Чемпіонат України пішов на зимову перерву. Одним із лідерів першості на цю мить є “Олександрія”, яка відстає від “Динамо” на п’ять очок. Можливо, для когось поточна друга позиція “містян” є несподіванкою, проте насправді це результат системності, кропіткої праці та, що не менш важливо, віри президента клубу Сергія Кузьменка в головного тренера Руслана Ротаня. Останній, до слова, у минулому – рекордсмен за кількістю матчів за “Дніпро”. А вже у 2024 році він став найкращим тренером української Премʼєр-ліги. Далі на idnepryanin.com.
Початок тернистого шляху Ротаня в “Олександрії”
Руслан Петрович очолює “Олександрію” понад три сезони поспіль. У попередніх двох його підопічні фінішували на шостому та восьмому місцях в УПЛ. Результати, м’яко кажучи, не вражають. Попри це, Кузьменко залишив Ротаня біля керма “жовто-чорних”, таким чином висловивши йому свою підтримку.
Як бачимо, це рішення виявилося правильним. Після 17-ти зіграних поєдинків олександріївці зазнали лише однієї поразки – від уже згаданого нами “Динамо”. Насправді дуже цікаво, чи зможуть вони зберегти подібний темп до кінця змагань. І якщо так, то, напевне, багато в чому завдяки системності.
На чому ґрунтується системність в “Олександрії”
По-перше, ця системність будується на основі раціональних, зважених рішень президента “Олександрії”. Сергій Анатолійович не рубає з плеча, що дозволяє команді працювати без психологічного тиску. Колектив продовжує поповнюватися нові спеціалісти. Наприклад, перед початком сезону до тренерського штабу доєднався уродженець Павлограда та в минулому футболіст “Дніпра” Олексій Антонов. Він керував тренувальним процесом, поки Руслан Ротань і його помічник Сергій Кравченко перебували зі збірною України на Олімпіаді в Парижі.
По-друге, клуб із хірургічною точністю підписує досвідчених футболістів, які дають результат, та паралельно розвиває наявну молодь. Наприклад, у цьому сезоні до лав “жовто-чорних” приєдналися Дмитро Мішньов, Олександр Філіпов, Микита Кравченко, Артем Шабанов і Артем Козак, що додало класу команді. А Іван Калюжний, Даниїл Ващенко, Безерра, Даніл Скорко, Денис Шостак та багато інших гравців значно виросли як футболісти. Тобто зараз в “Олександрії” досить міцний і збалансований склад із добротною конкуренцією на кожній позиції.
По-третє, у клубі досить високий рівень дисципліни, встановлений Русланом Ротанем ще з самого початку його роботи. Не так давно в одному з інтерв’ю він розповідав, що колись в “Олександрії” йому навіть доводилося штрафувати гравців, але це вже в минулому. Крім того, Ротань – хороший психолог. Він приділяє велику увагу настрою своїх підопічних, мотивуючи працювати над собою і прагнути перемог у кожному матчі.
Ротань в “Олександрії” нагадує Артету в “Арсеналі”
Руслан Ротань зі своєю “Олександрією” нагадують Мікеля Артету з лондонським “Арсеналом”. Посудіть самі: наставники схожі за своїми принципами, а обидва клуби роблять ставку на поступовий розвиток з розумною трансферною політикою для досягнення своїх цілей.
Артета, як і Ротань, отримали значний кредит довіри від керівництва. Обом фахівцям знадобилося понад два сезони на будівництво команди. У процесі свого становлення та пошуку гри клуби займали приблизно однакові позиції в турнірних таблицях внутрішніх чемпіонатів: “Арсенал” посідав восьме, п’яте і друге місця; “Олександрія” ж при Ротані восьму, шосту й наразі другу сходинки.
Лондонці будують свою гру навколо Мартіна Едегора. Коли норвежець вибув через травму, вони втратили чимало очок у чемпіонаті. Водночас в українському колективі основна небезпека для суперників йде від Безерри. Попри те, що потенціалу вистачає обом виконавцям, без своїх нинішніх партнерів вони могли і не розкритися. Тобто невідомо, чи заграв би Едегор, наприклад, у “Манчестері” (Сіті чи Юнайтед), а Безерра – в “Динамо” або “Шахтарі”?!
Щодо самого стилю гри, то “Арсенал” віддає перевагу позиційним діям, виходячи з оборони в атаку короткими передачами. Артета розуміє футбол через призму простору та часу. Ротань на початку своєї кар’єри в “Олександрії” намагався побудувати щось подібне. Проте чи то клас виконавців, чи то на той момент брак досвіду не дозволили йому втілити цю ідею в життя та зробити частинкою філософії клубу.
Тож у поточному сезоні “містяни” пропагують більш вертикальну та раціональну гру. Втім, незважаючи на різні підходи, у тренерів чимало спільних принципів: це дорожити м’ячем, а не вибивати його бозна-куди; це прагнути до тактичної універсальності; це володіти чудовим пресингом і вміти виходити з-під нього.