20 століття для української хірургії стало періодом професійного розподілу за спеціалізаціями. Саме у цей період відбувалося становлення Віталія Левенця – лікаря-ортопеда та травматолога з Дніпропетровська. Як провідний медик, він зробив важливий внесок у формування державного лікарського середовища завдяки впровадженню у вітчизняну систему артроскопії, ударно-хвильової терапії та інших інноваційних методик. Далі на idnepryanin.com.
Ранні роки та медичне становлення Віталія Левенця
Віталій Левенець народився 27 травня 1930 року у Дніпропетровську. Його фаховий шлях розпочався з навчання у Московському державному медичному інституту імені Сталіна. Здобувши освіту у 1954 році, він реалізував здобуті знання у діяльності реабілітолога та хірурга-травматолога у Казахстані. Під час перебування за кордоном юнак також продемонстрував себе як вправного спортсмена завдяки високим результатам у баскетбольній команді.
Повернувшись у рідну країну у 1956 році, Віталій Левенець став студентом клінічної ординатури Київського інституту травматології та ортопедії. Після закінчення навчання випускник посів місце першого у світі хірурга, який виконав трансплантацію суглобової поверхні головки стегна. Згодом інноваційна лікарська діяльність дозволила йому здобути науковий ступінь кандидата медичних наук у 1963 році. Після цього досягнення медика були нагороджені запрошенням на посаду керівника окремої клініки Інституту травматології та ортопедії.
У наступному році Віталій Левенець продовжив свою справу як доцент у Київській медичній академії післядипломної освіти імені Шупика. Пізніше він успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У 1974 році учений очолив хірургічний факультет Національної медичної академії. Згодом його професійні обов’язки поширилися на посаду голови відділу травматології та ортопедії. Подальше кар’єрне просування медика у навчальному закладі відобразилося у його проректорській діяльності з лікувальної роботи у 1983 році.
У 1999 році Віталій Левенець став головою Української асоціації спортивної травматології, хірургії коліна та артроскопії. Всеукраїнська громадська організація дозволила провідним медикам колективно працювати над вдосконаленням методів діагностики та лікування. У 2001 році її засновник доєднався до наукових досліджень Національного університету фізичного виховання і спорту України. Незабаром він створив та очолив Центр спортивної травматології при освітньому закладі. Серед клієнтів його представників протягом кількох років були члени збірних Олімпійських команд України.
Після виходу на пенсію у 2013 році консультації Віталія Левенця продовжували мати попит серед його колег та колишніх пацієнтів. Помер він 6 березня 2020 року у Києві та був похований на Звіринецькому кладовищі.
Значення та визнання наукової діяльності Віталія Левенця
Дніпропетровський медик Віталій Левенець відіграв важливу роль у розвитку лікарського середовища нашої країни. Його літературний доробок налічує понад 500 наукових робіт, серед яких “Внутрішні пошкодження колінного суглоба”, “Комплексне лікування ревматоїдного артриту”, “Переломи шийки стегна” та інші. У співпраці з провідними медиками він винайшов ортопедичний апарат, функціонально-коригувальний прилад, фіксатор хребта, прилад для дренажу, прилад для остеосинтезу тощо. За свою діяльність науковець був нагороджений званням заслуженого діяча науки та техніки УРСР, Державною премією України в галузі науки та техніки та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
