1 Грудня 2022

Відображення у літерах: книги про Дніпро та його людей

Related

Дніпровська дзюдоїстка Єлизавета Литвиненко повернулась з Чемпіонату світу із “бронзою”

Дзюдоїстка Єлизавета Литвиненко повернулась зі змагань із перемогою. Президент...

Медичні заклади в Дніпрі: яка медицина в місті?

На території Дніпропетровської області продовжується розвиток медичної інфраструктури -...

Історія Дніпровського пологового будинку №1

Дніпропетровський міський пологовий будинок №1 (зараз вже Дніпровський) був...

Яка епідемічна ситуація з ГРВІ на Дніпропетровщині?

Із початком прохолодних дней та ночей, відповідно змінюється і...

Share

Дніпро – місто відносно молоде, йому немає ще й 250 років. Порівняно з історією Києва чи Львова – це мить. Тим не менш, про наше місто та людей, які своїм життям зробили місто по-справжньому знаменитим, написано багато книг. Дуже багато, ми не зможемо у форматі цієї статті висвітлити навіть їхню малу частину. Тому просто згадаємо найзначніші книги, присвячені Дніпру. Далі на idnepryanin.

Михайло Шатров «Місто на трьох пагорбах», «З вершини півстоліття»

Ця дилогія, на якій виросло не одне покоління дніпрян, цінна тим, що написана не професійним істориком, а випускником літературного інституту.

«Місто на трьох пагорбах» описує народження Катеринослава, причому автором використовується великий фактичний матеріал. Чим займалися жителі міста, як вони заробляли собі на хліб, яким був їхній побут та культура. Які визначні люди тут жили чи просто відвідували місто. Книга охоплює приблизно 130-річний період історії міста, від його виникнення та до Жовтневої революції. «Місто на трьох пагорбах» було видано у 60-х роках ХХ століття, тому й акценти відповідні: індустрія, робочий клас, боротьба пролетаріату із самодержавством.

«З вершини півстоліття» – це книга вже здебільшого про радянський Дніпропетровськ. Які випробування довелося перенести місту під час громадянської війни, за доби колективізації та індустріалізації. Яким був довоєнний побут жителів міста та як на Дніпропетровську відбилася війна з нацистами. Тут, як і в першій книзі, багато місця приділено відомим людям міста, причому не лише комуністам (це була обов’язкова вимога генеральної лінії партії), а й безпартійним. Насамкінець, як підсумок, як закономірний результат, показаний квітучий радянський Дніпропетровськ.

Шатров не мав мети написати міську енциклопедію чи підручник з краєзнавства. Навпаки, він хотів живою людською мовою донести до жителів Дніпропетровська велику інформацію з історії міста. І це вийшло чудово. Роботи Шатрова можна сміливо порівняти із науковим подвигом.

Дмитро Яворницький «Історія міста Катеринослава»

Яворницький був великим ученим та великою людиною. Він на відміну від багатьох любив Україну по-справжньому. Ось тільки влада, при якій йому довелося жити, тлумачила цю любов по-своєму. Він однаково піддавався гонінням і за Олександра III, і за радянської влади. Не чіпав його, мабуть, лише Микола II, який одного разу мужньо витримав екскурсію Катеринославським історичним музеєм українською мовою. Витівка, яка за двох попередників Миколи II цілком могла обійтися поламаним життям. Екскурсоводом був Яворницький.

Незважаючи на масовану українізацію 20-х років, радянська влада уважно стежила за проявом навіть мінімальних натяків на націоналізм. Не лише в Україні, а взагалі на всіх національних околицях. З одного боку, це було виправдано – у багатонаціональній державі по-іншому не можна. З іншого – комуністів нерідко заносило на поворотах. У 1932 року Яворницькій був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі та його знялі з посади директора історичного музею. Для літньої людини 78 років це рівносильно бути похованим живцем. Але Дмитро Іванович умів тримати удари долі ще з царських часів. У цей час він і написав «Історію міста Катеринослава». Книга стала першим науково-популярним твором, де найповніше розкривалася історія міста. За життя Яворницького вона так і не вийшла. Вперше була надрукована вже наприкінці існування СРСР, у 1989 року.

Михайло Шатров «Сторінки кам’яної книги. 60 пам’ятних місць Дніпропетровська»

І знову робота Михайла Шатрова. Назва є алюзією на відому історичну повість для дітей автора Олександра Ліневського «Листи кам’яної книги». Формат оповідання такий самий, як і в дилогії, присвяченій історії міста – невеликі нариси та замальовки. Тому книги Шатрова легко читаються та добре запам’ятовуються. Тут автор вирішив вже повністю перебувати у рамках панівної тоді соціалістичної ідеології. Книга розповідає про революційну, трудову та бойову славу Дніпропетровська. Окремі нариси присвячені видатним (куди ж без них!) діячам КПРС, інші нариси розповідають про вчених та діячів культури, які пов’язані з нашим містом. Під час читання відчуваєш себе на повноцінній екскурсії радянським Дніпропетровськом.

Окремим абзацем

Окремо варто сказати про всякі довідники та путівники Дніпропетровськом, які масово виходили за радянських часів. Єдина перевага таких путівників – хороші та якісні фотографії. А ось тексти не могли читати навіть ідейні комуністи, оскільки вони були написані не для людей, а для контролюючих органів. Довідники були більше схожі на звіти з попередньої п’ятирічки, а путівники розповідали про славне революційне минуле міста та пов’язані з ним місця. І між іншим могли повідомити про унікальну колекцію кам’яних баб біля Історичного музею. Або про верстову милю – найдавнішу споруду міста.

«Страви великої родини: кухня народів Дніпропетровщини»

Ця книга цікава з багатьох причин. Так уже склалося через цілу низку обставин, але Дніпропетровська область виявилася чи не єдиною в Україні, де немає своєї фірмової місцевої страви. Пояснюється це тим, що Дніпро та область представлені багатьма національностями, які приїжджали сюди у пошуках найкращих умов для життя. Вони привозили свої культурні традиції, які поєднувалися з корінними традиціями. У результаті вийшла цікава суміш: українці, корейці, поляки, євреї, вірмени, грузини, азербайджанці. Водночас у багатьох селах області досі вміють варити справжній козацький куліш із трьох видів круп: пшона, пшениці та кукурудзи. У селі Личкове Магдалинівського району варять так звану кашу по-личківськи, її обов’язково подають на другий день весілля. А сам обласний центр може похвалитися різноманіттям єврейської кухні, оскільки тут найбільша в Україні єврейська громада.

Анатолій Стародубов «Записки очевидця. Катеринослав 1918-1929». У двох томах

Книга написана у формі щоденника. Історичний період охоплення – із серпня 1918 року і до кінця 1929 року. Щоденник автор почав вести у віці дев’яти років. Тут представлена ​​Громадянська війна у всьому її різноманітті. Ми багато читали про Громадянську війну у підручниках, бачили її у кіно. Разом з тим мало хто може уявити жорстокість і нещадність цієї війни. Не дарма військові фахівці стверджують, що найлютіші війни – громадянські. І інформація з підручника не може здійснити переворот у свідомості читача. Інша річ, коли автор описує власні відчуття та переживання, сприйняття подій. Приблизно так описав Громадянську війну Михайло Шолохов у «Тихому Доні». Начебто звичайні сухі слова, а волосся дибки постають просто у всіх місцях. Книга Стародубова – унікальний у своєму роді історичний документ, що показує життя міста в один із найскладніших історичних періодів.

«Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області: історичні нариси». У двох томах

Чисто подарункове видання, яке має стояти на полиці та діставатися у свята. Двотомник великого формату, який можна читати лише якщо покласти його на коліна. Розповідається про всіх видатних людей міста та області – від козацького до сучасного періодів. Видання написане канцелярською мовою, його єдина перевага – унікальні та рідкісні фотографії.

.,.,.,.