Дніпропетровщина – славетний край з багатою історією. Саме тут з давніх часів відбувався потужний розвиток в області металургійної, оборонної, аграрної, ядерної промисловості. А місто Дніпро без перебільшення – є науковим, дослідницьким, культурним та інноваційним центром України. Але все це було б неможливим без талановитих видатних постатей, які народились та виросли на Дніпропетровщині. Дізнаємося більше лише про малу частину представників зі сфери науки, які народились і прославили наш рідний край. Далі на dnepryanin.
Андрій Зорін
Андрій Зорін народився 23 серпня 1933-го року в селі Мишурин Ріг, що в Дніпропетровській області. Видатний український вчений, фахівець в галузі гірничих наук, заслужений винахідник України, доктор технічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Дніпропетровський професор, академік Андрій Зорін – це ім’я відомо не тільки на всю Україну, але й далеко за її межами. Андрій Микитович став першовідкривачем в гірничій галузі. Все життя він присвятив дослідженню методів безпечного видобутку корисних копалин. Зорін першим відкрив метод безпечного виводу викидів метану із зони гірської розробки, який фахівці гірської справи без перебільшення називають номер №1 серед відкриттів в області сучасної гірничої справи. Напрацювання Андрія Зоріна дозволило врятувати життя сотні тисяч працівників гірничо-видобувної галузі. Окрім цього, Андрій Зорін відкрив закономірність і в медичній галузі.
Поглиблене вивчення медичної галузі відбулося для вченого випадково. Під час відвідування стоматолога Андрію Зоріну випадково пошкодили гайморову порожнину. Лікар попередив, що ймовірно розвиватиметься гайморит через те, що пломба не бактерицидна. Зоріна це дуже здивувало і науковець почав шукати шляхи розв’язання проблеми. Андрій Микитович згадав про бішофіт, який застосовується і в гірничій справі, і в медицині. Він почав досліджувати його властивості і шляхом великої кількості проведених експериментів було виявлено цілу низку корисних властивостей даного матеріалу. Після безліч проведених досліджень зі своїм творчим колективом були запропоновані нові методи використання бішофіту в медичній галузі.
Крім наукової роботи Андрій Зорін вів активну педагогічну діяльність в Дніпропетровській Гірничій Академії (нині НТУ “Дніпровська Політехніка”) на кафедрі підземної розробки корисних копалин.
На рахунку вченого понад 140 винаходів, 20 монографій, 300 наукових робіт. За свої наукові досягнення вченого відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки, нагрудним знаком “Шахтарська слава” (I,II, III ступеня), грамотами Верховної ради України та Президії Академії наук України. Окрім цього, вчений удостоєний бронзової медалі “За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР, медалі “За заслуги в справі винахідництва” та багато інших почесних відзнак.
Євген Іванович Репетя
Євген Репетя – винахідник, інженер, ракетобудівник. Народився чоловік 6 травня 1937-го року в місті Харків, але закохався в місто Дніпро і в КБ “Південне” так сильно, що після завершення практичного навчання вирішив продовжити працювати в проєктному відділі та створювати зразки ракето-космічної техніки.
У 1961-му році Євген Іванович очолив Раду Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів підприємства (на той час всі назви і абревіатури вживалися виключно російською мовою, ВОИР). Вперше Євгеном Івановичем було впроваджено структуру Ради, побудовану за виробничим принципом, задіюючи всі передові знання та можливості інженерно-технічного складу працівників. Завдяки активній роботі Ради запроваджувалися професійні школи, гуртки, інститути з винахідництва. Це стало підґрунтям для розвинення винахідницького мислення серед більшої кількості інженерно-технічних робітників.
З 1991-го року Євген Репетя очолював патентно-дослідницький відділ КБ “Південне”. З цього моменту почався зоряний час для становлення винахідництва на підприємстві. Завдяки злагодженій роботі патентно-дослідного відділу і Ради ВОИР підприємство виховало близько 2500 винахідників, на рахунку яких понад 8 тисяч винаходів. З цієї кількості близько 3 тисяч вдалося запровадити у вироби конструкторського бюро та інших підприємств в цієї галузі.
Впродовж 20 років (1971-1991) Євген Іванович Репетя ділився своїми знаннями на курсах підвищення кваліфікації, в школі творчості КБ “Південне”, в інституті патентознавства, на вищих патентних курсах.
6 листопада 2001 року Дніпропетровською радою ВОИР разом з Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою була створена Регіональна суспільна “Академія досліджень та винахідництва” (вперше в Україні та СНД). Головною метою Академії було сприяння впровадження винаходів в різних галузях. Президентом Академії було обрано Євгена Репетю.
Наукова діяльність Євгена Репеті, пов’язана з винахідництвом при створенні об’єктів техніки, практично породила нову науку, яку він сам називав “Евронавтикою” – наука пілотування думок. Але ця наука, створена в КБ “Південне” наразі не має офіційного визнання.
Винахідник знаходиться на пенсії, пише книжки про свою роботу в КБ “Південне”. За свою віддану трудову діяльність Євген Іванович нагороджений знаком ВЦСПС «За впровадження винаходів в народне господарство СРСР в 1974–1975 гг.»., медаллю ім. Ю. Кондратюка, медаллю «Творцеві БЖРК», медаллю «ФКА РФ ім. В.М. Ковтуненка».
Едуард Фукс
Едуард Карлович Фукс – видатний криворізький геолог, гірничий інженер, двічі репресований у 1930-х роках. На Криворіжжі він почав працювати з 1897-го року і саме тут проявив всі свої здібності. Едуард Карлович так захопився геологією залізорудних родовищ, що залишився в Криворізькому басейні на все життя.
Едуард Фукс – неординарна людина, визнаний фахівець найвищого рівня, який все своє життя присвятив організації й розвитку геологічної справи в Криворізькому басейні. Його ім’я довічно вписано в історію розвитку гірничодобувних підприємств, Криворізького національного університету, науково-дослідних і проєктних інститутів Кривбасу.
Петро Васильович Швидько
Петро Васильович Швидько – видатний вчений у сфері гірничих наук, інженер, винахідник. Кандидат технічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор 55 винаходів.
Петро Васильович закінчив Дніпропетровський гірничий інститут в 1971-му році, після чого працював у научно-дослідному секторі гірничого інституту. З 1999-го року працював генеральним директором концерну “Південруда”. З 2008-го року обіймав посаду генерального директора державного концерну “Ядерне паливо”.
В травні 1986-го року отримав позитивне рішення на власний винахід щодо способу великотоннажного захоронення радіоактивних відходів. За покликом душі виказав бажання бути в епіцентрі ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Петро Швидько відпрацював в епіцентрі аварії 1500 годин, де витримав опромінення в понад 100 рентгенів. За час понаднормової роботи в зоні ліквідації наслідків “техногенної катастрофи” Петро Васильович розробив багато винаходів: пристрої дезактивації, які працюють за допомогою енергії ракетного палива; високотехнічні телекомунікаційні моніторні троси для дезактивації покрівель і приміщень ЧАЕС.
Багато цікавих ідей і розробок пов’язано з ім’ям – Петра Васильовича Швидько. Всі вони мали підґрунтя для реалізації головної мети – заміна людей на найнебезпечніших ділянках робіт технічними засобами. На жаль, у 2014-му році цієї видатної людини не стало, проте молоде покоління нашого краю повинно пам’ятати про цього талановитого вченого, відданого сина України!