В’ячеслав Іософич Дубінін народився 11 червня 1949-го року в місті Нікополь, що на Дніпропетровщині. Він був заслуженим тренером всієї країни, хорошим актором, професійним каскадером та майстром спорту, мав звання чемпіону Європи та Почесного громадянина свого рідного міста – Нікополя. Кількість нагород чемпіону світу з кікбоксингу просто вражає, проте на протязі життя він залишався людиною з добрим серцем. Далі на idnepryanin.
Ця людина допомогла знайти своє призначення багатьом в цьому житті. Він був настільки скромний, що про його нагороди та заслуги навіть не одразу дізналися, а в повсякденному житті він був немов звичайний вчитель фізкультури, підлітковий тренер з кікбоксингу.
В історії нашої області, країні та навіть світу він залишив свій крок: мав акторські навички у напрямку режисерського бомонду серед всього пострадянського простору, а також каскадерський досвід. Ім’я В’ячеслава Дубліна залишилося у “літописних книгах” не лише на радянському рівні, а ще й на зарубіжному, адже він – легенда радянського українського боксу.
Дитинство, проведене в Нікополі
Дитинство майбутнього чемпіона світу проходило в Нікополі. Здобував середню освіту у 14-й школі, рідного батька майже не бачив. В юному віці йому було характерна риса великої сили волі: він міг тримати рівновагу на тонких поручнях залізничного мосту, а вночі відвідував цвинтар. Було й таке, що В’ячеслав Іософич разом із товаришем спробував втекти до Африки, але плани різко змінилися, коли їх зустрів батько друга…
В юному віці В’ячеслав переосмислює своє сприйняття світу: він захоплюється геройськими книжками та хоче бути схожим на казкових рятівників… На одному зі свят близька людина подарувала йому цікаву книжку – Георгій Свиридов “Ринг за колючим дротом”. Доленосна повість-книга надихнула маленького В’ячеслава на зайняття спортом, а саме боксом.
До свого дорослішання він продовжував жити у рідному місті Нікополь, де й працює на одному з промислових заводів району, а в вільний час приділяє себе спортивним тренуванням. Пізніше йому надходить запрошення на переїзд до Києва для участі у Олімпійських іграх в Мюнхені. Проте, захопившись, Дубінін зовсім забув про міру: він так перетренувався, що прийшлося три місяці пролежати у диспансері…
Життя у Києві, тренування з боксу та каскадерство
Після переїзду до столиці України, він закінчує Київський інститут фізкультури та починає працювати у військово-морському політичному училищі тренером. Під час одного із таких занять, він перетинається із відомим на той час артистом Володимиром Талашком, який його запрошує до кіноіндустрії. В кіностудії імені Довженка він потрапляє наче в інший всесвіт: все казкове, гарне, яскраве… Тут він вперше в житті пробує себе в ролі каскадера та головного постановника трюків.
Тренування боксом зіграли важливу роль у становленні життєвих принципів В’ячеслава Дубініна: він став тверезо та порядно оцінювати ситуації, став більш вимогливим до себе та поважати оточуючих людей. Спорт зміг допомогти В’ячеславу із виконанням складних трюків у кіно. Протягом 18-ти наступних років він продовжував розвиватися у напрямку каскадерства: В’ячеслав виконував такі складні трюки в кіно, як стрибок на капот автомобіля, що рухається з великою швидкістю; їзда на конях; акробатичні вправи; отримання страшного удару від противників на полі бою тощо.
В’ячеслав Іософич тяжко ставав професійним каскадером – йому довелося самостійно навчатися стрибкам (з машини, на конях тощо), фехтуванню, вуличним бійкам. Під час лише одного каскадерського тренування бувало до 50 падінь з мотоциклу – і на спину, і вперед та назад, а під час виконання трюків відбувалося велике навантаження на організм. Бували й неуспішні виконання трюків – хоча руки та ноги не ламав, але отримував сильні удари о землю. Так, під час зйомок фільму “Імітатор” В’ячеслав Іософич заплутався в парашуті, через що каскадер з деякої висоти вдарився ногою об дерево, через що мав пройти медичну реабілітацію.
Він був професіоналом своєї справи, який вкладав всі зусилля задля результату у напрямку спорту та каскадерства. Хоча його професія дуже небезпечна, з іншого боку вона є й потрібною, адже займає велику роль для зйомки кіношедеврів. В’ячеслав Дубінін весь вільний час віддавав власному розвитку: як на боксерському рингу, так і на знімальному майданчику. Він не вимагав слави та визнання, він лише пишався своїм успіхом та заслугами, яких досяг самостійно…
Зірка кіноіндустрії – В’ячеслав Дубінін
Дубінін пройшов великий шлях в кіноіндустрії, за який набрався великого досвіду. Так, на знімальному майданчику він демонстрував всю свою акторську майстерність, надихаючись грою інших відомих акторів. Його колоритна зовнішність та майстерна гра приваблювала режисерів, які запрошували нікопольчанина на участь до їхніх проєктів.
Він брав участь у таких фільмах: “Вантаж без маркування” (режисера Володимира Попкова), де був вперше благословений на акторську роль; в роботі режисера Сергія Матвійчука “Козаки йдуть”; “Дорога на Січ”, в цьому фільмі він зіграв роль писарчука. На презентацію одного з фільмів, в якому він також взяв участь, приїхав і тодішній Президент України Леонід Кучма, а за кордоном він викликав широкий резонанс.
Фільмографія чемпіону світу з кікбоксингу, який родом з Дніпропетровщини, настільки велика, що їй може позаздрити навіть зірки кіноіндустрії! На одній знімальній території він працював із актором Інокентієм Смоктуновським над проєктом “Русь споконвічна”; Ігорем Скляр у “Імітатор”; Альбертом Філозовим у “Допінг для янгола”; Анатолієм Хостікоєвим і Романом Бенюком у “Кому вгору, кому вниз”; із Йозасом Будрайтисом та Віталієм Соломіним у “Повернення з орбіти”.
Він також брав участь і у проєкті Пітера Фляйшмана “Важко бути Богом” (за твором братів Стругацьких). Мав досвід роботи дублером одного кубинського актора, зокрема у фільмі “П’ятнадцятирічний капітан” і піратом у телевізійному фільмі “Острів скарбів”. Вся кінографія В’ячеслава Дубініна надто велика, адже їх більше 70. Проте можна відмітити деякі відомі твори, такі як: “Закон мишоловки”, “Брат за брата” та роль вбивці у телесеріалі “Пастка”.
Великий пройдений шлях чемпіону світу та відомого актора
Можна замислитись над тим, що життя відомої людини – це зіркова хвороба. Проте це не про В’ячеслава Іозофича Дубініна. Ставши зіркою великого рівня, він повернувся до рідного Нікополя, в якому тривалий час проживала його хвора матір, що була підтримкою для чемпіону світу. Пізніше він провів її в останню путь…
До останніх років свого життя він запам’ятався легендою радянського та українського боксу, а також відомим актором та унікальним каскадером, який пізніше повернувся до рідної Дніпропетровщини, де проводив останні роки свого життя. В’ячеслав Дубінін до останнього продовжував проводити тренування з боксу для підлітків, відкриваючи нові таланти. Заслужений тренер України підготував для країни нових чемпіонів всесвітнього рівня!
Який же може бути секрет успіху В’ячеслава Дубініна, який став майстром спорту СРСР з боксу, заслуженим тренером України, чемпіоном Європи та призером світу з кікбоксингу, актором, каскадером і постановником трюків, Почесним громадянином міста Нікополя… А можливо його й немає, найголовніше – це особисті досягнення у тому, в чому знайшов покликання. Чемпіон світу з кікбоксингу завжди залишався із таким принципом, що треба завжди вдосконалюватися. Тільки так в життя прийде успіх, благополуччя, та все найкраще.
3 грудня 2018-го року В’ячеслав Іософич Дубінін пішов із життя, проте він назавжди залишиться майстром своєї справи… Пам’ятаймо талановитого земляка!
