Цього захисника України не хотіли брати на фронт і у 2014-му році, і у лютому цього 2022-го року. Все через вік, адже журналіст знаходиться вже в поважному віці, не підходячи до відправки на передову лінію зіткнення. Проте він не здавався – шукав способи долучитися до наших військ, аби захищати Батьківщину від ворожої агресії. Про те, яку реабілітацію отримує Віктор Ожогін у Дніпрі читайте далі на idnepryanin.com.
Військовий досвід на гарячих точках фронту
Командир підрозділу батальйону пояснює свої дії наполегливістю у характері – “якщо розпочав справу, треба її виконувати”, і виконував, разом з побратимами. Разом із воїнами батальйону, захищав такі крупні міста, як Рубіжне, Сєвєродонецьк (що на Луганщині), Краматорск і Слов’янськ (в Донецькій області), звільняли підрозділи з російської агресії у районах фронту Куп’янську-Ізюму, що на Харківщині.
Кілька раз доводилося перепливати річку Сіверський Донець на грані смертельного зриву операції. Потрапляли у засітки, проте звільняли населені пункти від ворожого панування, і навіть витримував із побратимами протяжний бій до 9-ти годин поспіль, без можливості перевести дух.
Реабілітація Віктора Ожогіна у Дніпрі
Журналіст Віктор Ожогін вважає себе щасливчиком, адже зміг пережити тяжке поранення під час боїв за Лиман на Донеччині. Роту накрили мінометним вогнем, командира побратими по черзі переносили до безпечного місця, звідки вже відправили до Краматорська, де йому було зроблено першу операцію, метою якої було видалення уламку, вага якого склала до 88 грамів! Боєць проходить реабілітацію у Дніпрі після тяжких боїв, проте обов’язково повернеться, аби встановити український флаг на окупованих містах України!
Надихнув відомого журналіста на такий бойовий дух батько – він в період Другої світової війни також пережив поранення уламком у своєму тілі, поділившись дослідом з Віктором Ожогіним. Так як похований батько у Луганську, боєць планує принести уламок власноруч, а отже й звільнити окуповану територію від російських військовослужбовців.
Віктор обов’язково напише книгу, але не про війну. Він хоче написати про своїх героїчних друзів, з якими воював пліч-о-пліч та які загинули на фронті. В планах і повернутися до коментаторської кабінки на футбольному стадіоні, коли наші спортсмени, також як військові, стануть переможцями. Але поки для цього треба трохи попрацювати на фронті.
