У світі існує не так багато постулатів, в істинності яких не сумніваються, у цьому переліку – й теорія лауреата Нобелівської премії Альберта Ейнштейна. І все ж таки протягом минулого століття знайшовся українець, який не лише висловив сумніви, а й аргументовано виклав свою теорію. Це вчений Михайло Дупліщев, котрий ще у 1970 роках довів своїм експериментом, що швидкість світла здатна перевищувати свою константу 300 тисяч кілометрів на секунду. Це відкриття настільки змінювало звичні постулати, що в Академії наук УРСР не наважилися оприлюднити праці талановитого вченого з Дніпропетровська. Але через десятки років правду розповіли діти Дупліщева на презентації наукової збірки батька. Далі на idnepryanin.com.
Від селянської хати до наукового центру
Михайло Дупліщев народився у листопаді 1912 року у скромній селянській родині у селі Жовтневе Воронезької області. Батько Іларіон Олексійович загинув на Першій світовій війні, хлопчику з дитинства довелося допомагати матері з малими братами й сестрами. Але Михайло вирізнявся непоганими здібностями, після закінчення школи вступив у Борисоглібське професійно-технічне училище, потім працював на Волгоградському тракторному заводі. Набравшись досвіду та знань, успішно вступив у 1937 році до Сталінградського механічного інституту. Після того, як здобув диплом, почав працювати в оборонній промисловості, молодого обдарованого спеціаліста відправили на заводи спочатку до Зеленодольська, потім до Новочеркаська. У роки Другої світової війни Михайло працював провідним інженером-конструктором у дослідницькому бюро у Пермі, зосередившись на створенні самохідних установок.
Перші успіхи та досягнення
Михайлу Дупліщеву пощастило спілкуватися з легендарним вченим Сергієм Корольовим, конструктором Михайлом Янгелем, останній і запропонував талановитому досліднику перебратися в Україну. Той погодився і незабаром вже поринув у цікаву роботу у відомому конструкторському бюро “Південне”, розташованому у тодішньому Дніпропетровську. Спочатку трудився заступником головного конструктора, але дуже швидко колеги помітили його неабиякі здібності, і Дупліщев отримав місце керівника експериментальної бази для стендових випробувань агрегатів та систем ракет стратегічного призначення на висококиплячих компонентах палива. Саме Михайло Іларіонович розробив спосіб нейтралізації одного з компонентів ракетного палива, визначив, як стабілізувати метеорологічні ракети, спроєктував тонкостінні конструкції з високою ваговою досконалістю.
Вчений цікавився різними напрямками наук. Знаходив час на розробки таких новітніх на той час апаратів, як махоліт та катамаран, вивчав проблеми світобудови, природу простору, світла, руху… Написав 6 монографій, які високо оцінили науковці. У 1960 році став викладати у Дніпропетровському державному університеті, за 30 років роботи написав понад 100 наукових праць і презентував чимало винаходів. Створив кафедру проєктування та конструкцій, був науковим консультантом багатьох молодих вчених.
Ризикований експеримент
Михайло Іларіонович виділявся допитливістю та вмінням завжди йти у своїх дослідженнях до кінцевого результату. Найбільший інтерес викликали у нього проблеми випромінення та розповсюдження світла у просторі. Теорія відносності Ейнштейна спирається на принцип сталості швидкості світла як граничну величину швидкості руху електромагнітних хвиль, у чому Дупліщев почав сумніватися. Експеримент для перевірки був дуже дорогим, але вченого підтримав генеральний директор “Південмашу” Олександр Макаров, допоміг із лабораторією. Після напружених досліджень, які Дупліщев проводив з 1974 до 1981 року, він зумів довести наукову спроможність балістичної теорії, яка не обмежує швидкість світла граничною величиною.
Експериментальну установку будував за власні гроші. Коли закінчилися заощадження, винахідник продав “Волгу”, про це пізніше писав у спогадах його учень Ігор Шпирка. Спеціальні лінзи виготовляли за замовленням професора на Ленінградському оптомеханічному заводі, загалом дослідження та експерименти обійшлися досліднику у 70 000 карбованців – шалені гроші на ті часи. Фактично конструктор Дупліщев самотужки провів повне дослідження законів випромінювання та поширення світла у просторі, його відкриття могло б стати відкриттям нової доби у науці. Але не стало через радянські заборони та постулати.
На лезі ножа
У 1973 році Михайло Іларіонович представив сміливу наукову роботу під назвою “Основи кінематики реального світу”, де виклав свій аналіз правомірності постулату щодо постійності швидкості розповсюдження світла. Висновки про природу світла обґрунтував у науковій праці “Правомірність основних сучасних теорій розповсюдження світла. Реальна кінематика світла”. Спроба спростувати самого Ейнштейна радянськими науковцями у ті часи сприймалася як божевілля. Від вченого одразу ж почали “відхрещуватися” всі колеги, його змусили відмовитися від завідування кафедрою, почали цькувати, не давали публікувати роботи, фактично назвали божевільним.
Дупліщев був у кроці від примусового лікування у психлікарні або арешту представниками КДБ, коли за нього заступилися відомі люди: президент Академії наук України Борис Патон і генеральний директор “Південмашу” Олександр Макаров. Вони добре знали талановитого конструктора ракетної техніки і вірили йому, хоча й не могли вголос заявити про свою позицію. Але все ж таки ці діячі вивели геніального спеціаліста з-під удару, Михайло Іларіонович залишився на робочому місці, продовжив працювати над науковими дослідженнями. Написав 9 монографій-підручників, багато статей на тему проєктування, конструювання та експериментального відпрацювання виробів ракетної техніки. У 1993 році вчений пішов з життя, але встиг отримати свою частку заслуженої слави: заслужений діяч науки і техніки України з багатьма медалями, серед яких була й медаль імені академіка Янгеля.
Істину приховати неможливо
Справедливість цього постулату підтверджує й доля дніпровського вченого Михайла Дупліщева. Вперше про те, що вдалося зафіксувати перевищення швидкості світла заявили швейцарські вчені з лабораторії “CERN” у Женеві у 2011 році. Докази представили переконливі: нейтрино, випущені лабораторії у Швейцарії та впіймані в Італії на глибині майже півтора кілометра. Доповідь, під якою підписалися 174 науковці світу, зробив керівник експерименту Даріо Аутьєро. А міг би це зробити ще наприкінці 1970-х років український талановитий вчений Михайло Дупліщев, якби не лещата радянської системи. Результати його фундаментальних оптичних експериментів вперше опублікували лише у 2007 році, вже після оприлюднення наслідків експерименту Даріо Аутьєро.
У 2012 році діти винахідника Ольга та Олексій презентували у Дніпрі книгу батька “Теоретичні та експериментальні дослідження явищ випромінювання та поширення світла у просторі”, на заході розповіли правду про події минулого. А ще приголомшили громадськість звісткою, що конструктор Михайло Дупліщев навіть передбачив адронний колайдер. Адже завданням творців колайдера було визначення системи утворення Всесвіту, частина вчених дотримуються думки, що це сталося внаслідок великого вибуху. Та якщо це дійсно так, то людство мало б створити нову формулу й отримати величезну кількість енергії, і тут все знову зводиться до теорії швидкості світла, яку розробив Дупліщев.
За свого життя дніпровський винахідник писав, що прогресу реально досягти лише тоді, коли кожен радітиме обдарованості іншого, а генії не тупцюватимуть в одній шерензі з обмеженими обивателями і зможуть демонструвати свої винаходи без страху бути несправедливо звинуваченими. Сам вчений до такого моменту не дожив, але дуже сподівався, що ці часи все ж таки настануть на Землі.