У Дніпрі увічнена пам’ять Олександра Львовича Караваєва – на честь лікаря, депутата Державної Думи та борця за аграрну реформу названо одну з вулиць міста. Дізнаємося про його життя та діяльність, а також про те, який слід він залишив в історії міста. Далі на idnepryanin.com.
Олександр Львович Караваєв народився 3 червня 1855 року в Пермській губернії колишньої Російської імперії. Здобувши освіту в школі та гімназії в Єкатеринбурзі, він вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, яку закінчив у 1878 році.
Свою лікарську практику Караваєв розпочав у Мінській губернії, де, крім лікування хворих, він активно займався просвітницькою діяльністю серед селян. Однак його прагнення покращити життя простого народу натрапило на опір з боку влади.
В 1906 році Олександр Караваєв був обраний депутатом II Державної Думи від Катеринославської губернії. У Думі він увійшов до складу Трудової групи, де активно виступав за проведення аграрної реформи. Караваєв був одним з авторів аграрної програми партії трудовиків, яка передбачала перерозподіл землі на користь селян.
Крім політичної діяльності, Караваєв також був відомий як активний учасник життя Катеринослава. Він був членом міського самоврядування, а також засновником та головою Катеринославського товариства тверезості.
Катеринославський період: лікар, політик, борець за справедливість
У 1899 році Олександр Караваєв переїхав до Катеринослава (з 19 травня 2016 року – місто Дніпро), де продовжив свою лікарську та громадську діяльність. Він відразу ж включився в активне життя міста, ставши одним з його найвідоміших і найшанованіших жителів.
У 1905 році Катеринослав, як і багато інших міст Російської імперії, став оплотом антисемітських погромів. Караваєв, бувши принциповим противником будь-якого насильства, не залишився осторонь. Він одним із небагатьох відкрито виступив проти погромників, намагаючись зупинити їх та захистити єврейське населення міста.
Смілива позиція Караваєва не могла залишитися непоміченою. Він зазнав переслідувань з боку чорносотенців, які загрожували йому та його родині. З метою безпеки Караваєв був змушений тимчасово залишити Катеринослав. Він переїхав до Харкова, а потім до Санкт-Петербурга, де продовжив свою політичну та громадську діяльність.
У грудні 1906 року, після спаду хвилі погромів, Караваєв повернувся до Катеринослава. Він взяв участь у виборах у II Державну Думу, де здобув переконливу перемогу, ставши депутатом від партії трудовиків.
У Думі Караваєв брав активну участь в обговоренні аграрної реформи, бувши одним з її головних прихильників. Він видавав брошури, в яких роз’яснював свою позицію щодо цього питання, а також регулярно публікував статті у місцевій пресі, інформуючи своїх виборців про свою роботу.
Катеринославський період життя Олександра Караваєва став одним із найяскравіших у його біографії. Він виявив себе як відважний борець за справедливість, захисник людей від насильства, а також як талановитий політик та активний громадський діяч. Його ідеї про справедливий розподіл землі та покращення життя простих людей залишаються актуальними й у сучасний період.
Останні роки життя: переслідування, замах та трагічна загибель
Після розпуску II Державної Думи у червні 1907 року Олександр Караваєв повернувся до Катеринослава. На жаль, його активна політична діяльність та боротьба за справедливість не залишилися непоміченими владою. Караваєв зазнав репресій. Йому заборонили працювати у державних лікарнях. У цих умовах він був змушений перейти на приватну практику, щоб утримувати себе та свою сім’ю.
Попри труднощі, Караваєв не втрачав віри у свої ідеали та продовжував допомагати людям. Він працював у лікарні Чечелівського району, де безоплатно лікував бідняків і навіть давав їм гроші на ліки.
У листопаді 1906 року Караваєв був обраний відповідальним за Лекційну комісію, яка організовувала курси для населення. Він часто виступав з лекціями на різні теми, пропагуючи ідеї освіти та соціальної справедливості.
Караваєв брав активну участь у створенні Народного дому в Катеринославі, який став центром культурної та просвітницької діяльності для мешканців міста. Однак не всі в Катеринославі вітали діяльність Караваєва. Чорносотенці, які ненавиділи його за його ліберальні погляди та підтримку селян, загрожували йому розправою.
Замах та загибель
У лютому 1907 року Караваєв отримав візитну картку з погрозами та зображенням черепа та кісток. 4 березня 1908 року трагедія все ж наздогнала його. Караваєва було смертельно поранено двома невідомими у своїй власній квартирі. Тисячі городян прийшли проводити його в останню путь. Слідство у справі про вбивство Олександра Караваєва було припинено через брак доказів. Лише у 1926 році, вже за радянської влади, суд над вбивцями Караваєва відбувся.
Пам’ять про Караваєва
Олександра Львовича Караваєва було поховано 7 березня 1908 року на Катеринославському міському цвинтарі, на території нинішнього стадіону “Дніпро-Арена”.
Його ім’я увічнено у назві вулиці у Дніпрі, а також у пам’яті вдячних людей, які пам’ятають його як борця за справедливість, лікаря, просвітника та справжнього героя свого часу.
Джерела:
- https://opentv.media/ua/pro-dnipro-hto-takij-oleksandr-karavaiev-v-chest-jakogo-nazvana-vulicja-mista
- https://www.facebook.com/groups/421334225037372/search/?q=%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%20%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%B5%D0%B2
- https://gorod.dp.ua/news/174375?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0YG0yG_tQbxL2FiBQnlwB5VpaGN7WOUICY0vXfPqZU0Dn0F5eVG7SJ3mM_aem_8W-oqCAjCuuESF7zOc2rzA