Михайло Мельник і його театр “Крик” — поняття нероздільні. Він засновник і художній керівник, режисер і постановник, видатний український актор і художник по костюмах, сценарист кожної вистави й душа цілого театру. У нього стільки досягнень, що всіх не перелічити. Далі на idnepryanin.
Михайло став культовою фігурою для дніпровської молоді — студенти відвідують його вистави по 10-20 разів і вважають за честь потиснути йому руку. Тож дізнаймося з цієї статті більше про цю відому постать, яка зробила неоціненний внесок у місто Дніпро.
Життєвий шлях Михайла
Михайло Васильович Мельник народився 18 травня 1957 року в селі Комуна Сумської області, проте свою творчість, потенціал і молодість повністю віддав місту Дніпро, де з часом і відкрив свій театр-студію “Крик”.
З дитинства мріяв стати художником чи пасічником. З часом його жадання врешті-решт збулися, щоправда, зовсім інші й не відразу. Після служби в армії приїхав до Києва, де працював токарем на авіазаводі. Згодом Михайло випадково познайомився з викладачкою театрального інституту Нінеллою Антонівною Биченко, яка готувала його до вступних іспитів. У 1982 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. За розподілом молодого артиста направили до Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії, де він пропрацював лише три місяці. Згодом за порадою колеги прийняв рішення і переїхав до міста Дніпро. А вже в період 1982–1989 років — головний режисер Українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, куди Анатолій Якович Літко прийняв Мельника без прослуховування. Там він поставив свої перші п’єси на малій сцені: “Гайдамаки” за поемою Тараса Шевченка та “Пропащі” за мотивами творів Остапа Вишні. Також Михайло хотів запустити “Ескоріал” Мішеля де Гельдерода, але вистава не склалася. Акторську та режисерську роботу в драматичному театрі він поєднував з художнім керівництвом театральною студією при Дніпровському монтажному технікумі, вистави якої з часом набули великої популярності серед містян.
У грудні 1989 року Михайло Мельник створив у колишньому музеї комсомольської слави імені О. Матросової театр-студію “Крик”. Все це забрало в чоловіка багато сил, адже через брак коштів довелося самотужки облаштовувати приміщення для театру. Лави для глядачів, сцени та все обладнання для освітлення та звукових приладів були побудовані його руками. Про виставу Михайла “Крик” та його труднощі на шляху до успіху йтиметься далі.
Театр одного актора “Крик”
Михайло Васильович – засновник, художній керівник, режисер і єдиний актор унікального Дніпровського театру одного актора “Крик”. Ось уже багато років геніальний Михайло Мельник дарує свій талант містянам, а його високе мистецтво завжди торкається серця кожного глядача.
Зі спектаклів “Крик” часто йдуть то з радісними посмішками, то зі сльозами на очах – настільки вміло актор своєю творчістю торкається найтонших струн душі кожного шанувальника. З днем народження улюбленого актора зазвичай вітають численні вдячні глядачі та весь культурний світ Дніпра. Однак важливо відзначити, що спочатку театр не був таким відомим і популярним, як і сам Михайло.
Перших глядачів запросили на “Крик” прямо з вулиці. Сам Мельник тоді пройшовся центральними вулицями міста Дніпро, роздаючи запрошення на двох. Його милозвучна українська мова, легкість у спілкуванні, природна чарівність і краса зробили свою справу – з ним охоче спілкувалися та приймали запрошення.
На перших виставах Мельника було ледве 15-20 глядачів, а то й менше, через що багато вистав скасовувалися. Але через кілька років більшість охочих потрапити на виставу просто не змогли, бо не поміщалися в залі. Ось як швидко розійшлися квитки!
Одними з перших постановок на “Крик” були: “Лоліта” за романом В. Набокова та “Парфумер” за романом П. Зюскінда. А вже в 1998 році була поставлена вистава “Ворота раю” за повістю Є. Анджеєвського.
Михайло Мельник про свій театр та його слід у серцях шанувальників
“Мій театр — це моя імперія, мій погляд на життя через мистецтво. Він буває жорстким, несподіваним або ж надзвичайно добрим. Це все, що мене наповнює. Це те, чим я живу, як я бачу цей світ. Інакше й бути не може, бо театр авторський”, – так говорить про свій театр сам Михайло Мельник.
Ось він і є – обожнюваний і критикований Михайло Мельник, про якого ми дізналися трохи більше. Це унікальний і диявольськи чарівний, емоційний і стриманий дніпрянин, який наповнює серця містян теплом.
Жодна його вистава не схожа на іншу, вона незабутня і неповторна, в ній часто присутні нотки ніжності та іронії, трагізму та посмішки. Після них кожен житель міста Дніпро залишився в повному захваті, адже в кожній постановці були карколомні образи, страждання та глибокі думки. І нагорода кожному глядачеві за його почуття та розуміння – неймовірне відчуття щастя.
Михайло Мельник зазвичай завершує вечір незабутньою післямовою, яка розвіює заціпеніння та повертає глядача до реальності.
Отже, з цієї статті ми дізналися про знаменитий театр одного актора “Крик”, багатоголосий репет якого ще не одне століття лунатиме в душах глядачів, і про найшанованішу людину міста Дніпра – Михайла Мельного, який залишає незабутній слід у серцях кожного свого шанувальника.