28 Червня 2022

Містяни, на честь яких названо вулиці Дніпра

Related

Матуся для 40 діточок: як дніпрянка створила дитячий садок у Португалії?

Дніпрянка Анастасія із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на...

Як у Дніпрі бігуни збирали гроші на благодійність

Кожен українець вносить свій посильний вклад в загальну перемогу...

Благодійний проєкт: видавництво Дніпра збирає твори, які з’явились під час війни

Творчість поетеси з Бучі Інели Огневої надихнуло дніпровське видавництво...

Share

Наше місто відоме величезною кількістю вулиць. Які вулиці були названі на честь відомих міських особистостей – дізнаєтесь у нашому матеріалі на idnepryanin.

Дмитро Яворницький

Яворницький Дмитро Іванович народився 1855 року. Він найбільше відомий в історичній діяльності, опублікував 50 наукових праць про дослідження запорізького козацтва. Як археолог увійшов в історію, хто першим, хто зміг провести систематичні розкопки та вивчити археологічні пам’ятки нашого Придніпров’я.

У 1902 році створюється Обласний музей, директором якого стає Яворницький. Варто відзначити, що велику кількість експонатів він придбав за свої гроші, зробивши величезний внесок у розвиток музею. Наприкінці 1910 року в Мануйлівці (Мануйлівський проспект) відкривається будинок «Просвіти». Яворницький був однією з головних осіб у діяльності «Просвіти».

На честь Дмитра Івановича названо не лише музей ім. Яворницького, але й наш головний проспект, який має довжину 4,8 кілометра. Широкий за розміром майже по всій магістралі посередині ходить перший трамвай, а з боків з двох смуг розташована автомобільна дорога, дерев величезна кількість, що дає гарну тінь. Не треба забувати й про підземелля, де розташовані тунелі недобудованого метрополітену.

Олександр Поль

Олександр Миколайович Поль є одним з найвидатніших людей нашого міста. Напевно, він зробив більше, ніж будь-хто інший для Катеринославщини. Варто сказати, що Олександр Михайлович змінив Катеринослав до невпізнання, адже до його правління наше місто виглядало не в найкращому образі. Починаючи з молодості, Поль займає активну громадянську позицію. Завдяки цьому з 1866 по 1883 роки обирався гласним губернського земства від Верхньодніпровського повіту. Збудував залізницю і вокзал у Катеринославі.

Як результат, у період з 1885 р. по 1900 р. населення нашого міста різко збільшилося з 47 тисяч до 180 тисяч осіб! Жителі дуже захоплювалися Олександром Миколайовичем, на його честь ще за життя хотіли поставити пам’ятник.

Подобався він не лише Катеринославу, а й мешканцям Кривого Рогу, адже саме завдяки йому у місті з’явилася гірнича промисловість.

Не менш активно займався і археологічною діяльністю, як і його молодий колега – Дмитро Яворницький, проводивши розкопки по всій території Запорізької Січі.

Судячи із тверджень мера Бориса Філатова, то в управління міста, наш захід бере приклад зі свого земляка – Олександра Поля.

У нашому місті давно існує маленька вулиця Поля. Міська влада вважала, що для великого діяча цього справді дуже мало. І після “декомунізації” відомий нам проспект Кірова перетворився на проспект Олександра Поля.

Олесь Гончар

Гончар Олександр (він же і Олесь) Терентійович – народився в селищі Ломівка (зараз це територія Ломовського (до перейменування – Фрунзенського) житлового масиву), у 1918 році. Гончар був відомим українським громадським діячем, публіцистом та письменником. Його знає кожний українець.

Олександр почав навчатися у Ломівці. Вже в юності після закінчення школи переїжджає до Харкова, навчається журналістики у Харківському технікумі імені Миколи Островського. Після його закінчення повертається знову до нашого міста і працює вчителем.

У 1937 році Гончар почав розміщувати свої невеликі твори у виданнях «Піонерія», «Молодий більшовик», «Комсомолець України», «Літературна газета». Через рік вступає до Харківського університету на філолога, під час навчання публікує новели «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та «Орлятко». У 1941 році йде добровольцем на фронт. Після закінчення Другої Світової Олесь повертається до Дніпропетровська, продовжуючи навчання у Національному Університеті. Головна подія відбувається у його професійній кар’єрі, він починає над романом «Знаменосці» – «Альпи». Доля знову розлучає Гончара з містом на Дніпрі, його роман помічають у Києві, куди він і переїжджає, починається динамічний підйом кар’єри. Випускає безліч повістей, новел. 1959 року стає головою Спілки письменників України.

У 1960 році відкривається нова сторінка в кар’єрі Гончара завдяки роману «Людина та зброя», який отримав нагороду Національної премії України імені Шевченка.

У 1963 році виходить твір “Собор”, у якому згадується Троїцького собору Новомосковську. Але твір в СРСР заборонили, ним був незадоволений Ватченко (Перший секретар Дніпропетровського обкому КПРС), побачивши себе в негативному образі, доповів про це Брежнєву.

Наприкінці кар’єри активно займався громадською діяльністю. Крім Спілки письменників, виступів на різних з’їздах, що випускає біографічні книги, був кандидатом у члени ЦК КПРС.

У нашому місті, на його честь названо не лише Національний університет, а й вулицю. Вона тягнеться від Національного технічного університету Дніпровська Політехніка до вулиці Гусенка.

Андрій Фабр

Фабр Андрій Якович був губернатором Катеринославщини з 1847 по 1857 рік. Почав він кар’єру в дуже молодому віці, у 15 років – з посади звичайного службовця Таврійської казенної експедиції.

Через 5 років йде стрімко вгору кар’єрними сходами, Фабр стає головним форштмайстером, якщо простими словами, то це доглядач лісів по всій території Таврійської губернії.

У 1819 році вступив на службу в канцелярію Таврійського цивільного губернатора «для ведення слідчих справ». Став знаменитий не лише своїми справами, а й, наприклад, як борець з епідеміями. Надалі став правителем канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора князя М.С. Воронцова. Фабр служив чесно, не став багатим, не залишивши слід у будь-якому прояві корупції.

У 1847 році стає губернатором. Йому дуже сподобалося займатися благоустроєм міста, особливо реконструкцією центральних вулиць. На честь Андрія Фабра довго не було в нашому місті вулиць, доки 2016 року не перейменували вулицю Сєрова на Фабра, яка знаходиться біля парку Глоби (від проспекту Яворницького до Проспекту Пушкіна).

Лев Писаржевський

Писаржевський Лев Володимирович був відомим хіміком. Народився 1874 року в Кишиневі. Його історія з нашим регіоном бере початок у 1913 році, коли він починає працювати у Гірському університеті. А 1924 року стає ректором Гірського інституту. Згодом створює Український інститут фізичної хімії.

Вивчав термодинаміку в розчинах та їхню реакцію. Запропонував теорію про рівноважні електродні процеси і започаткував електронну теорію про гетерогенний каталіз. Також саме він відомий як популяризатор науки.

У 1930 році Писаржевського обирають до Академії наук СРСР у секції фізико-математичних наук.

На його честь названо вулицю та парк.