Оксана Олександрівна Ботурчук – українська легкоатлетка, паралімпійка, майстер спорту України міжнародного класу, 9-разовий призер чотирьох паралімпіад. Має 10 медалей: одну золоту, одну бронзову та вісім срібних.
Нагороджена орденами “За заслуги” l, ll, III ступеня. Через серйозну ДТП практично повністю втратила зір, проте це не стало приводом забути про спорт, а продовжила розвиватись у паралімпійській родині, пише сайт idnepryanin.com.
Історія Оксани вкотре підтверджує вираз: “Немає нічого неможливого!”
Оксана народилася 12 вересня 1984 року у місті Нікополь, Дніпропетровської області. Здобула освіту у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Сила волі та бажання завжди йти вперед попри все – саме такі якості допомогли Оксані стати чемпіонкою.
Впевнено, легко та з посмішкою йде своїм життєвим шляхом українська легкоатлетка. Те, що юна Оксана займатиметься спортом, було зумовлено ще з народження. Батько – майстер спорту СРСР із самбо, мати – кандидат у майстри спорту з легкої атлетики (спринт). На сімейній раді було ухвалено рішення, що дочкам на самбо йти не варто, тому мати відвела Оксану із сестрами до свого тренера Марини Опанасівни Царикової. Коли Оксана потрапила на легку атлетику, то вмить відчула свою прихильність до цього виду спорту. Це було кохання з першого погляду і навіть не виникали пориви спробувати свої сили у будь-якому іншому виді спорту.
Серйозна аварія у підлітковому віці
Повертаючись від бабусі з Вінниці додому до Нікополя Оксана разом зі своєю родиною потрапила у жахливу ДТП. Після того, як юна дівчина прийшла до тями, виявилося, що це не страшний сон. Батько допоміг їй вибратися з автомобіля та усвідомив, що вона не орієнтується у просторі, нічого не бачить. Дорогою до лікарні Оксана мріяла лише про одне, щоб знову побачити сонце та своїх батьків. Пізніше зір частково відновився (зараз у неї -5,5). Вже будучи матір’ю трьох дітей, Оксана лише здогадується, скільки сил і терпіння знадобилося її батькам, щоб пережити таке випробування.
Лікарі не давали згоду на повернення до спорту, проте мати схвалила бажання продовжувати, якщо про це мріє дочка. Проте страх повністю осліпнути зберігався, адже невідомо як відреагує нервова система, яка може дати збій і настане повна сліпота. Тим не менш, підтримка сім’ї, віра в себе та супровід тренерів принесли позитивні результати.
Усіх своїх тренерів паралімпійська чемпіонка згадує із величезною подякою. Вона пережила ДТП із серйозними наслідками для здоров’я, проте Оксана щаслива, що не покинула спорт, який допоміг повернутися до нормального життя, соціалізуватись та не відчувати себе неповноцінною.
Після включення до складу паралімпійської команди Оксана відчула себе ще впевненішою, адже там усі учасники мають міцний дух. Всі вони живуть повноцінним життям, будують плани на майбутнє, створюють сім’ї та радіють життю.
Чи були сумніви, страх та невпевненість у своїх спортивних діях?
З кожним новим маленьким кроком у Оксани з’являлися досягнення, які підкріплювалися впевненістю у своїх діях. Результати покращилися, з’явилася надія, що дало опору ніколи не зупинятися.
Оксана вважає, що кожній людині Бог дає такі випробування, які вона зможе подолати. Навчає, змінює долю і вона змогла це усвідомити та адаптуватися до ситуації, в якій опинилася. Дуже допомогла підтримка сім’ї, особливо матері. Адже автомобільна аварія призвела до невтішного висновку лікарів, що навіть оперативне втручання не буде ефективним, зір все одно буде не вищим за 15%.
Кожна медаль – є важка праця, шлях до перемоги тернистий, проте величезна підтримка вболівальників окрилює Оксану, що з ще більшим прагненням змушує її прагнути завоювати першість.
Завзятість, точне виконання елементів, бажання здобути перемогу насамперед над собою підштовхнули спортсменку на досягнення великої мети. Перша медаль була золота, це сталося на Олімпійських змаганнях у Пекіні. Наступні Олімпійські ігри будуть проводитися у Франції, що є величезним викликом, тому що їй уже майже 40 років, троє дітей, молодшому з яких лише один рік, а також військовий стан у країні. Однак усі ці фактори не зупинили легкоатлетку, з вересня 2023 року вона активно тренується. Якщо Оксана Ботурчук вийде у трійку лідерів у травні 2024 року, то відбудуться переговори про можливу участь у змаганнях.
Варто зазначити, що таких запеклих жінок-спортсменок із трьома дітьми, які прагнуть досягати нових вершин, в історії України ще не було. В Оксани дочка та двоє синів. Дочка Софія планує спортивну кар’єру з дзюдо. З майбутнім чоловіком Оксана познайомилася у рідному Нікополі. Сергій Балабан – майстер спорту України міжнародного класу з самбо та дзюдо.