Саме так називали неймовірний стрибок української легкоатлетки Інеси Кравець, яка встановила рекорд у потрійному стрибку на Чемпіонаті світу 1996 року. Межу 15,50 метрів до 2024 року не зміг здолати ніхто, хоча минуло понад два десятиліття. Сама чемпіонка вважає, що непогані шанси є у спортсменки з Венесуели Юлімар Рохас, яка у 2019 році продемонструвала чудовий результат – 15,43 метра. Але поки що рекорд олімпійської чемпіонки так і залишається неперевершеним. Далі на idnepryanin.com.
Випробування на Олімпіадах
Інеса Кравець (у дівоцтві Шуляк) народилася у жовтні 1966 року в Дніпропетровську. Батьки працювали тренерами, і здібності доньки помітили з дитинства. У восьмому класі дівчинка вже здолала 1,78 метра в стрибках у висоту, що відповідає нормативам майстра спорту. В довжину результат був 6,29 метра, Інеса вирішила змінити спеціалізацію, і підсумком старань стали 7,37 метра.
Свідченням таланту і працелюбності стали вагомі нагороди:
- чемпіонка світу у потрійному стрибку у приміщенні у 1991, 1993 роках та на відкритому стадіоні у 1995 році;
- володар Кубка світу у 1994 році;
- чемпіонка Європи у 1992 році;
- багаторазовий призер чемпіонатів Європи та світу.
Найбільш пам’ятними для спортсменки стали Олімпійські ігри в Атланті, де здобула золоту медаль, та в Барселоні, звідки повернулася зі сріблом. “Олімпіада в Барселоні проходила в часи розпаду Радянського Союзу, – згадувала Інеса в розмові з журналістами видання “Kp.ua.sport”, – ми не розуміли навіть, чи взагалі потрібно їхати, бо країни наче ж і немає. Скоріше, то була формальність для управлінців Союзу. Але все ж таки зібрали команду з 12 колишніх республік під олімпійським прапором і гімном. Взяла тоді срібло, ніби й успіх, але не зовсім, бо поступилася лише на 2 см, могла взяти й золото”.
Зоряна мить Інеси Кравець
Першою в історії легкої атлетики олімпійською чемпіонкою з потрійного стрибка Інеса стала у 1996 році в Гетеборзі. “У такому стрибку дуже великі навантаження, тому стрибки з довгого розбігу застосовуються рідше, ніж у довжину, – ділилася спортсменка з журналістами “Kp.ua.sport”, – Фактично навантаження на ногу при стрибанні з однієї ноги на другу становить близько тонни, навантаження просто колосальні. Треба довго тренуватися, розвивати силу м’язів спеціальними вправами. Я була у чудовій формі, але зробила 2 заступи. Перед третім стрибком збільшила розбіг більше, ніж на дві стопи. Бо розуміла, що маю показати результат, якщо хочу боротися далі. Страху перед таким складним стрибком не було зовсім, тільки рішучість та впевненість у своїх силах, що зможу”.
Інеса Кравець відзначила, що найскладніше на всіх Олімпійських іграх – це витримати дуже сильний психологічний тиск. Бо всі від тебе чекають на гарний результат, а суперники намагаються давити авторитетом. Та хай там що, а рекорд Інеси 1996 року перевершити ніхто не зміг, навіть вона сама після подальших тренувань.
Чому не вдалося встановити нові рекорди?
Це питання цікавить не лише журналістів, а й досвідчених спортивних аналітиків. Відповідь на нього у чемпіонки є. Після світового чемпіонату став даватися взнаки біль у ногах, тому Інессі так і не вдалося добитися кращих результатів, ніж вона вже поставила сама. Хоча дивується: за сучасних умов – вдосконалене спецвзуття, зручні покриття доріжок – тренуватися набагато легше, тому взяти 16 метрів у потрійному стрибку цілком реально. Але практика свідчить про інше.
Щодо власного успіху, то оцінює його, як співвідношення таланту та праці над собою 60 на 40. “Можна тренуватися день і ніч, – відзначила чемпіонка, – але без таланту ніколи не стати видатним. Однак і талант вимагає значних зусиль, інакше ніяк. Якщо говорити про спорт, то великий талант вимагає і великої працелюбності”.
Спортивна родина Інеси
Під час зустрічі з журналістами у 2020 році Інеса Кравець розповіла, що ні в довжину, ні потрійним стрибком вже не займається. Хіба що для розваги з місця стрибнути. Максимально розбігтися і стрибнути з розбігу вже не зможе фізично, бо не мала постійних тренувань. Всі зусилля зосередила на доньці Даші: школа, дворазові тренування, постійні роз’їзди, збори, міжнародні змагання. Донька обрала професійний теніс, у 2020 році у свої 14-ть входила у вісімку найкращих у Європі.
Крім спортивних високих нагород, є в Інеси Миколаївни й державні: Почесна відзнака Президента України, отримана у 1995 році, хрест “За мужність” – у 1996 році, орден княгині Ольги 3 ступеню, вручений у 2008 році, орден “За заслуги” 2 ступеню, отриманий у 2016 році.
Чемпіонка Інеса Кравець не полишає сподівань, що таки знайдеться спортсменка, яка зможе перевершити її рекорд. Принаймні, українських легкоатлеток оцінює досить високо, бачить непогані перспективи у Юлії Левченко, Ярослави Магучіх та Марини Бех-Романчук. Тож певна, що варто чекати на добрі новини з Олімпіад, де українські легкоатлетки зуміють вже вкотре здивувати європейців своєю спортивною майстерністю.