Катеринослав протягом століть стрімко розвивався, чимало з’являлося крамниць та лікарень, які утримували не лише корінні мешканці, а й іноземці. Про це свідчить статистика. У 1865 році у місті налічувалося майже 23 000 мешканців, з них – близько 300 німців і менонітів. У 1897 році населення зросло до 112 000, а чисельність німців і менонітів побільшала майже до 1500. Багатий і перспективний край приваблював іноземців, особливо, коли Катеринослав перетворився на промисловий центр. Серед німців. які жили своїми громадами, було чимало лікарів, які сприяли розвитку медичної допомоги населенню. Історія не зберегла всіх імен, але деякі з них українським дослідникам таки вдалося встановити. Далі на idnepryanin.com.
Стисло про німецькі колонії
Щоб уповні уявити ситуацію, яка склалася з німецькими поселеннями на Катеринославщині, варто згадати німецькі колонії. До речі, німецькі поселенці були першими, хто відгукнувся на пропозицію цариці Катерини приїхати на освоєння нових земель. Ще наприкінці 18 століття у Катеринославі працювала Контора опікунства іноземних поселенців, яка надавала допомогу представникам різних країн.
Німецька колонія Йозефсталь
Першою німецькою колонією називають Йозефсталь, яка утворилася на місці першого Катеринослава – Кільчені у 1789 році за розпорядженням Катеринославського губернатора Василя Коховського. Спочатку ризикнули приїхати 90 родин із Данцига (сучасний Гданськ у Польщі), потім почали прибувати гуртами. Поступово Йозефсталь перетворився на квітучу лютеранську колонію. У путівнику Катерининської залізниці вона значиться як поселення на 108 дворів і майже 2000 мешканців. Після введення ДніпроГЕС частина земель була затоплена, люди виїхали хто куди. У 21 столітті на цьому місці розташована Самарівка – частина індустріального району Дніпра.
Німецька колонія Фішерсдорф
Спочатку на цій території розташувалися старообрядці, але коли з’явилася неподалік колонія Йозефсталь, мешканці поступилися місцем іншій німецькій колонії, яку назвали Фішерсдорф. У путівнику Катерининської залізниці 1903 року поселення значилося як колонія Рибальке на 60 дворів і 800 мешканців. Там були школа, слюсарно-ковальська майстерня, цегельня, каменоломні та 2 лісові пристані. Після Другої світової війни поселення називали Червоноармійськом, але назва не прижилася. У 21 столітті на цьому місці дачі, які дніпряни продовжують називати Рибальськом.
Німецька колонія Кронсгартен
Німецьке поселення Кронсгартен виникло майже водночас із Йозефсталем та Фішерсдорфом – у 1793 році. Але мешкали тут не лютерани, а меноніти. Це окрема релігійно-культурна течія у протестантизмі, чимало відомих медиків, дослідників, архітекторів Катеринослава походили саме з цих родин. У 1911-1917 роках тут налічувалося лише 212 мешканців, а у 1925 році – взагалі 125. Після 1937 року нова влада заарештувала всіх чоловіків, а у 1943 році всі, хто ще вцілів, виїхали до Німеччини.
Головний лікар Катеринослава Карл Роде
Оскільки у Катеринославі та його околицях мешкало чимало етнічних німців, зрозуміло, бо пацієнтів серед співвітчизників у німецьких медиків не бракувало. Зверталися до них й представники інших національностей, які мешкали у місті. Найвідомішим німецьким медиком Катеринослава став Карл Роде – особистий лікар губернатора Василя Коховського. Починав кар’єру зі штаб-лікаря, а після того, як зумів врятувати у Сімферополі високих чиновників, наблизився до особи намісника, неодноразово рятувавши йому життя.
Потім Роде перебрався разом зі своїм покровителем на Катеринославщину, де очолив Лікарську управу, створював медичні заклади. Практикував, як лікар, приймав і багатих, і бідних, за що користувався великою повагою. Розробляв і реалізував програму вакцинації від віспи у губернії, виїздив до охоплених хворобою районів, рятував людей. Розроблені Роде порошки мали величезний попит у всій губернії, за ними приїздили здалеку.
Штаб-лікар Катеринославської фабрики Іван Зегер
Про цього медика відомостей збереглося небагато. Відомо, що народився він у Прусії у 1766 році, батько був обер-офіцером. Медичну освіту отримав на батьківщині, потім подався у пошуках кращої долі до Росії. Спочатку служив помічником лікаря у Петербурзі, у 1788 році влаштувався лікарем до Таврійського єгерського батальйону. У 1792 році змінив батальйон на канонерський полк, ще через 2 роки пішов у відставку. Влаштувався лікарем до Полтавського повіту, потім прийняв запрошення від губернського центру і почав працювати штаб-лікарем при Катеринославській казенній фабриці.
Відомо, що його зусиллями вдалося суттєво зменшити кількість травм на виробництві і покращити здоров’я робітників. За заслуги у медичній справі краю пану Зегеру надали дворянство у 1811 році. Одружився він ще у Полтаві на доньці купця Марії Уманській, виховав 5 дітей: синів Данила, Федора і Олександра та доньку Катерину. Їх доля залишилася невідомою для українських істориків.
Директор Катеринославської фельдшерської школи, німецький лікар Олександр Грунау
Цей діяч залишив по собі досить яскравий слід в історії Катеринослава. Походив із родини переселенців, народився у 1850 році, навчався у Катеринославській чоловічій гімназії. Здобув медичну освіту зі спеціалізацією з психіатричних захворювань, що було на ті часи новим словом у медицині. У 1874 році працював лікарем, викладав медицину у Катеринославській духовній семінарії та Катеринославському духовному училищі. Паралельно трудився ординатором психіатричного жіночого відділення і старшим лікарем земської лікарні Катеринослава. Практикував як повітовий лікар. Чесно слугував земству понад 30 років, за що був нагороджений у 1899 році золотим жетоном від земства Катеринославської губернії.
Інші заслуги лікаря Олександра Грунау
Коли у 1870 році у губернському центрі відкрилася земська фельдшерська школа, земство не знайшло кращої кандидатури на посаду керівника, ніж лікар Грунау. Він успішно очолював заклад кілька років, школа щороку випускала 20 фельдшерів для міста та губернії. Це було дуже важливо для Катеринослава, адже бракувало досвідчених фахівців для вже існуючих медичних пунктів та лікарень. За віддане служіння медика Грунау у 1900 році відзначили нагородами: орденом святого Станіслава 2 ступеню та орденом святої Анни 2 ступеню. А училищна рада при Священному синоді за особливу старанність у благоустрої церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти Катеринославської єпархії вручила Грунау не менш знакову відзнаку – цінну Біблію.
Думський і заводський лікар Яків Езау
Цей німецький медик народився у 1856 році у німецькій колонії на Запоріжжі, але вчитися його та брата батьки віддали до Катеринославської чоловічої гімназії. Коли здобув медичну освіту, з 1885 до 1901 року працював земським лікарем на Хортиці серед одноплемінників-менонітів. Але потім вирішив перебратися до Катеринослава на вільну лікарську практику. Завдяки збереженим рекламним листівкам, вдалося з’ясувати, що у 1902-1905 роках Яків Езау тримав приватну лікарню у власному будинку на розі вулиць Петербурзької (сучасна Ярослава Мудрого) та Фабричної (Павла Скоропадського).
У 1908 році працював лікарем на заводі, але у 1913 році повернувся до приватної практики. Був фахівцем широкого профілю, спеціалізувався на хворобах очей, але тримав ще й хірургічний та стоматологічний кабінет разом із колегою Робертом Вебером. Той теж походив зі славетної німецької родини, у 1890-1902 роках працював ординатором губернської земської лікарні, потім відкрив приватний хірургічний кабінет. У довіднику Катеринослава 1908 року значився як вільно практикуючий лікар. Є припущення, що з Яковом Езау вони навчалися разом, тому відкрили згодом спільний лікувальний заклад.
Цікаво, що син Якова Езау теж обрав шлях медика: став лікарем-хірургом, працював у земській губернській лікарні. А молодший брат Якова Езау – Іван досяг не менш значних успіхів, але у політиці: кілька років служив міським головою. Відомо, що Іван Якович у 1918 році встиг емігрувати за кордон, а от про долю лікаря Якова Енау після бурхливих революційних років нічого з’ясувати не вдалося.