Дніпро – велике місто, де жили та працювали багато видатних письменників, музикантів, скульпторів й архітекторів. Про відомих культурних діячів міста розповімо докладніше на idnepryanin.com.
Сергій Андрєєв
У Дніпрі народився та працював відомий в Україні та за кордоном поет Сергій Андрєєв. Примітно, що він мав вищу технічну освіту, у 1974 році закінчив фізичний факультет Дніпропетровського державного університету. Пізніше майбутній поет захистив дисертацію, ставши кандидатом технічних наук.
Через рік отримав запрошення працювати в Інституті геотехнічної механіки НАН України, де обіймав посаду старшого наукового співробітника.
Крім наукової діяльності, Сергєєв писав вірші та випускав збірки. Так, у 1988 році побачила світ його перша збірка “Щаслива прикмета”, а потім вийшли книжки під назвою “Зряче слово”, “Сніговий спад”, “Вода з відбитками пальців”. Має поет і публікації в поетичних альманахах, журналах.
У творчості поета простежувалися філософський підхід та дуже цікаві образи.
У 1993 році Сергій Андрєєв став членом Національної спілки письменників України, а з 2002 року – членом правління Дніпропетровської організації НСПУ. Також він встиг взяти участь у III з’їзді письменників України.
Лія Ахеджакова
Видатна та відома акторка Лія Ахеджакова також народилася у Дніпрі.
Після школи молода актриса вирішила вступати до ГІТІСу, паралельно працювала в Московському ТЮГу.
У 1977 році акторка змогла приєднатися до театральної групи “Сучасника”, працювала там із режисеркою Галиною Волчек.
На сцені Лія Ахеджакова з успіхом зіграла безліч різнопланових ролей, а вже у 1973 році дебютувала в кіно, їй тоді дісталася яскрава роль у фільмі “Шукаю людину”. Після виходу картину відзначили призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.
Протягом життя Лія Ахеджакова знімалася у багатьох відомих режисерів, а її гра завжди привертала увагу глядачів.
Наприклад, вона полюбилася публіці за ролі в картині Олексія Германа “Двадцять днів без війни” та мелодрамі Володимира Меньшова “Москва сльозам не вірить”.
Найяскравіше талант акторки проявився у фільмах режисера Ельдара Рязанова, з ним вона почала співпрацювати у 1975 році на зйомках фільму під назвою “Іронії долі”.
У 1991 році Лію Ахеджакову було названо найкращою актрисою за результатами опитування журналу “Радянський екран”. Прославила дніпрянку роль у фільмі Рязанова “Небеса обітовані”, його також визнали фільмом року. Один з останніх фільмів за участю Ахеджакової – комедія Алли Сурикової “Московські канікули”.
Іван Багмут
Ще один відомий діяч мистецтва родом із Дніпра – письменник та поет Іван Багмут – один із багатьох українських письменників, які залишили помітний слід у літературі.
Народився Іван Багмут у Катеринославській губернії (тепер Царичанського району) в багатодітній родині. Його батько працював учителем, тож навчався хлопчик у місцевій церковнопарафіяльній школі, а потім його відправили до чоловічої гімназії в Новомосковську.
Продовжив майбутній поет освіту в учительській семінарії. Після отримання диплома Багмут працював у рідному селі вчителем, а пізніше вирішив переїхати до Харкова та працювати інспектором Народного комісаріату освіти УРСР.
Пізніше Багмут став редактором відділу юнацької літератури в Державному видавництві України та літредактором художнього відділу Всеукраїнського радіоуправління.
У Харкові він навчався в сільськогосподарському інституті, але залишив його та занурився в літературне життя.
Письменник любив брати участь у письменницьких дискусіях, саме в харківських часописах почали з’являтися його перші статті та рецензії.
Іван Багмут багато подорожував й розповідав про це у своїх творах. Його перу належать книжки “Мандрівка до Небесних гір”, “Преріями й джунглями Біробіджана”, “Вибухи на півночі”, “Карелія”, “Верхівки засніжених тундр”.
Надія Білоконь
Відома майстриня народно-декоративного розпису Надія Білоконь народилася в Царичанському районі Дніпропетровської області. Її вважають яскравою представницею класичного петриківського живопису.
Талановита дніпрянка створювала традиційні для петриківського розпису орнаментні рослинні композиції, часто використовувала для своїх робіт квіткові мотиви та цікаві орнаменти.
Не раз талановита майстриня представляла свої роботи на міжнародних виставках, написала кілька книжок: “Криниця в саду”, “Засватана дівчина”, “Дві молоді жінки”, “Роман і Оксана”, “Весільний потяг”.
Твори Надії Білоконь зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, у Дніпропетровському художньому музеї та інших.
Дмитро Скоробогатов
У 1862 році в Дніпрі (раніше Катеринослав) народився видатний архітектор Дмитро Скоробогатов. Виховувався хлопчик у родині ветеринара, навчався він у Катеринославському реальному училищі.
У 1885 році, після школи майбутній архітектор вступив до інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі, закінчивши виш у 1889 році.
Отримавши диплом, Скоробогатов повернувся до Дніпра, і все життя працював у рідному місті, змінюючи його вигляд.
З 1889 року до середини 1890-х він працював міським інженером, а потім міським архітектором.
На жаль, багато будівель, проєкти яких представив Скоробогатов, було знищено під час війни та революції, але все ж зберігся видатний житловий будинок на вул. Караваєва, виконаний у конструктивістському стилі.
Олександр Галич
Олександр Галич – відомий актор, драматург, поет, музикант родом із Дніпра. Він народився у 1918 році в Катеринославі, у сім’ї службовців. Батько майбутнього письменника працював економістом, а мати працювала в консерваторії, захоплювалася театром й музикою.
Пізніше Галич розповідав, що саме це вплинуло на його подальше життя, адже жінка прищеплювала інтерес до мистецтва і своїм дітям.
Після народження поета сім’я вирішила виїхати до Севастополя, там вони прожили п’ять років, а потім вирушили до Москви.
Там мати майбутнього музиканта вирішила пов’язати своє життя з мистецтвом, почала працювати адміністратором у державній філармонії. Батько Галича тим часом працював у сфері постачання продуктів харчування.
У дитинстві Галич багато часу проводив із матір’ю, швидко навчився грати на роялі, відвідував музичну школу по класу скрипки.
Рідний дядько Галича по матері працював директором у Московській консерваторії, тож завдяки родинним зв’язкам у культурному середовищі хлопчик постійно відвідував разом із сім’єю концерти та виступи відомих на той час артистів.
Закінчивши школу, поет й музикант одразу ж вступив до літературного інституту імені Горького, а незабаром і в оперно-драматичну студію під керівництвом Станіславського.
Галич рік поєднував роботу та навчання, але потім кинув інститут, зробивши вибір на користь школи Станіславського.
Театральну школу він так і не закінчив, але замість цього вступив до театру-студії драматурга Олексія Арбузова, який працював разом із режисером Валентином Плучеком.
З цього моменту почалася акторська кар’єра Олександра Галича. Згодом просто грати на сцені йому стало недостатньо, й письменник став робити свої перші кроки в драматургії, представляючи на малих сценах свої власні постановки. Своєю значущою драматичною роботою Галич вважав п’єсу “Матроська тиша”, історію постановки та заборони якої він розповів в автобіографічній повісті “Генеральна репетиція”.
На початку 1960-х років Галич розпочав свою музичну кар’єру, представивши публіці сатиричну пісню під назвою “Лєночка”. Свої більш ранні пісні для театру й кіно автор до поетичних збірок не включав.
Паралельно з п’єсами та піснями поет також писав вірші та поеми, які згодом стали популярними не лише в Україні, а й за кордоном.