В Америці у колах військових та науковців добре знають одного з талановитих авіаконструкторів, який розробив військово-транспортний літак C-123 Provider, цю техніку американські збройні сили активно використовували з середини до кінця минулого століття. Але мало кому відомо, що талановитий Міхаель Струкофф – насправді Михайло Струков із Катеринослава, доля закинула його до Америки разом із тисячами мешканців Російської імперії, які рятувалися від червоного терору. Далее на idnepryanin.com.
Виходець із шанованої дворянської родини
Михайло Струков народився у січні 1883 року у Катеринославі. Родина дуже пишалася тим, що налічує у предках кілька ватажків губернського дворянства. Батьки забезпечили йому належну освіту, хлопець навчався спочатку у міській класичній чоловічій гімназії, як дядьки та кузени. Це був елітний на ті часи заклад зі своїм окремим музеєм, де викладали досвідчені педагоги, щороку налічувалося лише 15 випускників. А завершував освіту Михайло вже у кадетському корпусі, який на ті часи вважався дуже престижним навчальним закладом. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті, у 1908 році став дипломованим інженером-будівельником.
Юнак міг би стати на батьківщині видатним архітектором, але судилося інакше. Коли почалася Перша світова війна, пішов на фронт, дослужився до капітана кавалерії, був відзначений орденом святого Георгія. Після революції 1917 року приєднався до білогвардійців, разом із бойовими товаришами відступав, потім зумів втекти на Далекий Схід. Довго шукав притулку у Китаї, Гонконзі, Сінгапурі, Японії, на Філіппінах, у 1922 році вирішив зупинитися в Америці. Вдруге захистив диплом інженера-будівельника у Колумбійському університеті, влаштувався на роботу. Проєктував театри, храми, крамниці, у 1929 році навіть взяв участь у створенні видатної пам’ятки вашингтонської архітектури – Елізабет Арден Білдінг. Як згадувала донька Струкова Енн Макгеді батько брався і за більш витончену роботу – проєктував художні вітрини для відомого торгового центру “Wanamaker’s” у Філадельфії, робив на замовлення меблі у стилі ар-деко.
Президент авіабудівної компанії
У 1938 році Струков отримав американське громадянство і почав потроху втілювати в життя юнацьку мрію – авіаційні проєкти. Він багато цікавився новинками у галузі авіабудування, відвідував численні виставки та авіашоу, потроху розробляв власні ідеї. Зібрати необхідний капітал вдалося тільки у 1943 році, і Михайло одразу ж заснував у місті Трентон у штаті Нью-Джерсі власну авіабудівну компанію “Chase Aircraft”. Був не лише президентом фірми, а й головним інженером, своїм заступником обрав талановитого американського конструктора з грузинської родини, свого тезку Михайла Григорашвілі. Разом вони дуже плідно співпрацювали до 1960 років XX століття.
Перші успіхи в авіабудуванні
Компанія Струкова проєктувала та створювала планери, перший контракт фахівці уклали з військово-повітряними силами США на дерев’яний апарат, розрахований на 16 місць. У роботі український архітектор використовував теорії Степана Тимошенка у галузі інженерної механіки й спирався на практичний досвід Ігоря Сікорського – одного з найкращих фахівців у галузі авіабудування. Так з’явився планер XCG-14 для висаджування штурмового десанту, його зробили з червоного дерева, яке використовували у суднобудуванні. На відміну від інших літаків, цей планер був забезпечений поліпшеним захистом від аварій. Перше випробування відбулося у січні 1945 року, після успішних перевірок модель почали випускати у 2 версіях: XCG-14A (з деревини та металу) та YCG-14A.
Цей літак був одним із небагатьох, які використовували й після завершення Другої світової війни, лише у 1947 році його замінили більш удосконаленим XCG-18. В Америці врахували важливу роль вантажних планерів, уряд вирішив виділити кошти на створення нового покоління таких літаків. За конструкцією XCG-18 був консольним високопланом, більшим за розмірами від стандарту, з суцільнометалевим каркасом та обшивкою. Брав на борт 35 солдатів у повному спорядженні, при буксируванні розвивав швидкість до 440 кілометрів за годину. У серпні 1946 року була прийнята п’ятирічна програма розвитку авіації США, у межах якої з компанією Струкова уклали контракт на будівництво більш удосконаленого планера, який мав стати найбільшим в історії Америки. Михайло Михайлович із завданням упорався, через певний час представив замовникам модель XG-20, яку ще називали MS-8 Avitruc.
Найголовніший літак у кар’єрі Струкова
Але часи десантних планерів почали відходити у минуле, військовий уряд США став цікавитися більш вагомими розробками, і Струкову довелося змінити напрямок роботи. Свій ХCG-18 він модифікував на військово-транспортний літак, який увійшов до історії США як YС-122 Avitruck, його використовували до 1957 року. А планер XG-20 перетворив на двомоторний транспортний літак “Fairchild C-123 Provider”, який довів свою боєздатність і додаткові цінні якості під час війни у В’єтнамі та в інших військових операціях.
Цей літак став найважливішою розробкою Михайла Струкова: м’які аеродинамічні обриси фюзеляжу, зміцнена носова частина, дюралюмінієва обшивка, швидкість до 390 кілометрів за годину з дальністю польоту на 2000 кілометрів. Особливо цінувалося те, що ця військова модель могла злетіти у повітря навіть з небетонованого покриття. У 1951 році з’явився перший реактивний варіант С-123, який розвивав швидкість понад 800 кілометрів за годину. Після того, як ВПС США передали контракт на випуск моделей компанії “Kaiser-Frazer”, яка мала власний великий авіабудівний завод, фірма Струкова “Chase Aircraft” стала її інженерним цехом. А Михайлу Михайловичу запропонували місце головного інженера.
Цінність моделі Струкова
Розробка українського конструктора Струкова “C-123 Provider” продемонструвала блискучі характеристики, літак брав участь у славнозвісній операції “Ranch Hand” у В’єтнамі, його застосовували до кінця 1980-х років спецслужби для боротьби з наркомафією у Південній Америці. Навіть у XXI столітті ця модель широко використовується у Сальвадорі, Лаосі, Південній Кореї, Тайвані, Таїланді, на Філіппінах. Для широкого загалу літак став відомим через популярні голлівудські фільми, де його активно використовували: “Con Air”, “Air America”, “Operation Dumbo Drop”.
Потім компанія “Kaiser-Frazer” викупила пакет акцій фірми Струкова і згодом ліквідувала “Chase Aircraft”. Але колишній президент фірми не розгубився, зумів домогтися компенсації і заснував нову авіабудівну компанію – “Stroukoff Aircraft”. Як автор С-123 він планував і надалі удосконалювати модель. Поліпшив злітно-посадкові характеристики, оснастив оригінальною системою шасі, яка давала можливість злітати навіть з нерівної поверхні та сідати на таку ж. Внаслідок зусиль у 1956 році з’явився “Stroukoff YC-134”, який зібрав всі кращі характеристики попередніх моделей. Його визнали найкращим у своєму класі, тому збройні сили США уклали контракт зі “Stroukoff Aircraft Corporation” на розробку військового конструкції. Але конкуренти не дрімали, через кілька місяців по тому компанія “Lockheed Corporation” представила літак “Lockheed C-130 Hercules”, який був кращим за модель Струкова.
Останні роки життя за кордоном
Талановитий авіаконструктор зрозумів, що не зможе конкурувати з великими компаніями й вирішив піти з ринку. Свою фірму ліквідував, знищив усі розробки та креслення, собі залишив тільки консультації у Массачусетському технологічному інституті. Його підтримувала родина: дружина Лариса, діти Ганна, Олег та Михайло. Коли у 1955 році кохана дружина пішла з життя, Струков на згадку про неї заснував приз для молодих планеристів. Цікаво, що саме його підопічні продемонстрували найкращі результати зі швидкості на національному чемпіонаті США з ширяння.
В останні роки життя Михайло Струков захопився читанням, навіть намагався писати спогади, але так і не завершив роботу. На превеликий жаль дослідників, публікувати їх родина не стала. Пішов з життя талановитий американський конструктор родом із Катеринослава у грудні 1974 року у шпиталі Сент-Френсіс штату Нью-Джерсі. Місцем поховання його родина обрала цвинтар Вудлон у Бронксі.