Зі стрімким розвитком футболу в Україні на початку ХХ століття виникла потреба у зведенні споруд для десятків тисяч глядачів за спортивними змаганнями. Почали розбудовуватися тренувальні майданчики та клуби, які слугували юнакам місцем для підготовки та проведення змагань. У 1930-і роки Дніпропетровськ славився кількома невеликими аренами, які згуртовували команди з різних міст та країн. Згодом до них доєднався “Металург” – домашній стадіон ФК “Сталь” та ФК “Металург”, який понад півстоліття прикрашав центр нашого краю. Далі на idnepryanin.com.
Історія та розвиток стадіону “Металург”
У першій половині ХХ століття найбільший дніпропетровський стадіон “Динамо” став занадто тісним для охочих стежити за спортивними подіями міста. Саме тому міська влада ухвалила рішення будівництва нової футбольної арени на місці старого зачиненого кладовища у центрі. У 1939 році вона була збудована під назвою “Сталь”, вміщуючи близько 30 тисяч глядачів на 3 трибунах. Під час її відкриття було організовано матч між “Сталлю” та московським “Динамо”, який зібрав близько 25 тисяч глядачів. Офіційна гра місцевої команди проти ленінградського “Сталінцю” відбулася 6 серпня 1939 року, яка виявилася невдалою для господарів. Незабаром новостворений стадіон “Сталь” став осередком змагань для футбольних клубів з усіх республік Радянського Союзу, а також з Фінляндії, Польщі, Румунії, Австрії та інших західних країн. У 1949 році він був перейменований на “Металург”. У 1954 році було проведено найсимволічніший матч в його історії – чвертьфінал Кубка СРСР. На початку у розіграшах брали участь професійні команди та фізкультурні колективи, які змагалися за стандартною олімпійською системою. На головному клубному кубковому турнірі Радянського Союзу “Металург” вперше посів місце серед напівфіналістів. Зрештою подія виявилась знаковою для всього українського футболу, оскільки київське “Динамо” здобуло перемогу разом з кришталевим трофеєм. З 1962 року місцева футбольна команда опинилася під юрисдикцією Південного машинобудівного заводу, але фактично залишалася у власності заводу імені Петровського. Бажання підприємства з виробництва ракетно-космічної техніки звести свою арену реалізувалося у будівництві “Метеора”. Після останнього матчу у чемпіонаті країни на “Металурзі”, відбулося офіційне відкриття нового стадіону 30 серпня 1966 року. Зі здобуттям популярності споруди Південного машинобудівного заводу старий стадіон втратив свою актуальність. Він перетворився на осередок для виступів дублерів, жіночих команд та ветеранських матчів, які не привертали увагу широкої публіки. Лише у 1978 році на “Металурзі” знову відбувся масштабний матч фіналу Кубка СРСР, на якому місцева команда змагалася зі “СКА”. У 1990-і роки спорожніла футбольна арена почала слугувати майданчиком для торгівлі тамтешніх підприємців. Занепокоєна міська влада вирішила відновити колишній спортивний центр міста, спланувавши відкрити на його місці новий стадіон. Його будівництво розпочалося у 2005 році після утилізації старого, а 14 вересня 2008 року відбулося урочисте відкриття “Дніпро-Арени”.
Значення стадіону “Металург” для спортивного життя міста
Дніпропетровський стадіон “Металург” відіграв важливе значення у розвитку футбольної інфраструктури нашого міста. Незважаючи на короткотривалий період піднесення арени, вона згуртовувала десятки тисяч вболівальників на регіональних та міжнародних змаганнях. Саме вона дозволила українським гравцям здобути перемогу на Кубку СРСР з футболу, а пізніше реформуватися у простір для нових спортивних здобутків нашої країни.
