В Україні працює чимало приватних лікарень та державних відділень, де проводять пластичні операції, поновлюють кінцівки, тож сучасним українцям є, куди звернутися, якщо виникне необхідність. А за радянських часів про такі медичні послуги переважна більшість мешканців країни й уяви не мали, хоча травми рук і ніг залишалися найбільш розповсюдженими на підприємствах. Відтак все більше давалася взнаки потреба у закладі, котрий візьме на себе розробку методик і підготовку фахівців необхідного профілю та рівня. І такий з’явився у 1982 році у Дніпропетровську – єдиний тоді в Україні центр хірургії кисті, у 2024 році працює на базі лікарні №16 і має статус Міжобласного. Далі на idnepryanin.com.
Формування центру: через терни до зірок
Навіть без ніг людина може знайти роботу або справу до душі тим більше з появою комп’ютерних технологій. А от без рук – вже інше питання, тут не допоможе ніякий комп’ютер. Про що казати, коли навіть ложку не утримати. А у минулому столітті з такою травмою люди втрачали роботу, отримували інвалідність і далеко не завжди могли повернутися до нормального життя. На Дніпропетровщині з її розвиненою металургією, гірничорудними підприємствами частіше, ніж в інших областях, фіксували травми кисті. Що поступово почало перетворюватися на велику проблему.
Першим звернув увагу на цей аспект доктор медичних наук, професор Юрій Колонтай, котрий і став стукати в усі двері, намагаючись привернути увагу чиновників до необхідності створення самостійної травматологічно-ортопедичної служби. Вперше розглянув це питання у 1971 році на Республіканській конференції з прикладами ситуацій у Дніпропетровську та Кривому Розі. Конференція проходила під патронатом міністерств охорони здоров’я та чорної металургії УРСР, тому проблема лікування та поновлення працездатності гірників і металургів знайшла відгук.
Але про створення центру не йшлося.
Знадобилося 2 роки, щоб у 1974-му при Дніпропетровській міській лікарні №2 у травматологічному відділенні виділили 20 ліжок спеціально для хворих із травмами кисті. Однак Юрій Колонтай не здавався. Знову оприлюднив проблему на VII з’їзді травматологів-ортопедів України у 1975 році. Це дало змогу зібрати рекомендації учасників щодо створення медичних відділень в усіх великих промислових містах. Про проблему почали говорити у різних медичних колах, але тільки у 1981 році міністерство охорони здоров’я УРСР видало наказ про створення у Дніпропетровську республіканського лікувально-профілактичного центру, де надавали допомогу пацієнтам травмами кисті.
Нелегкий шлях до визнання
Відтак у серпні 1982 року у міській лікарні №2 відкрили відділення хірургії кисті на 40 місць, котре отримало функції обласного центру. Звичайно, для промислового регіону це – крапля в морі, але все ж таки краще, ніж нічого. Головне, що лікарі отримали можливість вперше в Україні сформувати систему лікування таких патологій на базі єдиного підходу, з урахуванням всіх етапів допомоги і доступності для населення.
Успішна робота медиків стала поштовхом до створення аналогічних відділень у медичних закладах Києва, Донецька, Харкова. Але навантаження на спецвідділення у Дніпропетровську зростало, тому центр перевели до міської клінічної лікарні № 16, де були кращі умови. У 1988 році центр отримав статус міжобласного, стаціонар на 60 ліжок, з кураторством Кіровоградської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей.
У 1992 році на базі Дніпропетровського центру відбулася перша Всеукраїнська конференція, де розглядалися моделі первинної допомоги та реабілітації травм кисті. До роботи медиків України долучилися представники з Росії та Білорусі. На основі матеріалів згодом було написано чимало цінних монографій та наукових праць, які зіграли важливу роль для подальшого розвитку першого в Україні спеціалізованого центру.
Роль Юрія Колонтая
Саме цей медик став ініціатором і фактично засновником нового центру, він добре знав проблему, тому зумів захопити інших. Інтерес проявився у вченого ще у роки роботи у Харківському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології, котрий згодом отримав ім’я професора Ситенка. Першим серед медиків Колонтай представив новаторський напрям у хірургії кисті – сухожильну гемопластику. Чимало цікавих та цінних розробок підготував з 1970 до 1990 року, коли очолював кафедру травматології та ортопедії Дніпропетровської державної медичної академії.
Тож не дивно, що коли відкрився спеціальний центр, омріяний Колонтаєм, його призначили науковим керівником. Професор отримав можливість не лише представити свої розробки, а й об’єднати дослідження, знайти і підготувати необхідних спеціалістів. Стараннями Юрія Юлійовича та його колег у 1991 році вперше в Україні було представлено цикл робіт з організації хірургічної допомоги та нових методів лікування кисті в Українській РСР, їх відзначили Державною премією.
Робота центру у 21 столітті
У 2024 році Міжобласний центр хірургії кисті нараховує 25 досвідчених фахівців, які в курсі всіх сучасних методик. Успішно використовують методи реконструктивно-відновлювальної та пластичної хірургії, сучасні електронні мікроскопи японського виробництва. Щороку проводять понад 1200 операцій, беруться не лише за травми, а й всі можливі патології, видаляють пухлини, зокрема онкологічні, роблять реплантацію пальців.
“Щоб правильно лікувати кисть, треба добре знати не тільки анатомію руки, – ділився з журналістами видання “Днепр Вечерний” завідувач центру Сергій Білий, – а й гнійну та судинну хірургію, травматологію. У всіх людей руки індивідуальні, що теж треба враховувати. Суглобів на кисті більше, ніж в інших частинах тіла, а ще ж нервові пучки, м’язи, сухожилля. Треба все поєднати так, аби функціонувало, а не залишалося, як протез”.
З початком воєнних дій на Донбасі центр приймає і поранених бійців. Медики зазначають, що кульові, мінно-вибухові поранення набагато складніші за побутові, дуже важливо ще й вчасно доставити бійця. У таких випадках вирішальну роль можуть відігравати навіть години, тому тут завжди напоготові спеціалісти. Оперувати доводиться сидячи, руки – на підставках, аби не тремтіли від напруги, бо нерідко доводиться збирати кисті зі шматочків. Середній стаж лікарів – близько 14 років, тільки у завідувача Сергія Білого – майже 30, вчився у самого Юрія Колонтая. Кандидат медичних наук, очолює Дніпропетровську асоціацію хірургів кисті. Так що відкритий з такими труднощами десятки років тому Міжобласний центр – у надійних руках.