Доба діяльності Миколи Лисенка стала етапом активного розвитку музичних національних жанрів у творчості українських композиторів. На початку 20 століття у нашому місті про свої здібності заявив Андрій Штогаренко – катеринославський композитор, викладач та музично-громадський діяч. Далі на idnepryanin.com.
Ранні роки та творче становлення Андрія Штогаренка
Андрій Штогаренко народився у селі Нові Кайдаки на Катеринославщині. Пристрасна до музики сім’я грала на народних інструментах та періодично долучалася до творчих вистав, тому надихала хлопчика з раннього дитинства.
У 1912 році він розпочав навчання у Катеринославському музичному училищі у класі викладачки Разловської. Матеріальна скрута його родичів викликала необхідність у переїзді на Донбас у 1915 році, де батько заснував драматичний гурток. Посівши місце керівника хору, юнак зміг розкрити свої творчі здібності та компенсувати втрату музичних авторитетів з рідного міста.
Незабаром сім’я Андрія Штогаренка повернулася до Катеринослава, де молодий композитор організував музично-інструментальний ансамбль. З 1921 року він виконував обов’язки викладача співів у місцевих середніх навчальних закладах, поширюючи свою вокальну майстерність. Через 5 років митець очолив ансамбль баяністів, який популяризував народну творчість та твори відомих українських композиторів.
У 1930 році Андрій Штогаренко вступив до Харківського музично-драматичного інституту на факультет теорії та композиції. До початку Другої світової війни він працював над створенням хорових і вокально-симфонічних композицій у новому місті. У 1936 році митець посів місце керівника секції оборонної музики та заступника голови Спілки композиторів харківського відділення. Успішне здобуття вищої освіти у консерваторії дозволило йому також стати членом правління Спілки композиторів України у 1939 році.
Розгортання збройного конфлікту зумовило евакуацію Андрія Штогаренка до Алма-Ати та Ашхабада разом з іншими діячами культури. Музикальні здібності митця були високо оцінені й за кордоном, дозволивши йому виконувати роль секретаря Спілки композиторів Туркменістану протягом 2 років.
У 1943 році він повернувся до рідної країни, працевлаштувавшись викладачем у Київській консерваторії. Поступово просуваючись кар’єрними сходами, фахівець досяг позиції ректора навчального закладу та заступника голови Спілки композиторів України упродовж наступних десятиліть. У 1962 році він став співзасновником Міжнародного музичного конкурсу імені Лисенка – одного з найпрестижніших музичних змагань в Україні. Як новий голова правління Спілки композиторів України, Андрій Штогаренко був запрошений представником журі IV Міжнародного конкурсу імені Чайковського за фахом “Вокал” у 1970 році. Помер він 15 листопада 1992 року та був похований на Байковому цвинтарі.
Музична спадщина та вшанування пам’яті Андрія Штогаренка
Катеринославський композитор Андрій Штогаренко яскраво продемонстрував свій талант у напрямі пісенного фольклору та історичних пісень. Професійна викладацька діяльність митця позначилася на успіху таких його учнів як Ю. Ющенко, К. Віленський, С. Гримальський, В. Тилик та інших. Його музична спадщина налічує понад 100 симфонічних, вокально-симфонічних та камерних творів, серед яких “Чотири симфонічні казки”, “Про канальські роботи”, “Марш до пуску Дніпрогесу” тощо. За свою діяльність він був нагороджений орденами Леніна, званням лауреата Сталінської премії, лауреата Державної премії УРСР імені Шевченка, а також перейменуванням вулиці на його честь у Дніпрі.
