Володимир Самодрига – відомий та видатний архітектор родом із Дніпра. Його діяльність припала на 1930-1950 роки XX століття, серед його будівель можна виділити другий корпус ДНУ, управління СБУ та МВС. Про життя й творчість архітектора розповімо детальніше на idnepryanin.com.
Дитинство та юність архітектора
Народився Володимир Самодрига у Дніпрі (на той час Катеринослав) у 1899 році. Уже в 17 років молодий чоловік пішов працювати, під час Першої світової війни він працював креслярем у міській управі. Пізніше працював техніком-конструктором у міському комунгоспі.
У 1929 році видатний містобудівник закінчив будівельний інститут за фахом інженер цивільного будівництва та архітектури. Основ будівництва він навчився у відомого місцевого архітектора Олександра Красносільського. Саме під його керівництвом Самодрига пройшов подібну до вчителя творчу еволюцію. У своїх проєктах дніпрянин застосовував стиль конструктивізму, а надалі працював винятково у стилі “радянської неокласики”.
Перші кроки в кар’єрі
Набравшись досвіду, майбутній архітектор став керувати власною майстернею в управлінні проєктних робіт, пізніше це була філія інституту “Гіпроград”.
Одним із ранніх проєктів молодого архітектора став будинок поблизу парку Шевченка, представили його у 1930 році. Цікаву будівлю мешканці Дніпра одразу ж прозвали “Будинком політкаторжан”, адже вона була спроєктована у модному тоді стилі конструктивізм.
У будинку жили колишні політв’язні РФ, так звані “старі більшовики”. До комплексу будівель входив головний корпус із вежею на розі на шість поверхів та два п’ятиповерхові корпуси. Це був один із перших радянських елітних житлових комплексів.
Робота над популярними проєктами
Через п’ять років відомий архітектор родом із Дніпра спроєктував свій наступний житловий будинок – п’ятиповерхову будівлю на 100 квартир із шестиповерховим головним корпусом. Два перші поверхи прикрасили колонами, а частина будинку виходила вікнами на центральний проспект.
Примітно, що саме цей будинок згодом стали вважати своєрідною “візитною карткою” нового неокласичного напряму в житловій архітектурі Дніпропетровська 1930-х років. Також він став знаковим і для самого архітектора Самодриги.
Найвідомішою міською будівлею, спроєктованою Володимиром Самодригою став “Будинок обласного центру” – управління НКВС, представлений у 1935 році. За задумом він зайняв цілий квартал по вулиці Святослава Хороброго, й одразу сподобався городянам.
Величезний корпус заввишки у три поверхи був побудований з урахуванням усіх особливостей сучасного на ті часи стилю. Згідно з проєктом, кут будинку вирішили зрізати, він розгорнутий півколом, а пізніше додали ще один поверх будівлі. Кути прикрасили колони та пілястри. Уся масштабна архітектура будівлі в стилі радянської неокласики була покликана втілювати роль спецслужб та правоохоронних органів у тодішній державній ієрархії.
Протягом багатьох років ця будівля не змінювала свого призначення, а її обриси були практично незмінними. За радянських часів вона яскраво виділялася в радіусі кількох кварталів міста та стала видатним архітектурним акцентом у панорамі міста.
У другій половині 1930-х років Володимир Самодрига отримав диплом інституту аспірантів при Всесоюзній академії архітектури в Москві, пройшовши там перепідготовку та підвищення кваліфікації архітекторів та вивчивши курс класичної спадщини.
Водночас дніпрянин продовжував активно проявляти себе в проєктуванні будівель для навчальних закладів рідного міста.
Так, протягом 1936-1939 років Самодрига попрацював разом зі своїм учителем А. Красносільським. Перед ними стояло дуже відповідальне завдання – реконструкція корпусу держуніверситету.
У 1940 завдяки його зусиллям у місті з’явилася будівля школи №23. Вона стала частиною низки проєктів архітектора, виконаних у неокласичному стилі, разом із двома корпусами історичного музею.
Будівля за задумом автора отримала прямокутну форму та вдало виділялася серед решти будинків на вулицях. Тут же пейзаж доповнювала площа, розташована на перетині двох головних магістралей центральної частини міста – проспектів Д. Яворницького та Ю. Гагаріна. Головною прикрасою школи став ряд із шести колон іонічного ордера, а сам стиль тяжіє до італійських палаццо XVI століття.
Життя архітектора після війни
Після початку війни Самодрига вирушив на фронт, повернувся до Дніпра він у період окупації міста. На жаль, співпраця з німецькою адміністрацією погано позначилася на подальшій кар’єрі Самодриги, після звільнення міста йому не поспішали доручати масштабні проєкти. До того ж, на роботі позначився й відхід з життя його вчителя і покровителя А. Красносільського.
У 1950-1960-ті роки XX століття Володимир Самодрига і зовсім поступово залишив архітектурну діяльність. До 1954 року він брав участь у кількох проєктах, поєднуючи цю діяльність з викладанням в енергобудівельному та монтажному технікумах, а після став працювати тільки в навчальних закладах.
Краєзнавча діяльність
Залишивши роботу над архітектурними проєктами, відомий діяч став активним учасником краєзнавчого руху. Упродовж довгих років він завідував архітектурною секцією обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
У 1976 році побачила світ книжка-путівник авторства архітектора під назвою “Пам’ять історії”, над якою він працював разом із краєзнавцем О. Стародубовим та архітектором С. Івановим. Вона розповідала про архітектуру та історію Катеринослава, а потім і Дніпропетровська.
Видати книжку хотіли до 200-річчя заснування Дніпра, але зрештою опублікувати рукопис вчасно не вдалося, тривалий час кілька примірників машинопису передавали з рук у руки місцевих краєзнавців.
Книжка “Пам’ять історії” була опублікована лише у 2001 році – через 25 років від раніше запланованої дати. Це була вже значно відредагована та скорочена версія, але все одно вона встигла стати важливою частиною краєзнавчих досліджень історії нашого міста.
Помер архітектор у 1981 році, його вирішили поховати на Запорізькому кладовищі.
Таким чином Володимир Самодрига встиг стати одним із найвидатніших та найвідоміших архітекторів свого часу. Його вважали талановитим учнем А. Красносільського.
Сам архітектор не раз зазначав, що подібно до свого вчителя, встиг пройти творчу еволюцію – починав він проєктувати у стилі конструктивізму, а надалі працював винятково у стилі “радянської неокласики”.
Саме Самодрига спроєктував та побудував у місті перші радянські елітні так звані “висотки” – будівлі у 5-6 поверхів із незвичним фасадом та розташуванням. Серед його робіт були корпуси навчальних закладів, адміністративні будівлі, а найвідомішим міським проєктом став корпус для працівників правоохоронних органів, який розтягнувся майже на всю вулицю, чудово доповнив міський пейзаж та впродовж багатьох років вражав туристів й гостей міста своєю величчю.
Талановитий архітектор не тільки намагався прикрасити рідне місто, а й переймався рідним краєм, довгий час працював над своєю історичною книгою. Щоправда, видати її вчасно не змогли.
У 2015 році в Західному районі Дніпра з’явилася вулиця Володимира Самодриги, названа на честь талановитого архітектора, а пізніше його ім’ям назвали і школу, де з’явився музей, присвячений життю та творчості видатного дніпрянина.