Вона почала нове життя в іншій країні, але кожного дня мріє про повернення до рідного міста. Дніпрянка проживає вже три місяці у Чехії, там вона змогла не тільки адаптуватися, але й продовжила займатися улюбленою справою – хореографією! Анна Міщенко підкорює танцювальний майданчик та серця європейців. Далі на idnepryanin.
Прага, столиця Чехії – це мальовниче європейське містечко вже три місяці, як новий дім дніпрянки Анни. Вона евакуювалась сюди ще у березні, але так надовго залишатися за кордоном не планувала.
Як зізналась дівчина, вони тікали від війни та шукали більш спокійне та безпечне місто, де можливо б було відчути безпеку та позбутися самотності. Саме в Чехії Анна отримала велику підтримку з боку місцевих мешканців, а також багатьох українців, які теж тимчасово евакуювались до цієї країни.
Однак первинний план перечекати та повернутися додому вже через місяць – не спрацював! Сидіти склавши руки дніпрянка Анна не звикла, тому вирішила поєднати приємне з корисним. За професією Анна вчителька танців, тому наразі вона вирішила займатися викладацькою справою та тренуванням. Кожної суботи вона проводить безкоштовні тренування зі стретчингу для українців в Празі. На початку була така ідея набору групи приїжджих людей до Праги для того, щоб вони зрозуміли – вони тут не самі, що всі українці разом і отримають підтримку у будь-яку необхідну мить.
Крім цього Анна проводить благодійні танцювальні заняття, а усі зібрані кошти перераховує на допомогу Україні.
Переосмислення цінностей за кордоном
Дівчина зізнається, що адаптуватися у новій країні було не складно, сприяла людяність чехів та віра у перемогу України. У Празі дівчина відчуває дуже велику підтримку з боку місцевих мешканців до українців. Тут дуже багато центрів допомоги, є пільги для українців, пунктів безкоштовної роздачі їжі, необхідних речей, побутових приладів для різноманітних господарських потреб.
А ще зізналась Анна в тому, що саме нова країна пробудила по-справжньому всередині неї патріотичний дух. Саме у Празі дівчина зрозуміла, що їй раніше потрібно було бути «трішки більше українкою», ніж тепер. Тут вона вперше зварила українську національну страву – наш смачний борщ.
Однак без сліз за Україну Анна не може не згадувати. Як би добре не було в гостях, а додому все одно дуже кортить! Дівчина сумує за всіма: батьками, людьми та навіть землею Дніпра! Поки що вона ще в Чехії, а думками вже давно на Батьківщині. У планах безліч справ, однак найголовніша – відсвяткувати Перемогу!
