28 Червня 2022

Євген Кучеревський – легенда дніпровського футболу

Related

Матуся для 40 діточок: як дніпрянка створила дитячий садок у Португалії?

Дніпрянка Анастасія із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на...

Як у Дніпрі бігуни збирали гроші на благодійність

Кожен українець вносить свій посильний вклад в загальну перемогу...

Благодійний проєкт: видавництво Дніпра збирає твори, які з’явились під час війни

Творчість поетеси з Бучі Інели Огневої надихнуло дніпровське видавництво...

Share

Євген Кучеревський – легенда дніпровського футболу. Про його професійний шлях і чим він запам’ятався дніпрянам, дізнаєтесь у нашому матеріалі на idnepryanin.

Юність та ігрова кар’єра Кучеревського

Євген Мефодійович народився у Херсоні 6 серпня 1941 року. У молоді роки знайшов себе не лише у футболі, а й у легкій атлетиці, встановивши юнацький рекорд зі стрибків у висоту – 196 см, який не могли побити півтора десятка років.

Свою професійну футбольну кар’єру розпочав у 17 років на позиції воротаря. Юний голкіпер дебютував за херсонський “Спартак” (нині “Кристал”). Далі грав за новокаховську “Енергію” та одеський “СКА”, потім виступав за миколаївський “Суднобудівник”, де досягнув найбільшого успіху в ігровій кар’єрі, дійшовши до півфіналу кубка СРСР. Завершив кар’єру у футбольному клубі “Авангард” із Жовтих Вод у 1972 році.

Перші кроки у тренерській кар’єрі

Через рік після того, як повісив бутси на цвях, Кучеревський вирішує почати тренерську роботу, очоливши футбольний клуб “Баштанка”. А тренерська історія з Дніпропетровщиною починається 1974 року, куди його призначають до тренерського штабу нікопольського “Колоса”, допомагати відомому Володимиру Ємцю та Геннадію Жиздику. “Колос” пройшов великий шлях: від звичайного аматорського клубу до претендента на потрапляння до Вищої ліги СРСР. Кучеревський був помічником Ємця та Жиздика 8 років. Після того, як їх покликали очолити “Дніпро”, Євген Мефодійович стає головним тренером нікопольської команди. Саме під час його тренерства вона досягає найвищих висот – посідає 3 місце у Першій Лізі СРСР. Причому варто зазначити, що амбітний колектив був серйозним кандидатом для потрапляння до Вищої Ліги. Але відставання від другого рядка на одне очко, а від чемпіонства – на три, та чиновники з Москви, які вважали, що такій команді з невеликого міста рано там виступати – не дозволили дійти до головної мети.

Золотий “Дніпро”

Після успіхів у Нікополі Кучеревський йде в миколаївський “Суднобудівник”, де пропрацював кілька років. У 1986 році Євгена звуть у тренерський штаб “Дніпра”, яким керував його вчитель Володимир Ємець. Але наприкінці 1896 року зірковий “Дніпро” (кілька років тому здобув золото чемпіонату СРСР) посідає 11 місце Вищої Ліги, такий результат дуже не сподобався керівництву клубу, і вони вирішують звільнити Ємця. На вакантну тренерську позицію призначається молодий і наразі недосвідчений Євген Кучеревський. Він не залишає своїх високих вимог до спортсменів, але вирішує зробити з гравцями серйозну психологічну роботу, яку не робив Ємець. Євген проаналізував помилки свого колеги, який давав мало волі на полі та за його межами, та успішно зміг їх виправити. Цікавий підхід позитивно вплинув на гравців дніпровського клубу. У футболістів по новому “засвітилися” очі, з’явився азарт і яскраве прагнення виходити на поле та досягати нових висот. Молодий тренер почав швидко давати успішні результати. У 1987 році Кучеревський у свій перший сезон дивує всіх, дніпровський колектив в результаті таких змін бере срібло. А за рік феноменально виграє чемпіонат СРСР! І це попри те, що на початку сезону в це ніхто не вірив, бо найбільші дніпровські зірки того часу – Геннадій Литовченко та Олег Протасов пішли до київського “Динамо”. Не можна не згадати й про великі успіхи на євро арені, де колектив із Дніпропетровська дійшов до 1/4 фіналу Ліги Чемпіонів (тоді він мав назву Кубок Чемпіонів), програвши португальській “Бенфіці” – фіналісту турніру.

Відхід з “Дніпра” та в’язниця у Тунісі

На початку 90-х Євген Кучеревський міг стати головним тренером національної збірної СРСР, його хотів там бачити легендарний Валерій Лобановський, який подав у відставку та тренерська рада спілки навіть проголосувала за його призначення. Але Федерація футболу СРСР вирішила по-іншому та призначила Анатолія Бишовця. Кучеревський працював у Дніпропетровську до 1992 року. Після нього встиг попрацювати в туніському клубі «Етуаль дю Сахель», дійшовши з ним до фіналу кубка Тунісу, після якого головного тренера довелося витягувати з в’язниці. Така цікава історія сталася внаслідок того, що енергійний Євген Мефодійович не був згоден з рішеннями арбітра і наприкінці поєдинку схопив того за горло.

Потім рік працював із молодими гравцями в олімпійській збірній Росії. Далі знову вирішив повернутись в Україну, і працює в “Суднобудівнику” кілька сезонів. Після невдалого останнього року в миколаївському клубі очолював російські клуби: “Арсенал”, “Ротор” та “Торпедо”, де скрізь зіткнувся з єдиною проблемою – нестачею фінансування, а в тульському “Арсеналі” ще була і додаткова проблема у великій кількості бразильців, які не змогли добре зігратися із російськими футболістами.

Повернення у Дніпро

У 2001 році Євген Мефодійович повертається до “Дніпра”. Зрозумівши свою помилку з легіонерами у попередньому клубі, у дніпровському колективі він вирішує створити сильну команду з молодих українських футболістів, що дуже відрізнялося від політики лідерів – “Динамо” та “Шахтаря”. База дніпровського клубу була у жахливому стані. Тому Кучеревський вимагав від спонсорів покращення інфраструктури, уперто доводячи її необхідність задля досягнення поставлених завдань. Керівництво команди його побажання виконали, побудувавши хорошу тренувальну базу у Придніпровську. Дніпровський клуб під тренерством Євгена Мефодійовича почав добре додавати та впевнено боровся за медалі Української Прем’єр Ліги. Варто також зазначити, що Кучеревський виростив багато молодих гравців: Руслан Ротань, Сергій Назаренко, Андрій Русол та багатьох інших, завдяки яким збірна України з футболу досягла історичного успіху, пройшовши до чвертьфіналу чемпіонату світу 2006 року.

У 2005 році залишає тренерський пост “Дніпра” і стає його спортивним директором.

На жаль, 2006 року Євгена Мефодійовича не стало. Він їхав на матч молодіжної команди і потрапив у страшну ДТП, лікарям врятувати тренера не вдалося. Він назавжди залишиться легендою. Його успіхи завжди пам’ятатимуть як любителі дніпровського футболу, так і звичайні жителі нашого міста.