У нашому краї важливе значення для підготовки викладачів, священників та церковних служителів мала Катеринославська духовна семінарія – середній духовний навчальний заклад. Дотримуючись високого рівня освітніх послуг, вона перетворилася на центр релігійного життя Південної та Східної України. Далі на idnepryanin.com.
Історія заснування та розвитку Катеринославської духовної семінарії
З розвитком захоплених територій Російської імперії важливого значення набуло розширення церковно-адміністративних округів. Тому у 1786 році Полтавська слов’янська семінарія була перейменована на Катеринославську. Продовжуючи залишатися у рідному місті, вона почала набувати значення у нещодавно заснованому регіоні. Зрештою, навчальний заклад був переведений до Катеринослава та розпочав свою діяльність у 1804 році.
Відповідно до рішення міської влади, він був розміщений у покинутому будинку російського чиновника Петра Штерича. Придатне лише для навчальних класів, приміщення виявилося затісним для літургійних місць, проживання викладачів та учнів. Ставши губернським ватажком дворянства, Петро Штерич ухвалив рішення про звільнення будинку для встановлення адміністративної резиденції.
У 1823 році архієпископ Іов Потьомкін придбав садибу для відновлення діяльності Катеринославської духовної семінарії. Церковний діяч визнав її найкращим варіант, незважаючи на незручне розташування, невеликий розмір та занедбаний стан. Вже 1830-х роках територія навчального закладу простяглася на декілька вулиць, на яких були побудовані помешкання викладачів, учнівські гуртожитки, літургійні приміщення та лікарня. Протягом 6 років загального курсу студенти мали змогу опановувати богословські та загальноосвітні дисципліни під керівництвом архімандрита Арсенія, професора Василя Любарського, протоієрея Федора Лісевича та інших провідних викладачів. Їхній освітній процес складався з вивчення філософії, математики, іноземних мов, догматики, морального богослов’я та історії Церкви.
У наступному десятилітті адміністрація Катеринославської духовної семінарії продала всю свою власність новому губернському ватажкові дворянства Петру Струкову. Лише через 30 років розпочався процес будівництва нового приміщення для навчального закладу та гуртожитку для семінаристів відповідно до проєкту архітектора Лазарєва. Головна будівля почала слугувати місцем для роботи Архістратиго-Михайлівської церкви, а замість колишнього медичного центру відкрилася нова семінарська лікарня.
Після Жовтневого перевороту Катеринославська духовна семінарія продовжувала свою діяльність нелегально, але була розгромлена та закрита більшовицькою владою у 1918 році. У період Другої світової війни вона була остаточно зруйнована німецькими військами. З плином часу старий заклад почав слугувати приміщенням для роботи Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
Вплив Катеринославської духовної семінарії на духовний розвиток суспільства
Катеринославська духовна семінарія відіграла важливу роль в освітньому та культурному розвитку суспільства України. За час її існування її очолили близько 20 провідних ректорів, серед яких Нікандр Покровський, Антоній Ніколаєвський, Андрій Одинцов тощо. До найбільш відомих вихованців навчального закладу належать Микола Чернявський, Іван Паторжинський, Костянтин Верецький та інші громадські діячі. Він послугував основою для створення Дніпровської духовної семінарії для формування нового покоління священно- та церковнослужителів.
