У переліку цінних вітчизняних винаходів початку XX століття особливе місце посідає Катеринославський металевий йод, який допоміг врятувати чимало людських життів протягом революцій та війн. До початку Першої світової війни Російська імперія, до складу якої входила тоді Україна, закуповувала цей продукт у Німеччині, але коли почалося збройне зіткнення з цією країною, торгівля стала неможливою. Тоді на допомогу прийшли катеринославські вчені. У стислі терміни вони знайшли формулу, науковців очолив відомий хімік, дослідник і вчений, професор Писаржевський. Далі на idnepryanin.com.
У пошуках цінної формули
Катеринославські дослідники та урядовці добре розуміли: розробити формулу – лише половина справи, необхідно налагодити виробництво потрібного продукту. Перед ними поставили завдання зробити це якомога швидше, адже кількість поранених на фронтах зростала з величезною швидкістю. У квітні 1915 року розпочалося будівництво “дослідної станції з дослідження та добування російського іода”. Команда вчених швидко зорієнтувалася, що цей хімічний елемент реально видобути з попелу морських рослин.
Відповідальним за роботу було призначено професора Льва Писаржевського. Доки тривало будівництво станції, він разом із лаборантом Миколою Аверкієвим проводив досліди у Катеринославському гірничому інституті, зосередившись на водоростях “Червона філо флора”. Науковці швидко переконалися, що вміст йоду у них не менший, ніж у відомих французьких та італійських, які закуповували німецькі фармацевти. І як тільки почала працювати дослідна станція, команда науковців одразу ж взялася за роботу.
Стисло про професора Писаржевського
Лев Писаржевський був випускником Новоросійського університету в Одесі, після здобуття диплома працював на кафедрі лаборантом. Разом із наставником професором Петре Мелікішвілі трудився над дослідженнями у галузі перекисних сполук, у чому вони досягли значних успіхів. У 1899 році науковці отримали за свої винаходи Ломоносівську премію Петербурзької академії наук. Потім кілька років Писаржевський працював у фізико-хімічному інституті Оствальда у Лейпцигу, по поверненню до Одеси захистив магістерську дисертацію. На посаді професора працював у Юр’ївському університеті, у 1908-1912 роках – у Київському політехнічному інституті, потім викладав на Бестужівських курсах та у Психоневрологічному інституті у Санкт-Петербурзі. У 1913 році професора запросили до гірничого та хіміко-технологічного інститутів у Катеринославі, і той охоче навчав студентів.
Усім миром долали перепони
Робота стартувала у великих масштабах, це стало можливим завдяки коштам, які виділив начальник санітарної та евакуаційної частини, принц Олександр Ольденбурзький. Допомагав фінансами і його помічник, сенатор Мещанінов. Писаржевський та його група розробили каталітичний метод виділення твердого йоду з розчинів, щобільше навіть сконструювали апарат для вилучення йодистих солей із золи водоростей.
Налагодження виробництва вимагало залучення до роботи й одеситів, бо привезти потрібні водорості була можливість тільки з Одеси. Активно сприяв процесу одеський генерал-губернатор та головний начальник Одеського військового округу Михайло Ебелов, який напередодні Першої світової війни перебрався до Катеринослава. За його клопотанням залучили головнокомандувача морськими силами Чорного моря, адмірала Андрія Ебергардта, який виділив військовий транспорт “Бештау”, щоб забезпечити пошук і виловлення сировини. У березні 1915 року відбулася перша експедиція, яка здобула велику партію водоростей.
Але сировину треба було ще й доставити з Одеси до Катеринослава. І тут вже активно долучилися до роботи місцеві урядовці. Катеринославський ватажок губернського дворянства, князь Микола Урусов та міський голова Іван Способний забезпечили доставлення продукції. Цікаво, що по вулицях Катеринослава доставляли водорості міськими трамваями, можливо, через те, що з іншим транспортом під час війни виникали складнощі. Ще катеринославські діячі доклали зусиль, щоб швидко збудувати опалювальні печі для перероблення водоростей на золу, для такої роботи виділили окреме приміщення з житлових фондів Катеринослава.
Урочисте відкриття нової станції
У березні 1915 року за наказом імператора професор Писаржевський і його команда отримали 50 000 карбованців на організацію видобування йоду з водоростей Чорного моря. Для станції виділили місце у Феодосійських казармах, для потреб заводської технічної лабораторії виокремили кам’яницю на 78 квадратних сажнів. Вже у липні 1915 року спільними зусиллями катеринославські урядовці та науковці завершили будівництво і встановили необхідне обладнання, печі та машини. Всі працювали без перерв, вдень і вночі, щоб якомога швидше налагодити випуск йоду для поранених.
Нарешті у жовтні 1915 року відбулося урочисте відкриття та освячення дослідної станції. І одразу ж закипіла робота. Катеринославські печі працювали постійно, за добу встигали спалити 1 вагон сухих водоростей – 200 пудів (понад 3000 кілограмів). Але й доставлення сировини вимагало часу, тому досить швидко урядовці визначили, що набагато вигідніше та швидше буде перевозити до Катеринослава вже готову золу. Відтак восени 1915 року спеціальні печі стали будувати в Одесі. До складу робочих команд залучали й солдатів, які раніше були поранені, мали досвід та вміли працювати біля печей.
Титанічні масштаби виробництва
Варто згадати і героїзм моряків, які забезпечували сировиною. Адже філо флору можна було відшукати лише далеко у морі біля острова Фідонісі (сучасний острів Зміїний) на глибині від 10 до 30 сажнів. І видобувати водорості було потрібно тоннами. На щастя, біля острова відшукали багаті поклади цих рослин: до 80 миль завдовжки та 40 миль завширшки. Експедиціям доводилося не лише займатися підводними роботами, а й стерегтися німецьких підводних човнів, які нерідко підривали навіть шпитальні судна.
За пів року роботи Катеринославська дослідна станція встигла переробити 1800 пудів сухих водоростей, з яких отримали 54 кілограми металевого йоду. А ще чимало тинктури – лікарських препаратів на воді, вині, спирті, ефірі. У вересні 1915 року робітники виготовляли понад 10 фунтів йоду і навіть більше – залежно від кількості доставленої сировини. Коли взимку до Катеринослава завітав сам імператор Микола II, то виділив час у щільному графіку, щоб познайомитися з роботою дослідної станції та винахідниками місцевого йоду. Писаржевський відрапортував, що отриманий ними продукт є хімічно чистим, за якостями не поступається німецькому. Ця новина неабияк потішила імператора, і він підкреслив, що все необхідне для розвитку цієї справи у країні має бути зроблене.
Нові відкриття
Всі виготовлені партії йоду надсилали одразу до армії, нерідко видавали й продукцію у вигляді тинктури. Принаймні всі полки Катеринославського гарнізону були забезпечені препаратом. Доки тривала робота з виготовлення місцевого йоду, професор Писаржевський і катеринославські хіміки не сиділи, склавши руки. Вони активно досліджували інші сорти водоростей, у лабораторію доставляли зразки з Геленджика, Новоросійська, одеських лиманів, Каспійського моря, Соловецьких островів, Сахаліну. Були навіть рідкісні зразки з Уссурійського узбережжя і заток Америки, острова Врангеля, владивостоцького узбережжя, Далекого Сходу, Білого моря. Щоб спростити завдання, катеринославським вченим запропонували спалювати водорості на місцях і привозити тільки золу. Ті погодилися і надіслали у департамент креслення печей та опис технологій, за якими треба спалювати рослини.
У результаті досліджень катеринославські фахівці дійшли висновку, що залишки отриманого йоду чудово працюють ще й як засіб дезінфекції. Місцевий бактеріолог Марков повідомив, що коли рідину розвести водою у 2 або навіть 4 рази, вона за пів хвилини знищує холерний вібріон. Якщо згадати, що холера на ті часи була чи не найбільшою проблемою Катеринослава, то стає зрозумілим, наскільки важливим стало це відкриття для всієї губернії. У Катеринославі почали масово використовувати йодисту рідину для обробки клозетів, дворів, заражених місць, миття підлоги, щомісяця лабораторія видавала місту 200 відер рідини, а Катеринославському гарнізону – 300. У своїй записці до Департаменту професор Писаржевський відзначав, що “відтепер Росія може самостійно видобувати цінний йод, і матеріалу для виготовлення дуже багато”.
Подальша доля винахідників та дослідної станції
Вся команда хіміків-катеринославців сподівалася, що їхні дослідження подарують нові цінні відкриття, а розпочата ними справа допоможе сформувати нову галузь промислового життя держави. Але ситуація змінилася. Почали розкручуватися революційні події, громадянська війна, науковцям стало не до досліджень. Але головним героям пощастило. Писаржевський, який залишився у країні й став співпрацювати з новою владою, у 1920-1930 роках отримав звання академіка. У 1927 році працював ректором Катеринославського гірничого інституту, потім заснував у місті інститут фізичної хімії. У 1928 році увійшов до складу Академії наук СРСР, ще через 2 роки здобув Ленінську премію.
Його обдарований лаборант Микола Аверкієв продовжив дослідження йоду, часто виступав з науковими працями, публікував статті у газетах про користь препарату, сприяв налагодженню виробництва у солідних масштабах. У 1930 роки здобув звання професора. Щодо будівлі лабораторії на території Феодосійських казарм, то її зберегти не вдалося. Про ті важливі для всієї країни події нагадують у XXI столітті лише світлини та записи спогадів учасників з команди Писаржевського, які зберігаються у Дніпровському історичному музеї.