Німецька діаспора в Катеринославі є важливим пластом в історії всієї Наддніпрянської території. Вони були етнічною меншиною, яка проживала переважно на нашій території. Проте далі в публікації на idnepryanin буде більш детально розповідатися саме про німців-менонітів.
Така діаспора людей в тодішньому Катеринославі складалася із чималої кількості. Значна частка громадського населення за свій час зробили вагомий внесок у розвиток майбутнього нашого міста. Серед німців-менонитів були губернатори, архітектори, хірурги, підприємці та ремісники.
Німці – це меноніти Катеринославу
Етнічні німці почали проживати на території сучасної України у XVIII сторіччі за особистим запрошенням Катерини ІІ до країни. Приїжджали німці із таких князівств, як Рейнланд, Пфальц, Швабія, Баварія тощо. Більшість із цих підданих вирішили для себе зупинитися саме на Наддніпрянській території, тож ці люди осідають тут та починають створювати власні невеликі поселення.
В більшості випадків до територій нашої губернії прибували звичайні селяни та ремісники етнічно-німецького походженням. Проте превелике бажання переїхати до теренів Наддніпрянщини мали й аристократи, які вступали до нашої армійської служби. Так, вони ставали полководцями та стратегами для нашої сторони.
Після заснування Катеринославу, німецька діаспора стала переїжджати і до нас. Велика кількість фахівців серед німецького етносу почали брати активну участь у становленні міста. Найбільш відомі з них є губернатор Петро Берг, Отто Франк, Андрій Пеутлінг, проєктувальник Карл Пальшау, Штаунберг, Мерц та інші.
Німецька землеробська колонізація
Німецька колонізація, за якою вони працювали у господарській справі при Катеринославській губернії розпочалась у 80-х роках XVIII століття. Звичайні німецькі переселенці оселилися у наші райони на пільгових умовах: за гарантом їм надавалося право вільного віросповідання, їх звільнили від рекрутської та постійної повинності. Такі люди могли скористатися одноразовою допомогою від держави у грошовому еквіваленті, їжі та матеріальній забезпеченості, родинам надавалися земельні наділи, а в цілому люди звільнялися від сплати податків на 10 років.
На таких умовах від держави станом на 1789-й рік до Катеринославської губернії переїхало 228 родин прусських менонітів. 1790-го року закінчилося облаштування 8 таких менонітських колоній. 1789-го року німці-переселенці зі Східної Пруссії вирішили заснувати під Катеринославом селище Ямбург. Станом на 1793-й рік в цьому селищі перебувало 485 чоловіків та 479 жінок.
1793-го року в районі сучасного Новомосковську один із менонітів заснував нове село – Кронсгартен. Німецькі переселенці 1789-го року на початку наступного століття створили деяку кількість “Дочірніх” колоній. Такими були у 1803-му році селища Бурвальде та Нижня Хортиця, а в 1809-му році – Нейостервік і Кронсталь. Німецькими поселеннями також були Кронсгартен (частина Підгороднього), Фишерсдорф (нині Рибальське, Червоноармійськ).
Одне із таких селищ Йозефсталь (нині Самарівка) став справжньою процвітаючою німецькою лютеранською колонією. Станом на 1903-й рік було відомо, що в цьому населеному пункті налічувалось 108 дворів, а загалом було прописано до 1800 людей. Поруч була споруджена школа, яка була розрахована на 150 дітей, працювало два млини для простого помелу, каменоломня, цегельний та черепний завод, були й мануфактурні та чорно-бакалійні лавки.
Пізніше розпочався період занепаду таких колоній на Катеринославщині. Почалось панування світової колективізації, через що змінився традиційний світоустрій. Також на це вплинула подія 1932-го року, коли через введення в роботу Дніпровська ГЕС територія Наддніпрянщини була частково затоплена. Історія німецьких діаспор повністю зупинилась через активні бойові дії в ході Другої світової війни. Колонії потрапили під ворожий артилерійський вогонь, через що була зруйнована численна кількість споруд.
У післявоєнний час життя тут відновилося, а до сьогоднішніх днів місцевість стала називатися Самарівка. На території, де раніше розміщувалася одна із численних німецьких колоній, до 20-х років ХХІ століття розміщується приміське селище та дачний масив, в якому майже не лишилось згадок про минулий побут та культуру німецької діаспори.
