Важко сперечатися з тим, що Ліга Європи суттєво поступається Лізі Чемпіонів з точки зору рівня команд, фінансової складової та популярності. Та все ж таки у другого за статусом європейського турніру є власний шарм, який важко не відчути. Бувало, в Лізі Європи траплялися справжні сенсації, коли скромні та незначні, здавалося б, команди писали історію, яку згадуватиме не одне покоління футболістів. Згадати лише неочікуваний тріумф “Феєнорда” у 2002 році чи перемогу донецького “Шахтаря” у 2009 році. Так, порівняно з вищеперерахованими командами, шлях дніпропетровського “Дніпра” не закінчився кубком у руках капітана команди. Але саме ця історія асоціюється у багатьох українців зі справжньою жагою перемоги та несамовитим футбольним характером. Далі на idnepryanin.
Як усе починалося
У розіграші УПЛ 2013/2014 ФК “Дніпро” посів друге місце, що й дало клубу право вперше у своїй історії зіграти в Лізі Чемпіонів. Попри те, що подолання кваліфікації головного єврокубку було не під силу команді Мирона Маркевича, груповому етапу Ліги Європи “дніпряни” цілком відповідали. Що вони й довели в раунді плей-офф. Суперником “Дніпра” став хорватський “Хайдук”, який був обіграний з рахунком 2:1 за сумою двох матчів.
Груповий етап
На перший погляд, жеребкування було вкрай непоганим для “Дніпра”: окрім очевидного фаворита – міланського “Інтера”, в групі були “Сент-Етьєн” та “Карабах” – не найгірші суперники, що могли б бути. Проте вже після перших 3-х турів так не здавалося. Нічия у Франції та 2 програші поставили під сумнів подальше продовження “Дніпра” у цьому розіграші Ліги Європи. Але легендарний ФК мав дещо інші плани. Так, звісно, “Інтеру” в Італії “Дніпро” поступився, проте вирвав перемогу в “Карабаха” з рахунком 1:2 та в “Сент-Етьєна” з рахунком 1:0, здобувши врешті-решт другу позицію в групі, продовживши радувати фанатів синьо-білою формою в подальших матчах Ліги Європи.
При чому, в останньому раунді, в матчі між “Карабахом” та “Інтером” суддя скасував суперечливий м’яч азербайджанської команди на останніх хвилинах. Цей епізод міг би повністю змінити ситуацію в квартеті, тож даний збіг обставин виглядав подарунком для “дніпрян”. Та їхня подальша гра довела: вони повністю заслуговували на це.
1/16 фіналу
Першим суперником “Дніпра” став грецький “Олімпіакос” – команда, що демонструвала стабільно чудовий футбол. Ентузіазму в української команди після виходу в плей-офф було хоч греблю гати, тому перший матч закінчився впевненою перемогою синє-біло-блакитних з рахунком 2:0. Звісно, за підтримки рідних трибун команди здатні на дива і у матчі-відповіді греки відіграли свої 2 м’ячі. Щоправда, стільки ж вони й пропустили: вразливий удар Артема Федецького та чудова реалізація виходу 1 на 1 Ніколи Калініча зробили свою справу. Переможна хода “Дніпра” продовжувалася.
1/8 фіналу
Здавалося б, наступний суперник у вигляді голландського “Аяксу” вже точно зупинить команду Маркевича. У першій грі, на Олімпійському, “дніпряни” грали другим номером, але все ж таки змогли мінімального обіграти свого суперника: гол Романа Зозулі став єдиним у тій зустрічі.
Тоді багато хто думав, що гра в Амстердамі стане останньою для українського колективу. І підґрунтя для цього було – “Аякс” зміг перевести гру в овертайм. Тут і настав час для зоряної 10-ки “Дніпра”. Суперники точно знали про улюблений прийом Коноплянки зміщуватися в центр та вражати ворота точним ударом в кут. Але так і не змогли нічого з цим зробити. За сумою двох матчів результат був 2:2, проте правило голу на виїзді таки визначило переможця – “Дніпро”. Ось тут вже всі почали справді вболівати. Без скепсису та сміху.
Проблеми
Так, вам не почулося. Саме на НСК “Олімпійському” ФК “Дніпро” приймав своїх суперників. Банально через те, що їхній рідний стадіон, “Дніпро-Арена”, не відповідав європейським стандартам щодо проведення єврокубкових матчів.
І якби ж це було єдиною проблемою. У клубу були надважкі фінансові труднощі, зокрема, борги, через які його взагалі хотіли відсторонити від участі в Лізі Європи. Ситуація була настільки критичною, що Маркевич виплачував футболістам премії з особистих грошей.
Тож, уся “романтика” цього сезону супроводжувалася невизначеністю майбутнього та нерозумінням, як вирішувати всі ці зовнішні проблеми.
Проте, часу на роздуми не було: у чвертьфіналі на “Дніпро” чекав міцний бельгійський “Брюгге”.
1/4 фіналу
Враховуючи всі складнощі та тиск, який з кожним матчем чинив все більший вплив на футболістів, прохід такого суперника був задачею геть нелегкою. Проте “Дніпро” знову здійснив сенсацію.
Обидва матчі проходили в щільній боротьбі й переможця було виявлено завдяки єдиному голу. Його автором став Євген Шахов – гравець запасу! Який забив феноменальний гол на 82-й хвилині матчу-відповіді.
1/2 фіналу
Певно, годі й казати, що на півфінальну дуель з італійським “Наполі” “дніпряни” вийшли вже у звичній для себе ролі андердога. Хіба що, цього разу перемога “дніпрян” виглядала ще більш фантастично.
“Я закінчу з футболом, якщо ми програємо “Дніпру”” – заявив нападник італійської команди Гонсало Ігуаїн незадовго до матчу.
Однак, на противагу Ігуаїну, Жоржиньо та Хосе Кальєхону, “Дніпро” продемонстрував мистецтво завершення атак у виконанні Євгена Селезньова, який забив в обидвох матчах, та дивовижну гру Дениса Бойка у воротах.
Безумовно, не можна не зазначити, що за статистичними показниками український колектив ледь не вдвічі поступався “неаполітанцям”. Однак, на Сан-Паоло, вони забили лише раз.
На “Олімпійському”, який після фінального свистка просто збожеволів від щастя, “Дніпро” не просто переміг, а відіграв на 0. Клуб продовжував писати свою неповторну історію.
“Дніпро” – “Севілья”
Навряд чи хтось міг уявити подібних фіналістів на початку сезону, однак, це не було сном. “Дніпру” підкорилося місце у фіналі Ліги Європи. До бажаного трофея залишався один крок.
Фінал приймала Варшава, що було на руку “іспанцям” – за “Севілью” грав Гжегож Крихов’як, поляк. Проте, 27 травня 2015 року до Національного стадіону крокувала велика група українських фанатів з жовто-блакитними стягами та шарфами з гаслами українського клубу: вони довели, що цього дня “Дніпро” не лишиться на самоті.
На 7-й хвилині матчу на вулицях тоді ще Дніпропетровська та низки українських міст можна було почути крики радості – Нікола Калініч вразив ворота “Севільї” точним ударом головою. На 44-й хвилині матчу, коли “Дніпро” вже поступався з рахунком 1:2, крики можна було почути наново: капітан команди, Руслан Ротань, майже без розгону послав м’яч у ворота суперників при виконанні штрафного, чим повернув інтригу в цей запеклий поєдинок. Та все ж таки, попри всі зусилля команди Маркевича, “дніпряни” поступилися більш досвідченому супернику з остаточним рахунком 2:3.
Та навіть програвши, у серцях дніпрян та інших футбольних фанатів, “Дніпро” вийшов з вирішальної битви переможцем.
Попри невизначеність майбутнього, фінансові проблеми та неможливість грати на рідному стадіоні, ФК “Дніпро” видав один з найяскравіших сезонів за свою 100-річну історію.
Після фіналу Ліги Європи 14/15, “Дніпра” з часом не стало – борги просто з’їли український клуб зсередини. Тому, даний фінал вважається легендарним не тільки через присутність “Дніпра” в ньому – це була його остання гра та останній подих.
Минає 8-й рік з моменту тих подій, а жодному українському клубу так і не вдалося повторити ходу “Дніпра” та зіграти у фіналі другого за престижем європейського турніру. Ну а фанати назавжди запам’ятали цей сезон та подекуди навіть кличуть його “європейською казкою “Дніпра””.