Лідія Іванівна Олефірова  народилася 24 квітня 1935-го в Дніпропетровській області, а саме в селі Межиріч Павлоградського району. Цей талант України родом з Дніпропетровщини є багаторазовою чемпіонкою світу, Європи та своєї рідної країни, а також професійною парашутисткою. Жінка свої ювілейні дні народження святкувала під відкритим куполом парашуту. Далі на idnepryanin.

Лідія Олефірова родом з Павлоградського району Дніпропетровської області, який зокрема також має велику історію. Тут народилося багато обдарованих та талановитих людей, які стали відомими, в цей список відноситься й Лідія Іванівна, яка має власну колекцію медалей: рекордсменка світа є володаркою 30 золотих (3 з яких є нагородами міжнародного рівня), 2 срібних та 1 бронзової медалей. 

Хоча професійна парашутистка вже в літньому віці, вона продовжує залишатися такою активною, як і колись в молоді роки. Вона не припиняє своїх спроб із кожним днем тільки перевершувати себе, підкорюючи українське небо! Власні ювілейні дні народження у 70, 75 та 80 років Лідія Олефірова святкувала під відкритим куполом: здійснювався стрибок в тандемі з професіональним інструктором з висоти до 4,2 тисячі метрів. 

Дитинство та дорослішання в Павлоградському районі

Своє дитинство Лідія Олефірова проводила у рідному мальовничому селі Межиріч, що біля Павлограду. В 1939-му році розпочалася Друга світова війна, тоді Ліді було всього лише 4 роки. В колі близьких людей дівчинці вдалося пережити окупацію німецьких військ: протягом років вона спостерігала за звірствами фашистів та за їхніми військовими злочинами. Батьки дитини продовжували працювати у власному населеному пункті, а вже 6-річна Ліда пішла до місцевої школи. У стінах закладу вона набула допитливості, непосидючості та відчайдушності. Пізніше вона з батьками переїжджає до самого міста Павлоград.

В Павлограді родина живе поруч із школою, в якій був спортивний зал. Саме в ньому маленька Лідія вперше побачила справжнє спортивне обладнання, яке використовуються у різних видах спорту. Дівчинка з великим ентузіазмом береться за бігові доріжки, навісні кільця, бруси і канат, зацікавлюється грою у волейбол та баскетбол. Спритність та сміливість дівчинки помітив учитель фізкультури – коли Лідія Олефірова навчалася у п’ятому класі, він запропонував їй опановувати гімнастику. В ній вона і знайшла власне покликання: перші успіхи та досягнення дівчинки не змусили себе довго чекати!

Вже у віці 12-ти років Лідія Іванівна взяла участь у республіканському змаганні зі спортивної гімнастики, в якому змогла отримати призове місце, юна гімнастка поступилася лише киянській дівчині Ларисі Латиніній. Навчавшись лише у восьмому класі, майбутня професійна спортсменка змогла успішно скласти нормативи цілого майстра спорту зі спортивної гімнастики! Побачивши в дівчинці великий потенціал, Дніпропетровський фізкультурний технікум запрошує її до навчання у саме місто, де в неї і розпочалося справжнє доросле життя.

Великі успіхи дівчинки в Дніпропетровську

В тодішньому Дніпропетровську вона починає серйозні тренування до професійного спорту гімнастики. Вона навчається у стінах Дніпропетровського фізкультурного технікуму, на першому курсі якого молода спортсменка отримує перший розряд в гімнастичного напрямку. На другому курсі вона успішно складає задані нормативи майстра спорту з гімнастики. 

Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/

Містом проходить новина, що Дніпропетровський аероклуб оголосив набір дівчат, які готові професійно підготуватися до цього виду спорту. Дівчина, дізнавшись про цю новину, швидко та безсумнівно змінює вектор власного спрямованого майбутнього. Лідія Олефірова поспішає до аероклубу, в якому після оцінки журі отримує відмову на вступ. Аргументувалося це тим, що дівчина не підходила під типові стандарти: мала зріст всього 1,48 метрів і вагу до 42 кілограмів.

Проте вона вирішила для себе, що так швидко здаватися не збирається: вона продовжує відвідувати заняття, адже її душа рветься до небес! Юна Лідія відпрацьовує власні навички та досвід у аеропарашутингу, і врешті-решт її тренер Іван Феришин дозволяє виконати стрибок! Дитяча мрія ентузіастичної Лідії здійснилася: бажаний перший стрибок із парашутом став для неї однією з найголовніших подій у всьому її житті. Коли дівчинка закінчила виконання, її тренер був вражений майстерними здібностями під час стрибка. 

1954-го року Лідію, яка лише нещодавно здійснила свій перший стрибок у житті, запрошують на участь на Чемпіонат України з парашутного спорту. Не сумніваючись у собі, спортсменка відправляється у подорож: виконавши бездоганні стрибки в порівнянні із іншими титулованими парашутистками, жінці вдається стати абсолютною чемпіонкою України!

У 1956-му році її запрошують на участь до чемпіонату всього Радянського Союзу у Москві, де Лідії Іванівні вдається встановити всесоюзний та навіть світовий рекорд із напрямку точного приземлення з висоти понад 1 тисячу метрів. Доповнило її успіх відмінно виконаний груповий стрибок із затримкою парашута, який здійснювався на висоті понад 11 тисяч метрів, в той же час до 10 тисячі метрів вона летіла, не розкриваючи парашуту. 

Того ж року Лідія Олефірова стала учасником групи висотників, в якій спортсмени виконують стрибки зі стратосферної лінії. Під час здійснення одного з таких командних стрибків, Олефірова встановлює ще один світовий рекорд! Умовою встановлення такого був спеціальний хутряний комбінезон, проте необхідного розміру для жінки не було в наявності, тож прийшлося робити на замовлення, а в завершеній роботі до всього цього було укорочено лямки парашутів. 

Чемпіонка світу та Європи в 23 роки

Найголовніша подія у житті Лідії Олефірови відбулася у віці 23-ох років у 1958-му році, в місті Братислав. Там вона брала участь у складі збірної Радянського Союзу на чемпіонаті світу та Європи! Ніхто тоді, навіть Лідія не знала, що перемога на такому змаганні не лише стане значним досягненням у всій спортивній кар’єрі спортсменки, а ще й принесе інвалідність…

Все розпочалося із виконання стрибка з парашуту: після невдалих спроб “погасити” купол, Лідія Іванівна пропускає момент дотику з земною поверхнею, через що отримує серйозне пошкодження ноги. За нормами міжнародного рівня спортсменка мала б покинути чемпіонат, адже отримала травму, проте Лідія поборола власний біль! Вона опановує силу власної волі та продовжує виконувати стрибки: другий та третій стрибок погіршує ситуацію, через що жінка пошкоджує і другу ногу. Врешті-решт Лідія нагороджується титулом чемпіонки світу, отримавши на вищому щаблі три золоті медалі! 

Професійний спорт жінки продовжується!

Прибувши до Батьківщини, перш за все Олефірову направили на лікування до цілої низки шпиталів та лікарень, в яких мала реабілітуватись після Чемпіонату світу. Два з половиною роки нерухомості ніг, а тут ще й Москва видає свої прогнози, що ці змагання були кінцем для спортивної кар’єри жінки, начебто все… Але ні: за допомогою власної мужності та справжньої сили волі, вона долає біль, продовжуючи виконувати вправи та відвідувати масажі до самокатування, що й дає свій результат, адже вже через 5 років Лідії Олефіровій було дозволено повноцінно ходити!

Любов до неба не відпустила душу жінки, вона повернулася до парашутного напрямку спорту та продовжила підкоряти небеса України! Також вольова жінка організувала тренувальний центр для сотні дітей та солдатів-парашутистів, із якими ділилася власним досвідом. Її вихованцями стали майбутні професійні парашутисти, майстри спорту та навіть чемпіони світу… Її захоплення спортом передалось навіть рідній доньці Наталії та онучці Христині. 

Із плином часу люди стають менш активними, душа просить пригальмувати із енергійністю, уповільнюється ритм життя. Але все це не про нашу землячку Лідію Олефірову, яка продовжує підтримувати власну спортивну форму: тренується, практикується та підкорює вершини! Вона є шанованою в місті, а її громадська позиція завжди підтримується. 

Девіз протягом її життя не зазнав змін: “Не падати духом, і йти лише вперед!”, чого вона й дотримувалася. Пишаймося талановитою землячкою!