Відокремлення архівної справи від діловодства в нашій країні призвело до формування дослідницьких об’єднань. У нашому місті одним з них вважалася Катеринославська губернська вчена архівна комісія – наукове товариство з вивчення історії та культури Південної України. Далі на idnepryanin.com.
Історія створення та діяльність Катеринославської губернської вченої архівної комісії
Ідея заснування Катеринославської губернської вченої архівної комісії почала активно обговорюватися у 1885 році у газеті “Степ” – першому культурно-історичному виданні міста. Втілення задуму розгорнулося у 1902 році завдяки зусиллям директора Катеринославського комерційного училища Антона Синявського. Звернувшись з офіційним проханням до губернатора Федора Келлера, він отримав дозвіл міністра внутрішніх справ на створення наукового товариства.
Перше зібрання Катеринославської губернської вченої архівної комісії відбулося 16 березня 1903 року відповідно до прийнятих загальнодержавних принципів. Як ініціатива Катеринославського наукового товариства, вона поставила за мету об’єднати істориків, етнографів та краєзнавців для дослідження Придніпровського краю. Для цього об’єднання громадських діячів зосередилося на вивченні походження пам’яток старовини, бібліотек та запорізької спадщини для формування історії Катеринославської губернії.
Вже у 1910 році повний склад товариства нараховував 67 членів, серед яких найактивнішими були М. Грушевський, Д. Яворницький, В. Антонович, Д. Дорошенко, Я. Новицький та інші. Результати етнографічних та фольклорних розвідок учасників були головним предметом обговорення на періодичних засіданнях, на основі яких вони готували наукові доповіді. За перші 10 років роботи Катеринославської губернської вченої архівної комісії було поширено 84 доповіді, серед авторів яких найбільш компетентними виявилися В. Біднов, В. Данилов та Я. Новицький.
Успіхи науково-дослідної діяльності товариства були закріплені у його виданні “Літопис Катеринославської вченої архівної комісії”. Населення міста мало змогу ознайомитися з 10 випусками 182 публікацій авторства таких провідних діячів як В. Машуков, А. Синявський, В. Данилов та ще 19 осіб. Проіснувавши 11 років, газета задокументувала життєвий шлях та спадщину Запоріжжя та Катеринославщини за допомогою зібраних матеріалів про місцевих істориків, літераторів та краєзнавців, серед яких П. Калнишевський, Л. Глоба, О. Поль, О. Риндовська, Г. Залюбовский та інші.
Зосередженість на історико-археографічній діяльності також спонукала членів Катеринославської губернської вченої архівної комісії досліджувати з архівних джерел перекази, обрядові пісні та легенди сусідніх регіонів. Окрім археографічних розвідок, товариство зверталася до пам’яткоохоронної діяльності, розглядаючи питання охорони та реставрації історичних та релігійних пам’яток Катеринославського та Новомосковського повіту. Через низку економічних та політичних перешкод воно було змушене припинити свою діяльність у 1916 році.
Внесок комісії у збереження історичних документів та культурної спадщини
Катеринославська губернська вчена архівна комісія посіла видатне місце в історичному та культурному русі нашого краю. Згуртувавши провідних істориків, етнографів та краєзнавців, вона очолила збирання та збереження архівів фольклорно-етнографічних матеріалів Південної України. Попри нестачу фінансування та підтримки з боку місцевої влади, товариство заручалося підтримкою аналогічних об’єднань у Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та Чернігові. Непослідовне виконання програми та короткотривале існування не завадило йому залишити вичерпну дослідницьку спадщину для нашого міста.
