На початку 20 століття в Україні набуває популярності показ фільмів у стаціонарних закладах. Захват народу від занурення у новий світ кіно викликав потребу у будівництві повноцінних кінотеатрів для охоплення широкої аудиторії. У нашому місті важливу роль у поширенні екранного мистецтва відіграв “Червоногвардієць” – дніпропетровський кінотеатр у неокласичному стилі. Майже 50 років він відчиняв свої двері для численних поціновувачів перегляду сучасних фільмів, виставок та лекцій. Далі на idnepryanin.com.
Історія створення та розвиток театру “Червоногвардієць”
У середині 20 століття публічний показ свіжих фільмів у нашому краї здійснювався у “Новинах дня” – єдиному на той час кінотеатрі Дніпропетровська. У 1960 році він був замінений новим комплексом “Факел”, у якому згодом можна було переглядати широкоформатні стрічки.
Через зростання зацікавленості місцевого загалу до світу екранного мистецтва регіональна влада ухвалила рішення про будівництво нового кінотеатру. У період з 1946 до 1949 року радянський архітектор Семен Якшин працював над проєктами кінотеатрів у різних містах, один з яких мав розташовуватися у Дніпропетровську. Названий на честь революційної діяльності Червоної гвардії, “Червоногвардієць” був урочисто відкритий 3 березня 1957 року на вулиці Філософська, 23.
Через рік кількість відвідувачів нового закладу склала 1 мільйон осіб, а через 10 років вже 1,5 мільйона. Містяни отримали змогу не лише увійти в новий період розвитку кінематографічного світу, але й побувати на виставках, лекціях та зустрічах з передовими режисерами. Міська влада поставила за мету використати кінотеатр “Червоногвардієць” для культурної просвіти, масових робіт та пропаганди серед дніпропетровського населення.
Розрахований на 600 глядачів, у 1961 році він розширився на 70 дитячих місць у новому кінозалі “Малятко”. Це дозволило молодшій категорії суспільства відвідати кімнату з іграми та книгами, а також переглянути “Крилатих захисників Батьківщини”, “Ми вам любимо”, “Зірку” та інші картини. Після реконструкції фасадів та інтер’єрів відвідувачі кінотеатру “Червоногвардієць” отримали змогу завітати до нового зимового саду та відеокафе у 1988 році.
Наступне десятиліття для закладу стало часом поширення чуток та поганої слави через смерть жінки під час одного з кіносеансів у 1965 році. Це викликало побоювання серед відвідувачів, які ділилися містичними історіями про побачений дух померлої. Наприкінці 20 століття 2 оповиті плітками зали закрили на ремонт, після чого глядачі більше не мали змоги переглядати фільми у кінотеатрі “Червоногвардієць”.
У 2011 році на місці старого закладу було відкрито новий культурний центр Будинок мистецтв. Він став другим подихом для оновленого осередку творчості, у якому організовуються персональні, всеукраїнські та міжнародні виставки художників, фотомитців, письменників та інших діячів культури. Популяризація народного та сучасного мистецтва у закладі здійснюється також за допомогою кінопоказів, етносвят, театральних вистав та демонстрації нових проєктів.
Роль театру “Червоногвардієць” у культурному житті міста
Дніпропетровський кінотеатр “Червоногвардієць” вважається яскравим представником монументальної та парадної архітектури пізнього сталінського ампіру. Як цінна історична пам’ятка, він посів провідне місце серед місцевих закладів популяризації кіноіндустрії. Проіснувавши близько пів століття, неокласична споруда змогла відродитися для поціновувачів не лише екранного мистецтва, але й всієї української культури.
