Вони намагаються знищити усе українське – через російське вторгнення, величезна кількість історичних пам’яток піддалася ворожим обстрілам та ракетним ударам, через що руйнується багаторічна історія. Немає ані дня, коли б прифронтові міста та селища Дніпропетровської області не піддавались ударам по цивільним об’єктам. Проте ті пам’ятки, які попри війну вистояли, вже стали оберегами Дніпропетровщини. Далі на idnepryanin.
Храм Богородиці
Це справжня святиня Нікопольщини, Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Він об’єднує багатовікову історію України доби козаччини, звели його двісті років тому і йому доводилося переживати різні історичні події. Унікальні стіни цієї церкви пережили трагічні плями історії – Революція, Друга світова війна та інші. В цей час у храм прилітали ворожі снаряди, через що фасад будівлі неодноразово руйнувався, проте пошкодження були незначними, і пам’ятка вистояла. Протягом XVII -XVIII століття, на правому березі Дніпра коло храму заселялися козаки, а ще до сьогодні вдалося зберегти унікальні розписи 19 сторіччя.
джерело фото: https://opentv.media/
Саме ця церква здолала ті страшні часи 1930-х років, коли почалося знищення радянською комуністичною владою культурних споруд. Коли почався невеликий процес відродження якогось діалогу між радянською владою та греко-російською православною церквою в період війни, то вже після переможного дев’ятого травня 1945-го року ця церква залишилася як “культурна споруда”. Ця пам’ятка є єдиною на весь Нікопольський район, тогочасних храмів вже більше не залишилося до сьогодення.
Могила Івана Сірка
А це ще одна пам’ятка, яка вистояла в свій час від ворожих нападів – могила Івана Сірка, українського полководця, польського шляхтича та козацького отамана (ватажка) 17 століття. Останки легендарного українського отамана перепоховали чотири рази – останній раз це відбулося на Дніпропетровщині, а саме в Нікополі. Зараз могила вистоює ворожі атаки із РСЗО, а до російських позицій звідси всього-лише 30 кілометрів.
Іван Сірко для українців не лише полководець минулих століть – він для покоління незалежної України духовний батько. На передовій наші захисники іноді подумки звертаються по допомогу до кошевого отамана, аби він дав слушну пораду, коли наші бійці знаходяться на межі життя та смерті.
Танк ІС-3 як пам’ятник танкістам 25-го танкового корпусу
Він був споруджений 1985-го року, на честь 40-річчя від перемоги над німецькими окупантами у ході Другої світової війни 1939-1945 років в місті Синельниково, що на Дніпропетровщині.
19 вересня 1943-го року відбулася значна передова подія – війська на Південно-Західному фронті звільнили усю територію Синельниківського району. Поблизу самого міста, де міцно закріпилися німецькі війська, їх зустріли сильним вогнем зі сторони радянських військ. Війська СРСР, розпочали контрнаступ на залізничну станцію “Синельникове-1” з північно-східного напрямку. Звільняючи місто, було захоплено велику кількість техніки ворога, а на залізничній станції було захоплено багато трофеїв – паровози, вагони, платформи та інше. 21 вересня 1943-го року окупантів вигнали з міста, а в боях за контроль над містом відзначилися військові частини 25-ої гвардійської та 333-ої стрілецької дивізії.
Сьогодення ж, майже щодобово російська федерація обстрілює Синельниківський район із власних РСЗО чи ракетними ударами, проте пам’ятка тримається!
Пам`ятник комсомольцям-підпільникам
Був встановлений у 1967-му році у місті Синельникове. Територією Синельниківського району, в роки Другої світової війни з 1939 по 1945 роки вела свою діяльність “комсомольська підпільна організація”. Керував нею Федір Дмитрович Заєць, а до особового складу належало 17 осіб, в тому числі такі, як Георгієвський В. В., Дьяков Н. В., Проходімцев І. П., Сергєєв В. К., Тарабурін А. А., Нємченко Т. Д., Філоненко Л. Є. та група, очолювана комсомольцем Стриженим І. А.
Комсомольці вели діяльність пропаганди та диверсій, розповсюджуючи листівки та приймаючи зведення Совінформбюро через радіохвилі, які отримував В. В. Георгієвський., Є. К. Сергєєв, а також встановили зв`язок із Центральним штабом партизанського руху, який перетинаючи передову лінію, передавав для радянського командування цінні розвідувальні дані. В ніч на новий 1943-й рік члени цієї організації В. В. Георгієвський та А. А. Тарабурін зробили демонтаж залізничної колії поруч із перегоном “Синельникове-Вишневецьке”, як результат – сходження з рейок численного ешелону з технікою. За голову партизана “Гарячого”, який це зробив (тоді ще підпільної клички Георгієвського) німці обіцяли 25 тисяч німецьких марок.
В лютому 1942-го року підпільників групи Стриженого І. А. захопили фашисти, кинувши їх до Дніпровської в`язниці, потім стали жертвами допитів, а при спробі втечі, яка пройшла невдало, були розстріляні 18 березня 1942-го року. В липні 1943-го року усіх членів підпільної групи було розстріляно.
Пам’ятник комсомольцям-підпільникам зараз знаходиться в обстрілюванній зоні, тож кожний ракетний удар російських військ ставить під загрозу його цілісність.
Меморіал Слави загиблих воїнів
В період громадянської війни, коли по всьому Синельниківському району велася боротьба з окупантами, під час яких використовувався і бронепоїзд під командуванням Д. П. Жлоби, а 23-тя та 46-та стрілецькі дивізії були вже під керівництвом І. Ф. Федька.
Тут знаходиться і братська могила великих жертв, які пов’язані із Синельниковим – 1943-го року звільнення міста 25-ою гвардійською й 333-ою стрілецькою дивізією, 1941-го року під час оборони міста воїнами 9-ої погранзастави та 95-го погранзагону, а також воїнів 25-ої 35-ої гвардії СД 8-ої Армії та 333-ої гвардія 12-ої Армії. Всього в цій братській могилі поховано більше 100 чоловік, з них майже всі точно не ідентифіковані.
Зараз російські обстріли загрожують історичним пам’ятникам, адже за статистикою лише кожен 10-ий обстріл вівся по військовим об’єктам, а поруч із пам’яткою знаходяться лише гарна алея та об’єкти критичної інфраструктури.
Ці унікальні пам’ятки, які є на офіційному рівні національним надбанням, щодня здригаються від вибухів ворожих артилерійських снарядів. Навіть спецконструкції не гарантують їхньої безпеки. Приблизно дві тисячі прильотів – саме стільки випустив ворог по Нікопольському району з тимчасово окупованих територій Запорізької області, і це лише за місяць і до цього району.
Проте ані нікопольчани, ані жителі Синельниківського району, зокрема, всі мешканці Дніпропетровської області не втрачають віри, завжди на позитивному настрої, адже українці – непереможна нація козацького роду, а найголовніше – це віра у Збройні сили України. Приватні будинки, багатоповерхівки, школи, лікарні, а також архітектурні пам’ятки – ось по яким “військовим об’єктам” б’ють окупанти. Проте обереги Дніпропетровщини вистоюють.
