Заведено вважати, що святкування Дня міста започаткували за радянських часів, але це не так. Звісно, у 18-19 століттях поняття “День міста” не існувало, як і розуміння статусу суспільної громади. Про це почали говорити, коли великі міста стали перетворюватися на центри, а відбулося це вже наприкінці 19 століття. Прикладом тому – Катеринослав. Центр губернії почав стрімко розвиватися, багатіти, будувалися великі промислові підприємства, відповідно, з’явився привід пишатися своїм містом. Датою заснування Катеринослава обрали травень 1787 року, а вперше її відзначали у 1887 році. Далі на idnepryanin.com.
Підготовка до першого ювілею міста та початок проведення
Напередодні свята міський голова Іван Яковлєв випустив спеціальне звернення до мешканців, в якому запропонував прикрасити власні будинки прапорами та вечірньою ілюмінацією 9 і 10 травня на честь святкування Дня міста. Про це підготували постанову міської думи. Перед цим голова наголосив: варто приділяти більше уваги благодійності та пожертвам, і не тільки у святкові дні. Міська влада орієнтувалася на дату заснування головного собору Катеринослава – Преображенського, де й відбулося ранкове урочисте богослужіння у святковий день.
Як писали про цю подію в газеті “Катеринославський ювілейний листок”, панахиду та літургію проводив преосвященний Серапіон. Зібрали 2 величезні хори на кліросі. Площа біля собору була заповнена вірянами, за даними можновладців – понад 15000 мешканців. Про площу теж подбали: прикрасили прапорами, квітами та вензелями.
Перша велика урочиста хода
Після богослужіння “батьки” та почесні гості міста рушили до місця закладання першого каменю собору, котре тоді розташовувалося між вівтарем і брамою храму з боку Потьомкінського саду. Далі біля пам’ятника цариці Катерині II, котрий стояв тоді навпроти собору, відслужили окремий молебень за всю імператорську родину. Потім відбулася велика урочиста хода до Потьомкінського палацу, люди рухалися Соборним провулком (сучасна вулиця Яворницького). Тоді ще частину Соборної гори не забудували, тому вільний прохід залишався. Варто згадати, що Потьомкінський палац був першою кам’яною спорудою міста, належав Дворянським зборам і був фактично своєрідним закритим дворянським клубом.
Урочисте засідання в Потьомкінському палаці
До палацу увійшли голосні думи, представники міської влади, різних установ, дворянства. Міський голова Іван Яковлєв привітав присутніх зі святом, згадав історичні події сторічної давності, розповів про досягнення Катеринослава. У місті вже нараховувалося декілька училищ, 5 банківських установ, значну частину вулиць вкрили бруківкою, поєднали береги Дніпра великим залізним мостом, покращили водопровідну систему. Висловив сподівання, що всі разом і надалі працюватимуть заради процвітання Катеринослава.
Потім “батьки” міста направили “всепіддану адресу” імператору Олександру III від міської думи та дворянства. Обідати присутні (понад 160 осіб) перебралися до Англійського клубу, який на той час вважався елітним закладом Катеринослава. Як повідомляли газети, з промовами там виступали видатний підприємець Олександр Поль, відомий фінансист Михайло Алексєєнко, котрі обіцяли докласти зусиль для покращення долі рідного міста.
Чим дивували містян у свято?
Погода 9 травня 1887 року видалася гарною, прикрашені прапорами та свіжою зеленню вулиці створювали святковий настрій. Газети писали, що городянам на Соборній площі показували “туманні картини” про заснування Катеринослава та з життя Катерини II і князя Потьомкіна. Що це була за розвага, сказати складно, ймовірно, щось на кшталт проєкції зображень на екрані. Містяни відповідально поставилися до прохання міської влади подбати про святкову ілюмінацію. Її назвали в газетах “електричним сонцем”, найбагатшими на ці ефекти були будівля думи, Успенська та Троїцька церкви, вокзал, корпуси залізниці, весь Катерининський проспект.
Варто згадати, що великою у місті на той час була єврейська громада, яка теж активно долучилася до святкувань. У хоральній синагозі провели урочисті служби, з промовою звернувся до громади рабин Шохор. Він нагадав про іменний Указ, в якому євреям надавали права громадянства в Катеринославській і Таврійській губерніях. Висловив сподівання, що спільними зусиллями вдасться досягти розквіту Катеринослава.
Великі народні гуляння
Прості люди відзначали День міста по-своєму. Для них у міському саду влаштували окремі гуляння з невеличкою платою за вхід на користь публічної бібліотеки. Тисячі містян прийняли того дня парки: Міський сад (парк Глоби) і Яковлівський сквер, останній, до речі, відкрили до сторічного ювілею міста. Такий подарунок зробив городянам міський голова. Приймала людей і Ярмаркова площа, у 21 столітті на цьому місці розташувалися металургійна академія, хіміко-технологічний університет та Нагірний ринок.
Розваги були прості та всім знайомі: бігали, хто швидше, носили яйця на лопатках, кидали чавунні кулі, змагалися в лазінні по стовпу. Призи виділили привабливі: відрізи дорогої тканини, гумові м’ячі, годинники. Завдяки “Катеринославському ювілейному листку”, збереглися навіть імена переможців. У змаганнях з бігу серед дітей виграли відрізи тканин хлопчик Петро Грачов та донька міщанина Марія Нікіфорова, серед молоді – міщанин Юхим Драгун і селянка з Попівки Марія Мартинова. З дорослих мешканців наважився виграти 5 аршинів кашеміру селянин Калузької губернії Яків Большов, а от жінки бігати не ризикнули.
У киданні важких предметів теж визначилися найкращі. Чавунну кулю вагою на понад 20 фунтів найдалі кинув селянин Калузької губернії Микита Гаврюков, отримав у нагороду чехарку. Великий гумовий м’яч за те, що вправно доніс на лопатці яйце, дали 12-річному сину міщанина Прокофію Передеренко. Другий приз – малий гумовий м’яч виборов син диякона Костянтин Лівінський. А на стовп заввишки 5 сажнів зміг вилізти селянин Калузької губернії, 18-річний тинькар Петро Савінін. Нагородою спритному хлопцю стали нікелеві годинники. А от головний приз – за те, щоб зламати або розігнути залізну підкову – не отримав ніхто. Хоча було 15-20 спроб від місцевих силачів.
Особливі подарунки для міста
Вперше катеринославцям презентували до свята таку розвагу, як великий феєрверк. Оскільки набережної тоді не було, гуляли в Потьомкінському саду та на Монастирському острові. Кілька тисяч містян спостерігали за дивовижним феєрверком, котрий віддзеркалювався у воді. Вистачало того вечора й охочих покататися на човнах. Газети писали, що феєрверк влаштувала молода мешканка міста на прізвище Гегелло. На жаль, більш детальної інформації про цю дівчину не збереглося.
Цікаво, що зі сторічним ювілеєм привітали катеринославців телеграмами вищі чиновники імперії, директори великих компаній та заводів міста. Надсилали вітання і з Києва, Санкт-Петербурга, Харкова, Ростова-на-Дону, Таганрога. Всі вітальні тексти згодом опублікували газети. До речі, “Катеринославський ювілейний листок”, який у подробицях висвітлював всі події, теж видали спеціально до свята. Газета виходила лише 3 місяці – 25 номерів, матеріали потім зібрали в окрему книгу. В одному виданні поєднали хроніку святкування, краєзнавчі нариси, унікальні історичні документи, спогади старожилів. На жаль, до початку 21 століття збереглося лише кілька екземплярів, це унікальна бібліографічна рідкість.
З проханням допомогти у збиранні матеріалів міська влада звернулася до вчителів і студентів Катеринослава. Підкреслили, що ювілей міста є спільною справою. І охочих виявилося багато. Також до ювілею випустили першу книгу з історії міста під назвою “Перше сторіччя міста Катеринослава” за авторством секретаря Володимирова. Відшукати її у 21 столітті реально в інтернет.
Відкриття металургійного заводу
На другий день святкування Катеринослав отримав особливий подарунок – Брянський завод від Брянського товариства, після революції він став імені Петровського. Відкрили його в степу, на захід від міста, це було на той час найбільше металургійне підприємство. На урочистостях міський голова висловив сподівання, що при великих запасах мінерального палива завод обіцяє стати гордістю губернії. І не помилився.
Більше таких святкувань у Катеринославі не проводили. Про традицію Дня міста згадали лише у 1980 роки за правління Брежнєва. Після того, як населення 3 дні відзначало 200-річчя Дніпропетровська, дата офіційно з’явилася в календарі. Тільки святкувати її стали вже не навесні, а на початку осені.
Джерела:
- https://gorod.dp.ua/news/135936
- https://gorod.dp.ua/news/204754
- https://gorod.dp.ua/news/66042
- https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003547579/