7 Грудня 2022

Історія відомого лікаря Павла Бойченка із Катеринослава

Related

Обираємо кальян для дома та що ще потрібно купити для нього

Обрати кальян для домашнього використання дійсно може здаватися складним...

Дніпровська дзюдоїстка Єлизавета Литвиненко повернулась з Чемпіонату світу із “бронзою”

Дзюдоїстка Єлизавета Литвиненко повернулась зі змагань із перемогою. Президент...

Медичні заклади в Дніпрі: яка медицина в місті?

На території Дніпропетровської області продовжується розвиток медичної інфраструктури -...

Історія Дніпровського пологового будинку №1

Дніпропетровський міський пологовий будинок №1 (зараз вже Дніпровський) був...

Share

Саме 180 років тому до тодішнього Катеринослава прибуває молодий за досвідом лікар Павло Бойченко. З плином часу він стане найвидатнішим лікарем міста Катеринослава, ставши головним лікарем в лікарні губернії (зараз обласна лікарня імені Мечникова). До його відомості, подібний життєвий шлях у Катеринославі мали лише перший відомий лікар міста Карл Роде, а після нього – воєнний лікар Іван Лешко-Попель. До сьогодення ім’я видатного лікаря Павла Бойченка в народі забуте. До 180-річчя  ювілею його приїзду до Катеринославу є чудова нагода згадати про цього діяча. Про історію відомого лікаря читайте далі на idnepryanin.

Павло Никифорович Бойченко народився у ХІХ сторіччі в місті Катеринослав, згодом ставши видатним діячем в медичній службі нашого краю. Він – головний лікар у “Богоугодних закладах”, таких як в обласній лікарні імені Мечникова. Також був відомий, як перший директор при земській фельдшерській школі.

Богоугодний заклад. Достовірного джерела фото немає.

На превеликий жаль, багато історичних фактів історії медичної служби на Катеринославській губернії і про її видатних медичних працівників надто мало фрагментів, з яких можна стверджувати той або інший факт. Із підтверджень, серед перших медиків нашого краю, яскравою та напівзабутою людиною був Павло Бойченко, який вніс вагомий внесок у розвиток медичної системи Катеринославського району.

Життєвий шлях Павла Бойченка пройшов так, що хоча і народився він на території Слобожанщині, проте свій медичний талант від в повній мірі продемонстрував на Придніпров’ї, а саме в Катеринославі. До середини ХІХ сторіччя він вже став авторитетним медиком міста, а більше 40 років він усердно працював на розвиток медицини губернії. 

Народився майбутній фаховий медик 26 грудня 1818-го року на території Слобожанщині – а саме в селищі Ульянівка, яка знаходиться на річці “Псьол”, північна частина Сумського повіту при Харківській губернії. Сам лікар себе представляв, що він походив від земледільного роду, тобто простий селянин з народу. Однак відома й суперечлива інформація, що його рідний батько в 1824-му році займав офіційну посаду бургомістра при ратуші (місце судового органу в містечку), яка знаходилась у Білопіллі (нині на Сумщині), тож посада батька в державному органі викликає сумніви у походженні із селянського народу.

Медична освіта, становлення життєвого шляху

Середню загальну освіту Павел Бойченко здобував у класах Сумського міського училища, пізніше і у Харківській гімназії. В міському училищі спостерігала за поведінкою майбутнього лікаря жінка священика, яка привчила його по церковним святам приходити до храму. Пізніше для нього це обернулось як необхідність, від якої є користь для душі.

Павло Бойченко здобував освіту у Харківському університеті із 1832-ий по 1836-ий роки, успішно його закінчивши з отриманням званням лікаря першого відділу. Після остаточного отримання освіти, Бойченко вирішує розпочати власний трудовий шлях – він стає медиком при приватному маєтку в поміщиці Бутурліної у Сумському повіті на Слобожанщині. Його досвід роботи в такому місці склав чотири роки. 

Але Павло Бойченко вирішує для себе продовжувати свій фаховий розвиток як медика, всіляко поглиблюючи власні знання. Тож із власного бажання він планує поїздку до тодішніх столичних міст Російської імперії – міста Москва і Санкт-Петербург, в яких в ході екскурсій досліджував столичну медичну систему. В ході поглиблення себе у чомусь новому, він зауважив для себе декілька особливостей між клініками та академіями Слобожанщини та столиць. 

Проте після досліджень нового у столичних містах, із невідомих на те причин Павло Бойченко повертається не до рідного Харківського або Сумського краю, а вирішує для себе відправитися до Катеринославської губернії. Разом із цим рішенням, він ставить для себе мету розвивати власну кар’єру медика в Катеринославі.

Катеринослав за часів Павла Бойченка. Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/

Перші видатні досягнення

13 травня 1842-го року медик із Катеринослава став молодшим лікарем при “Богоугодних закладах” катеринославського Приказу громадського піклування. За період 1849-1864-ті роки він пропрацював вже “старшим лікарем” при “Богоугодних закладах (нині така професія рахується як посада головного лікаря при обласній лікарні імені Мечникова).

На період його керування у медичному закладі, де він працював, припадає час становлення відтоді найголовнішої лікарні всієї Придніпровщини. В цей час створювалася матеріальна база, розширювалася кількість обслуговуваних у медзакладах губернії, збільшився штат, обсяги фінансування всієї сфери та площі зайнятої території. Загалом медично-лікувальний заклад розвивався лише в кращу сторону.

Видатним досягненням Павла Бойченка є й успішна здача суворого іспиту перед конференцією Імператорської медико-хірургічної академії. За результатом тестування, медик губернії був визнаний гідним звання “інспектор лікарської управи”. Маючи таке звання, лікар з 1865 року 15 років працював за фахом як інспектор Катеринославської лікарської управи. З часом його стан здоров’я погіршився, тож добровільно вийшов у відставку.

Губернське земство. Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/

Період Кримської війни для медика

В період Кримської війни у 1853–1856 роках, Катеринослав стає “сонним” губернським містечком, який згодом отримав нову тенденцію розвитку. Через своє географічне розташування, саме Катеринославська губернія була обрана головним центром в тилу передової, куди є можливість доставляти поранених з території півострова “Крим”. На роботу у лікуванні поранених бійців встає три людини з міста – губернатор міста Фабр Андрій Якович, міський голова краю Ловягін Іван Ізотович та медик Павло Никифорович Бойченко, які скерували влаштування у Катеринославі 23 госпіталів.

Павло Бойченко був призначений завідувачем усіма губерніївськими лікарнями Катеринослава, до яких привозили поранених з фронту. Під очільництвом Бойченка в найскладніший період знаходилось до 6-8 ординаторів. Проте навіть через завантаженість медичної системи міста, з плином часу Павлом Никифоровичем було налагоджено зразкову систему військових шпиталів. За його значний внесок в результат Кримської війни, медика з Катеринославу нагородили “орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня”.

Активна громадська діяльність

Павло Никифорович активно займався і громадською діяльністю. В період з 1859-1870 роки Бойченко займав посаду директора Катеринославського дитячого притулку, в той же час маючи почесне членство у губернських дитячих притулках. У 1862 році його обирають як дійсного члена Катеринославського губернського статистичного комітету. В тому ж році медик стає членом-кореспондентом при Харківському медичному товаристві, у 1870 році є почесним членом і відповідного Катеринославського товариства. Через чотири роки став почесним світовим суддею Катеринославського повіту.

Ще за життя Павло Бойченко став славним головним медиком Катеринослава. За його великі заслуги, 25 грудня 1874-го року Катеринославське Губернське земське зібрання схвалило заснування стипендії на честь його імені з сум губернського земського збору. Коли височайший дозвіл отримали, 21 жовтня 1875-го року катеринославське губернське земське зібрання затвердило це на офіційному рівні.

Губернська земська лікарня. Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/

4 грудня 1884-го року Павло Бойченко помер у Катеринославі. Він став символом самовідданого служіння медицині Придніпров’я впродовж усього життя. Понад 40 років він пропрацював, аби лікувати людей, незважаючи на їхнє матеріальне або соціальне становище. Під час війни він сам запропонував керівництво влаштування військових шпиталів. Хоча і від його внеску у розвиток медицини на Катеринославщині до сьогодення вже понад два сторіччя, проте його історія життя може надихнути послідовників на самовідданість.

.,.,.,.