Центральним храмом місцевої єпархії Української православної церкви Дніпра вважається Спасо-Преображенський кафедральний собор. Збудований у 1835 році, він посів почесне місце серед найвидатніших пам’яток архітектури періоду класицизму європейського зразка у Катеринославі. Незважаючи на складну історію, храм залишається спорудою високого національного значення на теренах усієї країни. Він пройшов шлях від заснування до реставрації після руйнувань та закриття під час радянської антирелігійної кампанії. Далі на idnepryanin.com.
Історичний розвиток Спасо-Преображенського собору
Історія заснування Спасо-Преображенського собору розпочалась у 1786 році. Відповідно до початкового плану архітектора Клода Геруа, споруда мала бути зведена на 1 аршин вище за римський собор Святого Петра, ставши архітектурною домінантою всього міста.
Ініційований російським державним діячем Григорієм Потьомкіним, оригінальний проєкт французького майстра та члена Паризької Академії не вдалося втілити у життя. У цьому ж році Катерина ІІ власноруч заклала першу цеглину, але врешті-решт було побудовано лише фундамент. Планувалося, що будівництво православної споруди ознаменує офіційне заснування Катеринослава як третьої столиці Російської імперії. Через початок збройного конфлікту з Туреччиною та законодавче обмеження кам’яного будівництва у Новоросійській губернії після смерті імператриці довелося призупинити зведення храму. Відповідальним за заборону був її син Павло І, який намагався завадити розвитку міста.
Виконавцем нового плану будівництва меншого Спасо-Преображенського собору став російський архітектор Андреян Захаров у 1805 році. За рішенням імператора Олександра І у 1807 році було виділено майже 70 тисяч рублів на зведення православної споруди протягом 3 років. Проте розгортання російсько-турецької та французько-російської воєн знову стало на заваді виконання проєкту через великі витрати на озброєння та техніку.
До питання реалізації старого плану державна влада повернулася лише у 1820 році, розпочавши суперечку щодо обрання нового місця для храму. Зрештою, у 1829 році імператор Микола І остаточно вирішив покластися на початковий задум Катерини ІІ. Будівництво кафедрального собору завершилось 1835 року після його освячення Катеринославським, Херсонським і Таврійським архієпископом Феофаном. Споруджений у 6 разів менше запланованого за значно простішою технікою, застарілий за стилем храм коштував 300 тисяч рублів.
Після Лютневої революції у 1917 році розпочалась антирелігійна кампанія, яка поставила під загрозу існування релігійної архітектури й традицій. Щоб уникнути знищення Спасо-Преображенського собору, дніпровський історик Дмитро Яворницький організував у ньому Музей атеїзму. Він зберігся й за часів Другої світової війни, коли німецькі окупанти надали дозвіл проводити автокефальні богослужіння.
У 1976 році відбулась масштабна реконструкція понівеченого храму, яка ознаменувала відкриття Музею історії релігії та атеїзму. З 1992 року Українська православна церква отримала офіційне право на володіння собором і продовжила його відбудовувати. У 2008 році на верхівці вежі розмістили головний дзвін-благовісник.
Релігійне життя та церковні служби
У Спасо-Преображенському соборі регулярно відбуваються церковні служби у звичайному режимі. Щодня він працює з 7:00 до 18.00 години. Він досі зберігає статус духовного центру Дніпра. Завдяки численним реформуванням куполів, веж, ікон та оздоблення архітектурна пам’ятка є визначним символом міста з унікальною історією.
