, техніка – вражала, характер викликав повагу. Здобувши визнання у рідному місті, Йоган вирушив до Берліна – тодішньої столиці спортивного світу. Там під керівництвом найсильнішого німецького атлета Карла Абса розвинув свої здібності до майже фантастичного рівня. Учень і наставник швидко стали друзями. У 1895 році Карл Абс помер, і щоб вшанувати пам’ять вчителя, Йоган взяв його прізвище і відтоді виступав як Джон Поль Абс II.
Чемпіонати та трибуни
У легендарному петербурзькому цирку Чинізеллі французька боротьба з’явилася ще у 1894 році. До того поєдинки траплялися лише зрідка на естрадах літніх садів, де були радше розвагою, ніж спортом. Учасниками ставали всі охочі продемонструвати силу, спритність і мужність. З часом боротьба вкорінилася у російських стаціонарних цирках як програмний номер. Професійна боротьба визнавала лише перемогу або поразку. Перший бій тривав 20 хвилин, якщо суперник не здавався раніше. Другий – 40 хвилин, а третій “бій без обмежень” вели до визначення найсильнішого.
Апогей популярності французької боротьби припав на роки перед Першою світовою війною. Перший міжнародний чемпіонат з французької боротьби у Росії оголосив саме цирк Чинізеллі у 1904 році у Петербурзі. А вже через кілька років змагання з боротьби стали загальним захопленням. Бої могли проводити від 3 тижнів до 3 місяців, борці мандрували від міста до міста, демонструючи силу та спритність. Улюбленці публіки отримували непогані гонорари та увагу преси.
Боротьба за титул і визнання
З 1895 року Абс почав виступати на аренах Російської імперії, його афіші з’являлися у цирках поруч з іменами найвідоміших атлетів світу. Джон Поль також гастролював Європою, у Південній Америці, здобуваючи славу борця, якому не було рівних. У 1899 році на чемпіонаті світу у Санкт-Петербурзі він здобув друге місце, продемонструвавши оригінальну техніку та надзвичайну силу. Ще через три роки посів 4 місце на змаганнях у Ризі, а у 1910 році виборов другі призи одразу на двох світових чемпіонатах – у Парижі та Берліні. Його поєдинки стали справжніми виставами, де спорт межував із мистецтвом.
Абс виходив на арену проти найсильніших – серед них був і легендарний Іван Піддубний. Двічі вони сходилися у поєдинку, і двічі судді не змогли визначити переможця. Ці двобої увійшли в історію як символ чесного суперництва та взаємної поваги. У 1905 році на всесвітніх змаганнях у Гамбурзі Абс здобув найвищу нагороду того часу – “золотий пояс” і звання чемпіона світу. Для нього це була не просто перемога, а вершина, до якої він йшов десятиліттями. Більшу частину свого життя Джон Поль Абс провів у Росії, де його ім’я стало легендою циркових арен. Там його шанували як грізного суперника, майстра залізної дисципліни та справжнього лицаря боротьби.
Літо тріумфів у Кам’янському
Влітку 1914 року місто Кам’янське на Катеринославщині стало центром спортивного життя. Туди приїхав відомий цирк Андро, де проводився чемпіонат із французької боротьби. Організував його “професор атлетики та арбітр” Андрій Алєєв, який прагнув показати публіці справжнє мистецтво боротьби. На третій день змагань глядачі стали свідками виступу чемпіона світу Джона Поля Абса II. Його суперником був борець із Сибіру, що виступав під псевдонімом “Коршун”.
Як повідомляла місцева газета “Відгуки життя”, вже на сьомій хвилині Абс легко поклав суперника на лопатки. Наступного дня він переміг чемпіона Петербурга Матющенка, потім була перемога над чемпіоном Європи Петерсоном. Його досягнення стали гордістю місцевих мешканців, а ім’я – символом сили, витримки та справжнього спортивного духу.
Роман, що став легендою
Історію знайомства Софії Верховець і Джона Поля Абса II розповідали у Кам’янському протягом багатьох років. Молода кам’янчанка Софія, якій на той час виповнилося 18 років, вийшла заміж за набагато старшого інженера Верховця. Одного разу чоловік узяв її до Катеринослава на циркову виставу, де виступав відомий борець Джон Поль Абс. Коли силач вийшов на арену, Софія, захоплена видовищем, кинула йому букет квітів. Абс, помітивши дівчину серед глядачів, відповів поглядом – саме так, за легендою, почалася історія, яка змінила їхні життя.
Попри заперечення чоловіка, Софія залишила родину й вирушила з борцем у нове життя. Вони подорожували разом, а сцени цирків та арен різних країн стали їхньою домівкою. Коли почалася Перша світова війна, Джон Поль Абс, на відміну від багатьох німців, залишився у Російській імперії. Своє рішення пояснив тим, що вважає цю країну своєю другою батьківщиною, бо виступав там 19 років і знайшов своє кохання.
Пригоди чемпіона
Серед колег і друзів Абса були відомі чемпіони з боротьби Іван Піддубний, Георг Лурих, Станіслав Збишко-Циганевич, Іван Заїкін. Його добре знав і популярний тоді організатор турнірів Іван Лебедєв – легендарний “дядько Іван”, який сформував школу борців у Петербурзі. У спогадах сучасників Абс поставав не лише як спортсмен, а й як людина неймовірної сили. Розказували, ніби звичайні стільці під ним ламалися, тому дружина замовила спеціальний табурет із масивного дерева.
Про фізичну силу Абса у Кам’янському розповідали чимало історій. Якось прогулюючись із Софією, він побачив, що кінь впав у копанку, а кілька чоловіків марно намагалися його витягти. Абс одним легким рухом вивільнив тварину. Іншим разом він витяг із багнюки карету з пасажирами. Упорядкована Німеччина такого видовища не знала, а от відоме російське бездоріжжя давало чемпіонові простір для подвигів.
Життя після арен
Після революції 1917 року легендарний чемпіон оселився у Кам’янському і провів там останні роки свого життя біля коханої дружини. Дітей у їхньому шлюбі не було. Пішов у засвіти у 1918 році, на похорон зібралося чимало людей. Розповідали, ніби приїздив навіть легендарний борець Іван Піддубний. Панахида відбулася у костелі святого Миколая, адже спортсмен був католиком, а поховали його на Заводському громадському цвинтарі. На жаль, могила його не збереглася, як, власне, й сам цвинтар.
Чемпіонський “золотий пояс Абса”, який нібито мав кілька кілограмів золота, більшовики конфіскували ще у роки громадянської війни. Архів теж забрали, відомо, що у 1960 році частину документів передали до московського музею спорту у Лужниках. Софія, яка колись полонила серце чемпіона, прожила довге життя у тому ж місті, де колись була щасливою. Пішла з життя на початку 1960-х років, залишивши по собі пам’ять – тиху, людяну й глибоку, як і сама історія її кохання з німецьким легендарним борцем Джоном Полем Абсом II.
Джерела:
- https://gorod.dp.ua/history/article_ua.php?article=1354
- https://nashreporter.com/suspilstvo/istoriya-vidomogo-kamyanchanyna-podnimav-konej-peremagav-chempioniv-149771
- https://mis.dp.ua/ru/gorod/karuseli-vmesto-krestov-istoriya-unichtozhennogo-bolshevistskimi-vlastyami-zavodskogo-kladbishha-kamenskogo
- https://www.shukach.com/node/49019