Пандемія коронавірусу була найстрашнішою епідемією людства XXI століття. Панічні настрої щодня накривали місто і не піддатися їм, зберегти здоровий розум, віру в те, що скоро все закінчиться — було непросто. Людство впоралося, хворобу взяли під контроль, але стало цікаво, які ж ще епідемії були в історії Дніпра (в минулому Катеринослав). Далі на idnepryanin.com.
В історичних джерелах можна знайти інформацію, що Катеринослав переживав декілька епідемій холери та тифу. Холера — це хвороба забруднених водоймищ. Вона тісно пов`язана з відсутністю налагодженого водопостачання й недостатнім очищенням води. Колись вся берегова лінія річки Дніпро була заболочена, вкрита сміттям. До 1930-х років місто навіть не мало виходу до ріки. Там пиляли ліс, були складські приміщення, невеликі заводи та сміттєзвалища.
Містяни набирали воду в криницях. Вода неприємно пахла й мала багато бактерій. Під час злив річка розливалась містом, утворюючи канави. Звідси й походила несприятлива епідемічна ситуація. Перший спалах холери в місті був зафіксований у 1831 році.
Епідемія холери 1848-1849 років
В той час місто ще не мало розвиненої економіки, жило спокійним патріархальним життям. У 1848 році в Катеринославській губернії з`явилась холера. Першими вона охопила бідні райони, але в другій половині 1848 року страшна хвороба виникла вже в самому місті. Холера вирувала аж до літа 1849 року.
В Катеринославі було дуже багато хворих, але також масово почали їхати біженці з приміських районів. Лікарні були переповнені, а кількість хворих лише зростала. В той час медичне обслуговування було організовано не найкращим чином, бо головним медичним закладом були “Катеринославські Богоугодні заклади”, засновані у 1798 році (лікарня імені Мечникова). Та цього було недостатньо, бо працювало мало персоналу. У 1848 році створили особливий комітет по боротьбі з холерою. Головною задачею було налагодження медичного обслуговування.
Запам`яталась епідемія й тим, що гинули не тільки бідні люди, а й заможні та впливові містяни.
Епідемія цинги в місті
В тому ж році в місті паралельно з холерою почалась епідемія цинги. З ближніх сіл селяни, які ледве ходили, масово переміщувались в місто, заполонивши всі лікарні, але було багато безпритульних. Хвороба почала поширюватися серед бідних районів міського населення.
Основну масу хворих розміщували в медичному закладі, але приміщення будівлі потребувало термінової реконструкції. Багато померлих міський голова хоронив власним коштом, оплачуючи всі необхідні предмети й ритуали. До літа 1849 року всі епідемії закінчилися і тимчасові госпіталі в місті було закрито.
Епідемії, що вирували в губернії
В червні-липні 1866 року повторилась епідемія холери. В пік епідемії кількість хворих досягла 1137 осіб, з них 249 померло. Це була страшна цифра для того часу. Про хворих тоді турбувався головний лікар закладу Павло Никифорович Бойченко (1818-1884). Маючи слабке здоров`я, він рятував хворих, давав поради й ходив додому не тільки до заможних людей, а й до бідних.
В кінці XIX – початок XX століть епідемії залишили Катеринослав, але різні хвороби переслідували мешканців з низьким рівнем життя. Це були Чечелівка, Фабрика, Амур, Мандриківка та інші. 20 січня 1909 року прописали документ “Правила організації справи боротьби з епідеміями Катеринославської губернії”, де чітко прописали обов`язки лікарів та персоналу, інструкції поведінки в умовах епідемій холери, тифу, сказу.
У 1910 році в місті знову відбувся спалах холери. Для боротьби з нею навіть приїхав знаменитий бактеріолог Данило Кирилович Заболотний. Коли в місті ситуація стабілізувалась, епідемії тифу й холери ще вирували на території губернії.
Вже у 1922 році, по неповних даних, в Катеринославі і його окрузі епідемічним висипним тифом хворіло 18 тисяч людей, черевним тифом — 35 тисяч людей, а холерою — 2050 людей.
Як бачимо, епідемії не обійшли стороною Дніпро, що в минулому, що в сучасності. Радує тільки, що в час передових технологій та медичних відкриттів, в разі небезпеки швидко знайдеться вихід і буде врятовано сотні тисяч життів.