5-та Олімпіада в кар’єрі, нова роль тренера та незмінна любов до фехтування – все це про дніпровського шпажиста Богдана Нікішина. Далі в публікації дізнаємося більше про спортсмена, який готував жіночу збірну України до участі в Олімпіаді в Парижі, його головні досягнення, тренерську діяльність та особисте життя. Далі на idnepryanin.com.
Шлях до вершин
За плечима Богдана – багата спортивна біографія. Чемпіон світу, багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи, він присвятив фехтуванню понад 20 років. Його шлях у великий спорт розпочався у 10 років. Дебют у складі дорослої збірної України відбувся у 2001 році, а вже у 2004 році він вперше ступив на олімпійський поміст.
2015 став визначним для Нікішина. Разом із командою він завоював золото чемпіонату світу – перше для української чоловічої шпаги на змаганнях такого рівня.
Сезон 2017/18 виявився піком його кар’єри. Три срібла на етапах Кубка світу, золото у канадському Ванкувері та лідерство у світовому рейтингу шпажистів FIE – ці досягнення навряд чи хтось зможе повторити.
Олімпіада-2024: новий етап
Токійські ігри 2020 стали для Богдана фіналом його спортивної кар’єри. Але він не прощається із фехтуванням. У новій ролі тренера жіночої збірної України він прямує на свою п’яту Олімпіаду, готуючи команду нових перемог.
Богдан Нікішин – легенда фехтування, тренер та наставник, який своїм прикладом надихає нові покоління спортсменів.
Богдан зі звичайної родини, у якій не було родичів-спортсменів. Його шлях у спорт розпочався випадково, коли шкільний тренер запропонував усім охочим прийти на тренування. З того часу спорт став невіддільною частиною його життя. Фехтування, вид спорту з багатою історією та олімпійським статусом, активно розвивається як у світі, так і в нашій країні. Нікішин та його команда старанно працюють, завойовуючи медалі різних рівнів.
Після школи Нікішин вступив до Придніпровської державної академії на механічний факультет, де вивчав автомобілі та автомобільне господарство. Паралельно він почав брати активну участь у тренувальних зборах та змаганнях. Усвідомивши, що його життя буде пов’язане зі спортом, Нікішин вирішив продовжити освіту, щоб краще підготуватися до спортивної кар’єри.
У його сім’ї троє дітей: два брати, старший та молодший. Батьки Нікішина завжди намагалися дати своїм дітям якнайбільше. Мати всебічно підтримувала його у спортивних починаннях, і тепер Нікішин намагається підтримувати своїх власних дітей, вірячи, що це допоможе їм досягти успіхів.
Богдан характеризується високим рівнем працьовитості, він усе життя наполегливо працює, продовжує рухатися вперед, всупереч успіхам чи невдачам, прагнучи постійного вдосконалення.
Чи вдавалося перемагати одразу?
Богдан Нікішин зазначає, що спорт — є складний шлях, а спортсмени-початківці часто хочуть перемагати відразу. Однак це відбувається вкрай рідко. Перші змагання у Нікішина були важкими, і медалі прийшли не одразу. Тільки після тривалих тренувань та накопичення змагального досвіду почали з’являтися перші результати. Він підкреслив, що в житті нічого не дається легко, і спорт потребує постійної завзятості. Успіхи у великому спорті приходять лише до тих, хто готовий працювати не покладаючи рук.
У кар’єрі Богдана Нікішина було багато переживань та хвилювань через невдачі. Спортсмен не міг уникати поразок, які часто супроводжуються розчаруваннями та надіями. Після повернення додому вони із командою аналізували свої виступи, обговорювали, що пішло не так, і шукали способи покращити результати у майбутньому. Саме завдяки такому підходу вдалося залишатися у спорті та досягти своїх нинішніх висот.
Безліч бронзових та срібних медалей, а золота одна. Чому так?
Нікішин пояснює, що спорт непередбачуваний, і тенденції у ньому постійно змінюються. У його дисципліні довгий час лідирували спортсмени з Франції, Італії та Угорщини, мінімізувавши можливості пробитися у фінал. Тож золоті медалі стають рідкістю.
2015 рік став ключовим моментом у кар’єрі Нікішина, коли його команда стала чемпіонами світу. До цього вони мали бронзові й срібні нагороди, але золото ніяк не вдавалося завоювати. У 2015 році вони показали найвищий результат в історії країни, вигравши золоті медалі Чемпіонату світу.
Нікішин із вдячністю згадує, як після перемоги на Чемпіонаті світу президент нагородив його орденом III ступеня за особливі досягнення. Для спортсмена дуже важливо, коли його працю помічають і гідно оцінюють. Міжнародні перемоги та гімн країни, що звучить на весь світ, надихають Нікішина працювати ще старанніше, щоб знову приносити своїй країні золото та гордість.
У 2019 році команда здобула срібну нагороду на Чемпіонаті світу, але золоту медаль більше не вигравали. Нікішин сподівається, що нове покоління спортсменів, яке зараз тренується, покаже найкращі результати. Зараз у нього розпочалося друге спортивне життя як тренера. Він прагне допомогти своїм підопічним досягти того, чого сам не зміг досягти як спортсмен. Це мотивує його працювати.
Після Олімпійських ігор у Токіо Богдан Нікішин прийняв складне для себе рішення завершити кар’єру. Основна причина – травми, які не дозволяли продовжувати фехтувати на звичному рівні. Він усвідомлював, що, наперекір відмінній формі, травми заважали йому повністю реалізуватися.
Нікішин із гордістю розповідає про свою команду, яка займається жіночою шпагою. Вони досягли певних успіхів, здобули нагороди та отримали олімпійську ліцензію на Олімпіаду в Парижі. Підготовка йде добре, але їй супроводжують труднощі. Він часто розповідає своїм колегам з інших країн, як складно Україні боротися та залишатися конкурентоспроможною за нинішніх умов. Коли інші команди вже відпочивають удома після змагань, українська команда ще проводить дві чи три доби в дорозі.
Особисте життя
Богдан Нікішин має двох дітей. Зі своєю дружиною спортсмен познайомився, коли вони навчалися в одному класі. На той час він був на початку своєї спортивної кар’єри та ще не досяг значних результатів. Пізніше, з розвитком його кар’єри, їхні відносини продовжували міцніти. Його діти займаються спортом, але не фехтуванням. Його дочка захоплювалася танцями й зараз здобуває вищу освіту. Син обрав інший вид спорту. Він вважає, що спорт важливий для виховання характеру, і радий, що кожен із його дітей знайшов свій шлях.
Нікішин вважає, що секрет успіху їхньої родини полягає у дружбі, взаємній повазі та підтримці. Вони намагаються проводити вільний час разом та підтримують один одного в будь-яких починаннях.
Джерела: