В період Першої світової війни Катеринославщина була прифронтовою губернією, тож була велика необхідність у створенні міцного плацдарму для наших поранених військових, яких направляли сюди прямо з передових позицій фронту. У роки війни в Катеринославі була створена і тривалий час працювала певна система соціальної допомоги бійцям і медична реабілітація для них. Далі на idnepryanin.
Головною проблемою під час активних бойових дій на передових позиціях війни завжди був значний ріст кількості поранених бійців (серед складу бригад) або мирного населення. В найгіршому такому випадку, поранення супроводжувалися комплексом травм і тілесних ушкоджень, із якими люди не зможуть повернутися до свого звичайного життя.
Через це в роки як і Першої, так і Другої світової війни органи місцевого самоврядування та на державному рівні зіштовхнулись з суттєвою проблемою у кількості поранених, які потребували не лише соціальної опіки, а й якісного проведення лікувальної справи, аби не зріс показник інвалідності серед військових та цивільних осіб.
Медичний виклик Катеринославу у 1914-му році
Із викликом у необхідній якісній лікувальній справі, аби допомагати військовим та цивільним людям зіштовхнувся Катеринослав у 1914-му році. Тоді розпочалася Перша світова війна, яка стала одним із наймасштабніших та найкровавіших воєнних конфліктів, який супроводжувався битвою країн Антанти та Троїстого союзу. На державному рівні у 1914-му році приймається рішення створити “медичний плацдарм” у Катеринославі для лікування поранених з фронту.
Катеринославська губернія, яка на тот період часу вже мала міцну систему охорони здоров’я, в самому місті функціонували спеціалізовані заклади середньої медичної освіти та медичні установи Червоного Хреста, почала своє перетворення на медичний центр, де лікували всіх постраждалих. Розпочався новий період у історії, у часи якого з’явилася необхідність у швидких адміністративних діях у вдосконаленні лікувальної справи міста.
Ще в серпні 1914-го року коли війна тільки набирала обертів, влада Катеринославської губернії розглядала необхідність надання матеріальної та соціальної допомоги для солдатів із сильними пораненнями, через які людина скоріш за все втратить працездатність. Також було визнано доречним заснування в нашому регіону закладу соціальної допомоги та медичної реабілітації для тих людей, які із початком Першої світової отримали певні втрати або постраждали. Варто зауважити, що із кінця 1914-го та початку 1915-го року почався ріст солдатів-інвалідів, які потребували в нашій губернії медичного втручання.
1915-й рік: удосконалення системи медицини в Катеринославі
В той час в підпорядкуванні Катеринославського земства було й місто Маріуполь (до 20-х років ХХІ століття місто знаходиться в складі Донецької області). Тут в наступному році організували навчально-ремісничий притулок, потужності якого доходили до 100 осіб в один період, а в 1916-му році було організовано збільшення число місць в реабілітаційній. Сюди привозили особливо потребуючих у негайній медичній допомозі поранених людей.
Того ж 1915-го року продовжилися роботи над покращенням лікувальної справи Катеринославу. Так, у ході медичної реабілітації зокрема військових, які виконували надважкі задачі командування на передових позиціях, приводили в фізичну форму у реабілітаційному центрі. Тут для них при необхідності надавався притулок та систематична допомога, а також в якому особи були під пильним наглядом медичного персоналу.
Продовжувалися роботи земської губернії над покращенням системи охорони здоров’я на Катеринославщині. Так, проводилася розробка практики комплексної та потужної організації додаткового лікування та реабілітації для цивільних осіб та військових. За планом цього проєкту у медичних закладах нашого міста для потребуючих організовували патронажний догляд, який був орієнтований на перебування за умови постійного медичного нагляду.
В той же час із вже існуючими проблемами в губернії склалася ситуація, яка потребувала введення в медицину Катеринославській губернії соціальної адаптації та загального медичного забезпечення. Таким чином в 1915-му році при Катеринославській санітарній раді створили спеціальну комісію, функція якої полягала у роботі над організаційними та фінансовими проблемами медицини регіону. Комісія Придніпровської території зосередилася на загальних проблемах щодо створення притулків для сильнопоранених людей, які особливо потребували таких.
1916-й рік: великий з’їзд земських чиновників Катеринославу
В 1916-му році проводився черговий з’їзд земських установ, під час якого проводилося обговорення медичного забезпечення усієї губернії. Земські лікарі привернули увагу до того факту, що для поранених, які привозилися сюди із передових позицій фронту, треба було організувати в Катеринославі заклад, в якому проводилася б медична корекція та медикаментозна підтримка.
Того ж року земська управа обговорювала питання ситуації, яка склалася на той час. Тоді Катеринославською владою було вирішено збільшити обсяги фінансування для спеціальних медичних установ, які проводять лікувальну справу. Разом із цим було передбачено збільшення потужностей кожної лікарні та реабілітаційного центру регіону, тобто загальної кількості ліжок в них. Для цього було ініційовано кілька проєктів, в рамках яких було спорудження додаткових корпусів для медичних закладів, зокрема так була розширена Катеринославська психіатрична лікарня, яка розташована на Ігрені.
Обговорювалася й ситуація технічної та службової інфраструктури всього Катеринославу. Вона потребувала негайного розширення, адже в період Першої світової війни зберігалася тенденція на збільшення загальної кількості технічного та медичного персоналу, а разом із цим і зростали потреби щодо нарощування фінансування комунальної роботи.
Розглядався й загальний стан всієї системи охорони здоров’я Катеринославського повіту. Земськими чиновниками було привернуто увагу до питання організації медичних установ: через активні бойові дії медицина регіону була перетрансформована для міцного медичного плацдарму, тож після завершення війни регіону було складно повернутися до звичайного життя. Обговоривши ці питання, земські установи прийшли до висновку про необхідність виділення додаткових коштів на фінансування та утримання спеціальних відділень в місті.
1917-1918-ті роки: кінцеві роки війни та криза в країні
У 1917-му році Катеринославська управа вирішила почати розробку фінансового кошторису, в рамках якого повинно було проводитися будівництво додаткових медичних установ в регіоні. Для ефективної роботи цього закладу повинно було привернуто достатню кількість медичного персоналу, саму установу повинні були обладнати якісними інструментами для проведення лікувальної справи, а загалом в притулку мали б панувати покращені умови для утримання цивільних осіб та військових.
За планом у наступному 1918-му році мала б продовжуватися активна фаза покращення медицини в регіоні, проте по всій країні розпочався суттєвий криза: життя стало соціальним катаклізмом, по всій країні панував безлад при державній владі, а в Катеринославському губернському земстві – дефіцит бюджету.
