11 тисяч голосів, трава на трибунах і нове життя: «Дніпро Атлетик»

Перетворення Дніпра на спортивну столицю України було однією з передвиборчих цілей міського голови Бориса Філатова, а розвиток спортивної інфраструктури став одним із напрямів, у якому місто активно змінювалося протягом останніх років. Тут розвивали не лише професійний спорт, а й створювали умови для масової фізичної активності: відновлювали великі спортивні об’єкти, ремонтували стадіони та спортивні зали, облаштовували майданчики в різних районах і проводили відкриті фестивалі та інші заходи для містян.

Показовим продовженням цього курсу став і Фестиваль спорту, який у червні 2026 року об’єднав прихильників фізичної активності, здорового харчування та турботи про власне здоров’я. Одним із наймасштабніших прикладів оновлення спортивної інфраструктури мав стати стадіон «Дніпро Атлетик» — арена з багаторічною історією, яку після десятиліть занепаду реконструювали майже з нуля, готуючи до нового спортивного життя. Однак повномасштабне вторгнення не дозволило відкрити стадіон у запланований термін, а згодом ракетний удар пошкодив уже реконструйований об’єкт, залишивши його майбутнє невизначеним. Далі на idnepryanin.com.

Від заводської арени до футбольного стадіону

Стадіон імені Кірова почав формуватися в середині 1950-х років. Спочатку це була порівняно невелика спортивна споруда з десятьма рядами дерев’яних трибун. З часом дерев’яні конструкції замінили пластиковими, а сама арена поступово ставала важливішим місцем для місцевого спортивного життя. Найактивніший період в історії стадіону припав на 1970–1990-ті роки. У цей час його трибуни могли вмістити до 11 тисяч глядачів. Арена була передусім пов’язана з футболом, а серед команд, які тут грали, був «Локомотив» — колектив працівників вагоноремонтного заводу. У 1990-х роках вона поступово перестала відповідати потребам повноцінних спортивних занять. За об’єктом фактично не було належного догляду, через що той почав втрачати вигляд спортивної споруди.

Занепад і боротьба за збереження

Наступний етап виявився ще критичнішим. Стадіон імені Кірова передали в приватні руки, однак новий власник не дбав про його розвиток. У 2007 році з’явився план збудувати на його території житловий будинок. Фактично це могло поставити крапку в історії спортивного об’єкта. Однак проти такої перспективи запротестували мешканці. Громадський спротив допоміг зберегти територію від забудови, тож стадіон залишився на своєму місці. У 2012 році він перейшов у власність міста. Уже за три роки стадіон отримав ім’я Петра Лайка — місцевого футболіста, чия спортивна історія пов’язана з Дніпром 1930-х років. Він виступав за місцеву «Сталь», а після завершення футбольної кар’єри продовжив працювати в спорті. Зокрема, він тренував команду «Локомотив» вагоноремонтного заводу.

СК «Стройінвест»

Нове життя та масштабна реконструкція

У 2017–2018 роках тут розпочалася масштабна реконструкція. Її головною метою було перетворити занедбаний стадіон імені Петра Лайка на сучасну легкоатлетичну арену, здатну приймати спортивні змагання різного рівня. До початку робіт стан об’єкта був далеким від спортивних стандартів. Трибуни заросли травою та бур’янами, бігові доріжки вже не підходили для повноцінних тренувань, а територія була засмічена. Серед іншого, тут залишалися скло та сміття, які накопичувалися через використання простору місцевими мешканцями як місця для неформального відпочинку. Реконструкція мала змінити не лише зовнішній вигляд території, а й саме призначення стадіону. Нові трибуни мали бути призначені вже для 2500 глядачів. Окрім них, проєкт передбачав будівництво коментаторських кабін, роздягалень, душових та конференц-залу. Для догляду за футбольним полем планували встановити спеціальні резервуари для поливу газону. Особливу увагу приділили легкоатлетичній інфраструктурі. На стадіоні мали з’явитися вісім професійних бігових доріжок із німецьким покриттям. Окремі сектори передбачили для метання списа, молота та диска, штовхання ядра, стрибків у висоту, стрибків із жердиною та потрійних стрибків.

Після реорганізації у 2021 році стадіон увійшов до структури комунального підприємства «Водно-спортивний комбінат» Дніпровської міської ради. Разом із ним підприємство об’єднало ще три великі спортивні об’єкти: Водно-спортивний комбінат на Набережній Перемоги, веслувальний канал та веслувальну базу на житловому масиві Північний. Таке об’єднання змінило місце стадіону в міській спортивній системі. Він перестав розглядатися як окрема арена і став частиною масштабнішої інфраструктури, яка охоплює водні та ігрові види спорту, єдиноборства й легку атлетику. За словами директора КП «Водно-спортивний комбінат» ДМР Валерія Шила, підприємство працює як єдина система, а стадіон є одним із її важливих складників.

Саме в цей період реконструкція арени наближалася до завершення. До початку повномасштабного вторгнення об’єкт був готовий приблизно на 90%. Залишалося виконати частину оздоблювальних робіт і облаштувати натуральний газон на футбольному полі. Відкриття оновленого стадіону планували на 1 червня 2022 року. Тоді ж міська влада вирішила змінити назву об’єкта та оголосила конкурс, до якого могли долучитися мешканці міста. За підсумками громадських слухань оновлений стадіон отримав назву «Дніпро Атлетик». Зрештою, реконструйований стадіон не встиг повноцінно запрацювати до початку повномасштабної війни. У травні 2023 року арена зазнала пошкоджень унаслідок ракетного удару поблизу стадіону.

У 2026 році «ПриватБанк» оголосив про продаж найбільших об’єктів стягнутого майна, отриманого банком у рахунок погашення проблемних кредитів ще до його націоналізації. До переліку майна, яке банк планує реалізувати, увійшов і стадіон «Дніпро Атлетик». Разом із ним на продаж виставляється навчально-тренувальна база в Придніпровську. Це великий спортивний комплекс, до якого належать сім футбольних полів, критий манеж, житлові корпуси для спортсменів, медико-відновлювальний центр, басейн і тренажерний зал. Рішення про продаж пов’язане з оновленою стратегією роботи державних банків. Відповідно до неї, фінустанови мають скорочувати обсяг недієздатних активів та поступово позбавлятися майна, яке не пов’язане безпосередньо з їхньою основною діяльністю.

Визнання та значення стадіону «Дніпро Атлетик»

Історія стадіону «Дніпро Атлетик» — це приклад того, як спортивний простір може пережити занепад, загрозу забудови, відродження та нові випробування. Від невеликої арени Вагоноремонтного заводу 1950-х років стадіон свого часу перетворився на місце великих футбольних і спортивних подій, а після занепаду 1990-х ледь не зник із міської мапи. Саме активність мешканців допомогла зберегти його від забудови, після чого місто повернуло об’єкт у власність і розпочало масштабне оновлення. «Дніпро Атлетик» залишається важливою частиною спортивної інфраструктури Дніпра та водночас об’єктом із непростою подальшою долею. Його історія демонструє, що цінність стадіону визначається не лише його спорудами чи спортивними результатами, а й тим, наскільки він пов’язаний із пам’яттю міста та його мешканців. За десятиліття арена неодноразово змінювала назву, функції та статус, але незмінним залишалося її головне призначення — бути місцем для спорту та частиною міського життя.

Джерела:

11 тисяч голосів, трава на трибунах і нове життя: «Дніпро Атлетик»

Related