Одним з найвідоміших реформаторів медичної справи у нашому краї вважається Юхим Павловський – лікар та просвітянин з Катеринославщини. Завдяки своїй діяльності він зміг загартувати наш народ духом і тілом в умовах національної боротьби. Далі на idnepryanin.com.
Ранні роки та громадський шлях Юхима Павловського
Юхим Павловський народився 24 березня 1872 року у селі Чернеччина на Катеринославщині. Зростаючи з двома братами та сестрою, він перебував під опікою Арсенія Павловського, священника у селі Миколаївка. Батько прагнув продовжити сімейну справу, тому віддав свого сина до духовного училища та семінарії. Втім хлопець вирішив вчинити проти волі батька та здобути освіту медика у Томському університеті.
Розчарований відсталою системою навчання, Юхим Павловський повернувся до Катеринослава та доєднався до статистичного бюро Земської губерніальної управи у 1899 році. Це дозволило йому взяти участь у дослідженнях громадських ґрунтів і маєтностей в Олександрівському повіті. Як професійний статистик, він згодом знову опинився у відрядженні до села Олександрівськ, де він поширював серед селян українську літературу. Патріотичний запал громадського діяча пізніше відобразився у розвитку “Літературно-наукового вістника” – першого всеукраїнського видання літературного, наукового та суспільно-політичного спрямування.
Прагнучи здобути повноцінну медичну кваліфікацію, Юхим Павловський закінчив Томський університет з відзнакою у 1903 році. Тоді ж він розпочав роботу за фахом як земський лікар у селі Михайло-Лукашеве Олександрівського повіту. Повернувшись до міста у 1911 році, громадський діяч взяв активну участь у роботі Катеринославського товариства “Просвіта”, Товариства українських поступовців та “Сокола”. Водночас він виконував обов’язки ординатора-хірурга у Катеринославській громаді сестер милосердя. Подорожуючи Європою, він проходив навчальну практику в Італії, Німеччині та Швейцарії.
Під час Першої світової війни Юхим Павловський обійняв посаду лікаря перепрофільованого офіцерського лазарету у Катеринославі. Згодом стабілізація ситуації після Лютневої революції дозволила йому посісти місце заступника голови Катеринославського товариства “Просвіта”. Перебуваючи під наглядом нової влади, він зміг продовжити медичну діяльність у місцевих клініках у 1918 році. Найдовше фахівець затримався у лікарні заводу імені Петровського та 3-й робітничій лікарні.
У 1929 році Юхим Павловський був взятий під арешт за підозрою в антирадянській діяльності, спрямованій на послаблення соціалістичного уряду. Засуджений наступного року до 3 років заслання, він відбував покарання у селі Сандата Північнокавказького краю. Після повернення до рідної країни громадський діяч був вдруге ув’язнений на 6 років у виправно-трудових таборах. Отримавши копію диплома про вищу медичну освіту, він зміг працювати лікарем в одній з колоній.
Юхим Павловський намагався захистити родину від подібної долі, тому хотів продовжити роботу у таборі після закінчення терміну. Втім син громадського діяча допоміг йому повернутися в Україну, де він працював у Великій Білозерці та Біленькому до 1952 року. Помер він 18 травня 1956 року у Запоріжжі, де й був похований.
Значення лікарської та просвітницької діяльності Юхима Павловського
Юхим Павловський відіграв важливу роль у медичному та культурному русі нашого міста. Незважаючи на урядове обмеження його діяльності, він залишився вірним своїм поглядам та продовжив надавати лікарські та просвітницькі послуги нужденним. За свій внесок активіст був вшанований реабілітацією та перейменуванням вулиці у Дніпрі на його честь.
