Емоційний стан військових, які повертаються з фронту додому, дуже важкий. Їм складно повернутися до звичного життя, який вирував ще до початку повномасштабної війни в Україні. Як саме допомогти, як спілкуватися цивільній особі – із цим детально допомагає розібратись психолог, психотерапевт Елліна Карепова. Далі на idnepryanin.
Що треба зробити першим чином?
Першим чином потрібно запам’ятати, що на передовій є кадрові військові, які розуміють загальну ситуацію на лінії фронту: вони більш підготовлені фізично і морально, більш стресостійкі. При цьому людина, яка потрапляє на війну з громадської позиції, із більш-менш розміреного життя і взагалі не розуміє, що відбувається: для такої людини створюється контраст розшарування на “до” і “після”.
Слід враховувати один з найважливіших аспектів, що із військовослужбовцем не потрібно говорити про війну, не слід запитувати: “Як ти себе почуваєш, чи їв, пив?”, “Коли закінчиться війна?” тощо – все це є тригерами для військового. По-перше, вам ніколи не скажуть правду про загальну ситуацію та майбутнє війни. По-друге, боєць самотужки нічого не може змінити.
Також не слід сварити військовослужбовця за дзвінки, які він не здійснив, бо ви не знаєте деталей ситуації, в якій він перебував: можливо, вихід на зв’язок створив би ризик життю через обстріли позицій, через що ви могли б взагалі більше не побачити близької для вас людини.
Найліпшим варіантом в таких випадках є здійснення телефонних дзвінків в певний проміжок часу (наприклад, 1 раз на тиждень). Це позбавить цивільну людину зайвих хвилювань, а військовослужбовця – почуття провини за недотримання обіцянки, а також позбавлення уваги.
Важливо відкласти з’ясування відносин, вирішення менш важливих питань на той час, коли закінчиться війна. Бажано обирати теми узагальнені і більш-менш приємні: про котиків, погоду, досягнення дітей у навчанні тощо. Надсилайте картинки або відео в односторонньому порядку, не вимагайте якоїсь відповіді. Якщо буде можливість, військовий відповість вам у більш зручний момент.
Людина зміниться в будь-якому випадку
Військовослужбовець повернеться додому в будь-якому випадку іншим. Що казати вже про військових, коли навіть цивільні особи в тилу змінилися за рік повномасштабної війни: щоденні тривоги, ракетні удари, енергетична криза та проблеми в осередку самої родини. А про людину, яка повертається з фронту, навіть казати не треба!
Коли військовий приїхав у відпустку додому, з ним необхідно знайомитися наново. Як він реагує на те чи інше питання, ситуацію, чого нині він хоче та чого чекають оточуючі: це допоможе цивільній людині та військовому адаптуватися після тривалої розлуки.
Слід пам’ятати, що після легкої контузії, в людини з’являється дратівливість через некомфортний стан, а не через відношення особисто до якоїсь конкретної людини. Є велика ймовірність некомфортного відчуття себе у громадських місцях. Чоловікові простіше сказати, що він не хоче відвідувати певне місце, аніж висловити свої відчуття, визнати перебування себе не в найкращому фізичному стані. В таких випадках важливо проговорювати всі болісні моменти та згладжувати гострі кути. Найліпшим варіантом буде надати простір для того, щоб людина зрозуміла себе, свої почуття, і знайшла стан рівноваги.
В якому емоційному стані повертаються воїни-жінки?
В кожному випадку все дуже індивідуально. Не можна сказати, що жінці легше пережити стрес після перебування на фронті. В таких випадках жінці допомагає розділення ролей: там вона може бути суворим керівником, а вдома – люблячою мамою своїх дітей.
Слід зауважити: якщо людина і до війни була занадто тривожною, вона і після повернення з фронту буде ще більш схвильованою. Буває і навпаки: при загрозі смерті, людина може зробити навіть те, чого боялася донині. Інколи людина дозволяє собі зробити речі, які забороняла до початку війни через певні чинники. Якщо з’являються проблеми зі сном, нічні жахи, неконтрольована агресія – все це потрібно прибирати разом із відповідним спеціалістом.
Методики боротьби із неконтрольованою агресією
Найпростішою вправою є відлік “5-4-3-2-1”, її використовують і при панічних атаках. Якщо людина буде практикувати цей метод в спокійному стані, вона згадає про нього і під час стресу. Треба віднайти п’ять речей з оточуючого простору і назвати їх, виділити пару звуків (хто що каже, звук проїжджаючої машини тощо). Це потрібно для визначення розуміння, де я знаходжуся. Методика включає в себе наступне: треба намагатися відчути оточуючі аромати, тактильно відчути оточуючий простір (де я сиджу, яка одежа, холодно зараз чи жарко). По можливості необхідно щось з’їсти.
Для чого це необхідно? Велика емоція виникає з великого досвіду – наприклад, різкий звук викликає загрозу, і це нормально. Така реакція є правильною, але якщо це відбувається у цивільному житті, коли загрози вже не існує? В цьому випадку, людину потрібно повернути до реальності, допомогти їй зрозуміти, де вона знаходиться.
Наразі постає нагальне питання про якісну комунікацію, коли ніхто ні на кого не буде тиснути. Поруч із комунікацією потрібне інформування, бо на фронті і в тилу панує різна реальність. Обмін цими реальностями допоможе зберегти відносини між людьми з різних сторін. Вирішувати питання кардинально щодо коригування психологічного стану людини зараз не є доцільним – більш поглиблено і конкретно потрібно розбиратися лише після остаточного повернення військового додому.
