Юрій Сергійович Крівченко – інженер-сталеплавильник, заслужений працівник в сфері промисловості країни, який очолював ДП “Укрдіпромез” в місті Дніпро багато років. Далі на idnepryanin.
Особистість з великої літери
Доля прекрасної людини нерозривно пов’язана з діяльністю державного підприємства “Укргіпромез”. Юрій Крівченко очолював команду проєктного інституту протягом багатьох років. Яскравий приклад особистості, яка відважно боролася за кардинальні зміни в економіці України. Юрій Сергійович знайшов у собі сили і мужність, щоб відкинути переконання колишнього режиму влади, почати радикальну зміну в суспільстві. Так, йому вдалося підняти з колін вітчизняне проєктування металургії в період розвалу економіки, з колективом “Укрдіпромез” пройти шлях до успіху.
У кризовий момент йому вдалося зберегти колектив, а також поповнити лави проєктувальників новими фахівцями. Тільки за останні роки було прийнято понад 100 нових кадрів – це вдалося здійснити за рахунок випускників вищих навчальних закладів Дніпра. У період його керівництва, а також за його особистої участі вдалося реалізувати проєкти для металургійних підприємств України, сусідніх країн і далекого зарубіжжя. Кожен з таких проєктів сприяв новому етапу розвитку металургійної науки і техніки.
Дитинство, обпечене війною
Народився Юрій Сергійович Крівченко 25 серпня 1935 року в місті Дніпродзержинськ (сучасна назва Кам’янське). Його дитинство було обпечене війною, проте він зміг зберегти такі цінні якості, як чесність, вірність собі та суспільству, почуття обов’язку. Сім’я Юрія, в якій він народився і виріс, була велика і дружна. Бабуся Марія Василівна народилась і все життя прожила в селі Петриківка, що на Дніпропетровщині. У 1918-му році загинув її чоловік і жінка залишилася вдовою з 12-ма дітьми на руках. На жаль, усім дітям вижити не вдалося. Одну з доньок вбили фашисти за участь у партизанському русі Дніпропетровська. Мужньо виконуючи обов’язки голови великої родини, бабуся змогла прищепити всім дітям найкращі якості: доброту, чесність, порядність. Діти цієї сім’ї увійшли в доросле життя і обрали найрізноманітніші професії: медичні працівники, інженер, бухгалтер.
Батько Сергій Тимофійович був кадровим офіцером, тому сім’я Юрія постійно переїжджала з міста до міста. У зв’язку із постійною зміною місця проживання Крівченко навчався у восьми різних навчальних закладах. Здавалося б, цей фактор міг негативно вплинути на рівень знань, проте вже з юних років він відрізнявся кмітливістю, швидкістю засвоєння нового матеріалу, раціональністю. По закінченню середньої школи № 161, що розташовувалася в Москві, Крівченка нагородили срібною медаллю за успіхи в навчанні та поведінці. У Московському інституті сталі та сплавів, куди він вступив без особливих труднощів, він не тільки успішно навчався, а й брав активну участь у громадському та спортивному житті закладу. Під час проходження виробничої практики в мартенівському цеху № 3 зарекомендував себе, як дисциплінований працівник. Своїм дбайливим ставленням і доброзичливою поведінкою на робочому місці завоював авторитет серед колективу. У сукупності все це посприяло отриманню цінних навичок у роботі.
Початок трудової діяльності та усвідомлення свого покликання
Свою трудову діяльність він розпочав у 1958-му році з посади молодшого наукового співробітника в Центральному науково-дослідному інституті чорної металургії ім. Бардіна, одразу після закінчення Московського інституту сталі за напрямом “Металургія чорних металів”. Займаючись новим напрямком у металургії Юрій Крівченко усвідомив, що інститутських знань йому вкрай недостатньо. Доводилося по кілька місяців поспіль перебувати у відрядженнях на заводі “Криворіжсталь”, наполегливо і кропітливо працювати для успішного впровадження нових розробок інституту. Проте науковий співробітник ЦНДІ був не того складу характеру, щоб все життя пропрацювати в стінах лабораторії. Його натура прагнула туди, де відбуваються насичені події, циркулює життя і він зможе реалізувати себе, як найкращий фахівець у своїй галузі.
У період з 1961-го по 1968-й роки Юрій Крівченко працює на заводі “Криворіжсталь”. Одна з найвищих посад за цей період – заступник директора заводу “Криворіжсталь”. Окрім керівництва дослідницьким конверторним центром під назвою “Мозковий центр”, Крівченко організовував збори серед молоді заводу для участі в різних спартакіадах. До того ж, був капітаном команди веселих і кмітливих “КВК”, маючи неабиякий успіх і посідаючи почесні місця. У колективі Юрій Сергійович заслужено мав високий авторитет, а принцип його роботи характеризували одним із його улюблених виразів: “Менше порожнього дзвону, а більше конкретних рішень і справ”.
Завдяки злагодженій роботі Юрія Крівченка з колегами вдалося за кілька років удосконалити спосіб виплавки сталі, зробити процес більш прогресивним. Таким чином, один із найпотужніших конверторних цехів домігся великих успіхів – це заслуга Юрія Крівченка і всієї конверторної групи. У наукових виданнях і журналах неодноразово публікувалися статті, які Крівченко писав самостійно або у співавторстві з іншими талановитими дослідниками.
Крівченко – різнобічна особистість, життєлюб, любить спорт, капітан “КВК”, може багато розмовляти про літературу, мистецтво. Крім цього, в момент розквіту своєї професійної діяльності проявляє високі аналітичні здібності, неординарний і творчий підхід до роботи, способів вирішення скрутних питань.
У 1962-му році вперше розробив раціональну пропозицію, яка називалася: “Нова конструкція піддону для відливання листових злитків”. У 1964-му році Юрій Крівченко у співавторстві з І.Д. Чиграєм публікує книгу під назвою “Підручник конверторника”.
Після кількох років партійної роботи повертається до виробничої діяльності, заступивши на посаду заступника директора “Криворіжсталі”. У цей період він сконцентрований на будівництві найбільшої доменної печі у світі № 9, що принципово відрізнялася за всіма своїми технічними характеристиками.
У листопаді 1978-го року обіймає посаду головного інженера “Укргіпромез” (державний інститут з проєктування металургійних заводів). На цій посаді Юрій Крівченко глибоко вивчає питання впровадження у виробництво наукових розробок і сучасних технологій. У 1988-му році обійняв посаду директора “Укргіпромезу”. Він усвідомлював, що має виправдати довіру людей, постійно шукати вихід зі складних ситуацій. У 90-х роках проєктній організації вдавалося витримати кризу і вийти з неї в стані, навіть кращому за попередній. Творчі ідеї співробітників “Укргіпромезу” кипіли, як результат – масштабне технічне переоснащення галузі в період 1980-1990-ті роки. Наприклад, тільки на металургійному комбінаті в місті Кам’янське було реалізовано 24 винаходи, серед авторів проєктів був і Юрій Сергійович.
Досягнення та особисте життя
Юрій Крівченко став автором понад 70 публікацій у пресі, у співавторстві з колегами написав чотири книги. Йому було вручено Міжнародний сертифікат від німецької фірми TUVCERT, що підтверджує якість розробок проєктної документації у сфері будівництва, оснащення, реконструкції металургійних підприємств. Цей сертифікат давав змогу проєктній організації “Укрдіпромез” співпрацювати із замовниками не тільки в межах України, а й по всьому світу.
У рік, коли Юрію Крівченку виповнилося 70 років, померла його дружина Галина Олександрівна. Пара одружилася ще в студентські роки. Юрій Сергійович визнає, що всі здобуті досягнення ним у житті – це все завдяки дружині, яка взяла на свої тендітні плечі тяготи сімейного побуту, виховання дітей, а пізніше й онуків. Разом вони виростили двох синів, а тепер підростає п’ятеро онуків, якими він дуже пишається.
У 1994-му році Юрію Сергійовичу присвоїли звання “Заслужений працівник промисловості України”. У 2002-му році став лауреатом у галузі науки і техніки про присудження Державної премії України, про що президент підписав відповідний Указ. У 1998-му році його нагородили орденом “За заслуги” III ступеня. У 2005-му році вшанований звання “Ділова людина України”.
