3 Лютого 2023

Шлях від ЦУМу до смерті: трагічна історія для 11 тисяч євреїв під час Другої світової війни в Дніпрі

Related

Чемпіон світу з кікбоксингу: В’ячеслав Дубінін родом з Дніпропетровщини

В’ячеслав Іософич Дубінін народився 11 червня 1949-го року в...

Майстер парашутного спорту України: незламна Лідія Олефірова родом з Дніпропетровщини

Лідія Іванівна Олефірова  народилася 24 квітня 1935-го в Дніпропетровській...

Історія започаткування банку крові в Дніпропетровській області

Ще з довоєнних часів на Дніпропетровщині існувала система служби...

Share

Ця подія в історії тодішнього Дніпропетровська стосується Другої світової війни, коли велика за площею територія була окупована німецькими військами. Із 1941-го року по 1943-й рік було окуповано й наше місто. Про одну із подій того часу, що стосується єврейського населення читайте далі на idnepryanin

“Бабин яр” посеред Дніпропетровська

Ця подія бере свій початок 13 жовтня 1941-го року – того дня німецький начальник поліції створив відповідний наказ, за яким єврейські родини, які проживали у Дніпропетровську, мали зібрати всі свої речі та негайно прибути до проспекту Карла Маркса (тодішня назва проспекту Дмитра Яворницького), а саме до будівлі Центрального універмагу. Родичі єврейських родин сподівалися на те, що їх силоміць змусять покинути окуповані території або направлять в гетто. Проте на євреїв очікувала справжня посмертна хода. 

Із головного універмагу в Дніпропетровську було сформовано нескінченні великі колони із євреїв, за наказом німецького начальника поліції їх було направлено шляхом смерті. Кінцевою зупинкою на шляху став Ботанічний сад, на території якого до 11 тисяч євреїв були безжально розстріляні. Живим із посмертного місця вийшов лише один восьмирічний хлопчик, завдяки цьому світ дізнався обставини безжальних розправ. З тієї події він став головним свідком, який на власні очі бачив розправу над євреями.

На окупованих землях Дніпропетровщини у період Другої світової війни та німецької окупації із 1941-го по 1943-й рік вела свою роботу ейнзацгрупа “С”. Саме цьому підрозділу фашистських військ було наказано розстріляти більшість єврейських сімей, які були доставлені до території Ботанічного саду.

Виконання наказу німецького начальника

13 жовтня 1941-го року німецьким начальником поліції було видано наказ гестапо у Дніпропетровську. За ним німецькими військами було зібрано від 10 до 12 тисяч людей єврейської національності із їхніми особистими речами. В них гітлерівці забрали усе цінне майно, що вони мали при собі. Пізніше були сформовані невеликі групи по 8 осіб, і такими колонами під наглядом пильної охорони вони направлялися у середину Транспортного інституту.

Пам’ятний знак на фасаді будівлі ЦУМу. Джерело фото: https://www.facebook.com/groups/421334225037372

Групи загалом складалися із малолітніх дітей, жінок та людей літнього віку. Жертв наказу фашистського командування буквально виривали з рук (грудних та маленьких дітей), яких вбивали в присутності матерей. У цього ж командування поліції була мета щодо приховування свого військового злочину – на наповнений яр трупами євреїв було розсипано шар землі та насаджено молоді саджанці дерев. В результаті трьохрічної окупації нашого міста, жертвами таких наказів стало більше ніж 25 тисяч мирного населення та окремо ще 30 тисяч полонених військовослужбовців. 

Із самого першого дня панування нацистів на землях Дніпропетровської області почалися суттєві військові злочини: катування, грабежі та вбивства серед міського населення тодішнього Дніпропетровська. Найтяжче ці роки проживали представники єврейської національності: ті євреї, які носили на рукаві білу пов’язку з зіркою із шістьма кінцями не мали змоги отримати питну воду з водопровідної колонки, а через постійні знущання не могли спокійно вийти на вулицю. А пізніше сталася й велика трагедія із розстрілу до 11 тисячі євреїв…

В цілому варто відмітити, що трагедія для громади євреїв на території Наддніпрянщини є одним із епізодів страшного геноциду, який тоді був організований гітлерівським фашизмом у ХХ сторіччі. Все це доповнює історичну правду життя євреїв у ті важкі часи, один із епізодів Голокосту.

13 жовтня є днем пам’яті та скорботи. Треба пам’ятати про трагедію того століття та в жодному разі не забувати про це. 

.,.,.,.